Розділ 5. Фізична реабілітація при захворюваннях внутрішніх органів і суглобів

5.1.3. Атеросклероз

Атеросклероз— це хронічне захворювання артерій, при якому виникає

ущільнення судинної стінки, звуження просвіту та зниження еластичності су­дин. В основі захворювання лежать порушення ліпідного обміну, що веде до збільшення холестерину в крові, відкладення його у внутрішню оболонку ар­терій, утворення атеросклеротичних бляшок, розростання сполучної тканини. Останні звужують просвіт артерій (рис. 5.2), погіршуючи кровопостачання тих тканин і органів, які вони живлять.Зміни внутрішньої оболонки, що втрачає при атеросклерозі свою гладкість і стає шорсткою, а також ущільнення і суттє­ве зниження еластичності судин разом з іншими чинниками можуть призвести до розриву судин, утворення тромбу (див. рис. 5.2).

Рис. 5.2. Просвіт артерій: 1— нормальний; 2 — звужений через ураження атеросклерозом; 3 — відсутній через закупорку тромбом

Найчастіше атеросклерозом уражається грудна аорта, вінцеві артерії сер­ця, головного мозку, нирок, нижніх кінцівок. Виникненню захворювання і йо­го розвитку сприяють так звані чинники ризику: довготривалі нервово-психіч­ні перевантаження на фоні малорухливого способу життя, спадковість, нераці­ональне харчування з великим вмістом у продуктах жирів і холестерину, ожи­ріння, цукровий діабет, гіпертензія, паління.

Клінічна картина атеросклерозу визначається локалізацією ураження, сту­пенем порушення кровообігу в органі, супутніми захворюваннями, віком хворого. Атеросклероз вінцевих артерій викликає недостатність кровообігу у серцевому м'язі і є найчастішою причиною ішемічної хвороби серця: атеро­склеротичний кардіосклероз, стенокардія, інфаркт міокарда. Атеросклеро­тичне ураження судин головного мозку може призвести до крововиливу, ни­рок — підвищення артеріального тиску, нижніх кінцівок — гангрени.

5.1.4. Інфаркт міокарда

Інфаркт міокарда— найважча форма ішемічної хвороби серця, що пов'язана з утворенням вогнища змертвіння в серцевому м'язі внаслідок недос­татності його кровопостачання (рис.5.3). Причиною цього може бути спазм або тромбоз атеросклеротично змінених коронарних артерій, недостатність колате­рального (обхідного) кровообігу серця. Розвиткові інфаркту сприяють чинники ризику, стенокардія, гіпертонія, підвищене згортання крові, психоемоційні нап-

243

Фізична реабілітація

руження і нервові потрясіння, фі­зичні перенапруження, алкогольна інтоксикація.

Тяжкість інфаркту залежить від локалізації і калібру звуженої або за­купореної артерії і, відповідно, роз­міру ділянки серця, позбавленої внаслідок цього кровопостачання. Розрізняють великовогнищевий, дрібновогнищевий і мікроінфаркт, а за глибиною ураження — інтраму-ральний, при якому некроз охоплює внутрішню частину міокарда, і тран-смуральний, коли він уражається на всю глибину (рис.5.3, 2). Вогнище некрозу поступово розсмоктується, заміщується сполучною тканиною і на його місці утворюється рубець.

Початок захворювання характеризується нападом інтенсивного болю за грудниною і в ділянці серця, що продовжується годинами, а інколи і довше, ти­повими електрокардіографічними змінами, серцевою недостатністю. Біль здавлює, стискує, має надривний характер, звичайно віддає у ліве плече, руку, шию, нижню щелепу, міжлопаткову ділянку. Від болю під час нападу стенокар­дії він відрізняється тяжкістю, тривалістю і відсутністю ефекту від застосуван­ня нітрогліцерину. Напад болю супроводжується спочатку збудженням, а потім пригніченістю, відчуттям страху, пітливістю, загальною слабкістю. Хворого терміново госпіталізують, призначають суворо постільний режим і застосову­ють медикаментозні засоби для ліквідації гострих проявів хвороби, поперед­ження ускладнень інфаркту міокарда. Поступово запроваджують комплекс за­ходів з реабілітації хворих.

