Розділ 5. Фізична реабілітація при захворюваннях внутрішніх органів і суглобів

Механотерапію у вигляді велотренажерів і веслового тренажеразастосовують у хворих для тренування серцево-судинної системи, підвищення фізичної працездатності.

Працетерапія націлена на збереження загальної працездатності і підтримання психоемоційного стану хворого. Рекомендують помірну працю у садку, на городі.

Хворим на гіпертонічну хворобу І-ІІ-Астадії потрібно періодично прохо­дити санаторно-курортне лікування на кліматичних і бальнеологічних курор­тах, а з П-Б — направляються тільки в місцеві кардіологічні санаторії. Для бальнеологічного лікування використовують курорти з вуглекислими, радоно­вими, сірководневими, йодобромними, хлоридно-натрієвими та іншими міне­ральними водами. Для кліматичного лікування рекомендують приморські і рів­нинні лісові курорти, де застосовують аеротерапію, геліотерапію, сон біля мо­ря і таласотерапію, лікувальні душі, кисневі, перлинні і хвойні ванни, а також штучні бальнеологічні ванни, сауну. На фоні дії всіх курортних чинників буду­ють режим рухів, харчування, праці і відпочинку; проводять роботу з пропа­ганди здорового способу життя і відмови від шкідливих звичок, надаються ре­комендації щодо занять фізичними вправами в домашніх умовах.

Гіпотонічна хвороба

Гіпотонічна хворобахарактеризується зниженням артеріального тиску: систолічного нижче 100 мм рт. ст. (13,3 кПа ) і діастолічного — 60 мм рт.ст. (8 кПа). Захворювання пов'язане зі зниженням судинного тонусу, причиною якого є порушення функціонального стану ЦНС і його нейрогуморальної регу­ляції. Розвивається гіпотонічна хвороба в осіб з виснаженою нервовою систе­мою, психотравмуючими ситуаціями, ослаблених хронічними інфекційними і тяжкими захворюваннями, а також в осіб, які зловживають алкоголем, палін­ням. Хворі скаржаться на млявість, слабкість, утому зранку і відсутність бадьо­рості навіть після сну, головний біль та біль у ділянці серця, запаморочення, підвищену дратівливість, зниження витривалості, задуху при помірному фі­зичному навантаженні, інколи непритомний стан.

Захворювання має хронічний перебіг і хворих періодично лікують в полі­клініці або санаторії, профілакторії. При розвитку гіпотонічного кризу, що ви­никає внаслідок різкого зниження артеріального тиску і супроводжується сер­йозними порушеннями в організмі — хворих негайно госпіталізують.

У лікарняний період реабілітаціїзастосовують ЛФК, лікувальний ма­саж, фізіотерапію, працетерапію.

Лікувальну фізичну культуру призначають у постільному руховому режи­мі. Протипоказання до її застосування: різке погіршення самопочуття хворо­го, стан після гіпотонічного кризу, порушення серцевого ритму та загальні протипоказання до застосування ЛФК.

Завдання ЛФК: нормалізація процесів збудження і гальмування в ЦНС,встановлення і закріплення моторно-вісцеральних та вісцерально-моторних

267

Фізична реабілітація

зв'язків, відновлення порушеної регуляції артеріального тиску; активізація екстракардіальних чинників кровообігу, скорочувальної здатності міокарда і покращання функціонального стану серцево-судинної системи; підвищення м'язового тонусу і покращання координації рухів, рівноваги; загальне зміцнен­ня організму і відновлення емоційного стану хворого.

Методика застосування фізичних вправ при гіпотонічній хворобі має пе­редбачити використання спеціальних вправ, що викликають пресорний ефект і сприяють підвищенню артеріального тиску. Це статичні, швидкісно-силові та силові вправи. Статичні вправи рекомендується застосовувати після силових та швидкісно-силових, потім — вправи на розслаблення або надавати відпо­чинок.

Постільний руховий режим передбачає використання лікувальної і ранко­вої гігієнічної гімнастики, самостійних занять. Комплекси вправ складаються з простих за структурою і координацією рухів, що втягують у роботу всі м'язові групи. Виконують їх по 6-8 разів у повільному темпі, з середньою ам­плітудою, з вихідних положень лежачи на спині, сидячи на ліжку, сидячи. Ви­користовують статичні вправи для м'язів кінцівок з помірним м'язовим напру­женням (20-25 % комплексу становлять вправи, що виявляють пресорний ефект). Тривалість лікувальної гімнастики 15-20 хв.

Напівпостільний руховий режим дозволяє набувати вихідних положень сидячи на стільці та стоячи, використовувати від 25 до 40 % вправ, що викли­кають пресорний ефект. Амплітуда рухів середня і повна, темп середній при виконанні вправ швидкісно-силового характеру. Статичні вправи використову­ють наприкінці основної частини заняття з наступним виконанням дихальних вправ і на розслаблення. Кількість повторень вправ 8-10 разів. Тривалість лі­кувальної гімнастики до 20-30 хв. Метод проведення — малогруповий.

Вільний руховий режим передбачає використання гантелей, медболів та інших предметів. Збільшується темп виконання вправ, амплітуда рухів, кіль­кість їх повторень до 10-12 разів. Силові вправи виконують у повільному і се­редньому темпі, швидкісносилові — у швидкому, на рівновагу — у повільно­му. Спеціальні вправи займають 50-60 % часу заняття лікувальною гімнасти­кою. Використовують вправи у русі, різні види ходьби. Заключна частина за­няття зменшується і хворі закінчують лікувальну гімнастику з артеріальним тиском вище вихідного. Тривалість заняття 25-^Ю хв. Застосовують настільні і малорухливі ігри, лікувальну ходьбу спочатку 500 м, а згодом 1000 м і 1500 м за один раз зі швидкістю 70 кроків за хвилину.

Лікувальний масаж призначають у постільному режимі для нор­малізації діяльності ЦНС, підвищення м'язового і судинного тонусу та артері­ального тиску, відновлення психоемоційного стану хворого. Застосовують сег­ментарно-рефлекторний масаж, що діє на паравертебральні зони крижових, по­перекових та нижньогрудних спинномозкових сегментів (S5 — Sll, L5 — L1, D12 — D6). Масажують ділянку крижів, сідничні м'язи, гребні клубових кісток, задню поверхню стегон, гомілок і при атонії кишок — масують ділянку живота. Використовують погладжування, розтирання, розминання та вібрацію у вигляді вібраційного погладжування, стрясання, струшування, поплескування, рубання.

268