Процес реабілітації хворих на інфаркт міокарда, відповідно до рекоменда­цій ВООЗ, прийнято поділяти на три фази: лікарняна (гостра), видужання (кон-валесценція) і підтримуюча (постконвалесценція). Перша фаза включає вико­нання програм фізичної реабілітації на лікарняному етапі реабілітації, друга і третя — після виписки хворого зі стаціонару на санаторному, поліклінічному та диспансерному етапах реабілітації. Загальну схему фаз, етапів і термінів реабілітації хворих на інфаркт міокарда наведено в схемі 5.1. Слід підкресли­ти, що у хворих на інфаркт міокарда фізичний аспект реабілітації займає чіль­не місце, тому що час і ступінь відновлення фізичних можливостей пацієнта є визначальними у нормалізації психоемоційного стану, професійній і соціаль­ній реабілітації.

У лікарняний етап реабілітації використовують програми, що передба­чають поступове, контрольоване розширення фізичних навантажень, самооб­слуговування, доступні види дозвілля, що залежать від функціонального стану хворого. Вони визначаються обширністю і глибиною інфаркту міокарда, наяв­ністю ускладнень, ступенем коронарної недостатності, віком. Залежно від цих

244

Розділ 5. Фізична реабілітація при захворюваннях внутрішніх органів і суглобів

головних показників визначають ступінь активності або руховий режим, день початку фізичної реабілітації, обсяг і темпи розширення фізичної активності, терміни перебування хворого у лікарні. Фізична активність хворих у стаціона­рі регламентується суворо постільним, постільним (розширений постільний), напівпостільним (палатний) і вільним (загальнолікарняний) режимами.

З урахуванням наведеного в гострій фазі під час лікарняного етапу реабі­літації застосовують чотири програми фізичної реабілітації: 3-тижнева — при дрібновогнищевому інфаркті міокарда, 4-тижнева — великовогнищевому, 5-тижнева — трансмуральному і індивідуальна — при інфарктах з ускладнен­нями; призначають ЛФК, лікувальний масаж, фізіотерапію, працетерапію.

Лікувальна фізична культура в формі лікувальної гімнас­тики призначається у суворо постільному режимі на 2-4-ту добу хвороби за відсутності протипоказань і стабілізації показників серцево-судинної системи.

Протипоказання до застосування: загальний тяжкий стан хворого, вираже­ний больовий синдром, прогресуюча серцево-судинна недостатність, порушен­ня ритму і провідності, напади стенокардії, високий артеріальний тиск, вираже­ні лабораторні показники активності процесу, висока температура тіла.

Завдання ЛФК у суворо постільному режимі: попередження ускладнень, покращання периферичного кровообігу, трофічних процесів у міокарді, пси­хічного стану хворих. Комплекси лікувальної гімнастики складають з повіль­них рухів у дрібних і середніх суглобах кінцівок, рухів головою, короткочас­них ізометричних напружень і розслаблення м'язів ніг, статичних дихальних вправ без поглиблення дихання.

На 2-й день, при відсутності болю у серці і загальному задовільному ста­ні, дозволяється згинання ніг без відриву ступень від ліжка, незначне підніман­ня таза (рис. 5.4), поворот тулуба на правий бік. Методика повороту: хворий

245

Фізична реабілітація

почергово згинає ноги і відводить їх праворуч до зіткнення з ліжком, напівзіг­нуту ліву руку направляє праворуч. Реабілітолог підводить руки під тулуб хво­рого зліва і перекочує його на правий бік. При 3-тижневій програмі фізичної реабілітації це робиться у перший день, 4-5-тижневій — у 1-2-й день. Згодом хворому дозволяється повертатися самостійно декілька разів протягом дня. Тривалість заняття з лікувальної гімнастики 8-10 хв, призначається воно двічі на день. Вправи виконують у повільному темпі, по 4-6 разів для дрібних м'язових груп і по 2-4 рази — для середніх і великих. Після закінчення кожної вправи роблять паузу для розслаблення і відпочинку, вони займають близько третини загального часу заняття. Тривалість режиму 2-3 доби.

Постільний режим. Передбачено подальше розширення активності хворо­го і перехід в положення сидячи. До завданнь ЛФК додається: стимуляція ек-стракардіальних чинників кровообігу, підготовка і адаптація серцево-судинної системи до положення сидячи, навчання елементів самообслуговування. ЛФК застосовують у формі лікувальної і ранкової гігієнічної гімнастики, самостій­них занять 2-3 рази на день.

■ В заняття включаються вправи для кінцівок і тулуба, тренування вестибу­лярного апарату, дихальні динамічні вправи і вправи на розслаблення, паузи

Рис. 5.4.Допустимі фі­зичні вправи у суворо постільному режимі

246