Розділ 5. Фізична реабілітація при захворюваннях внутрішніх органів і суглобів

зувати гемодинаміку і трофічні процеси у міокарді, зменшити біль у ділянці серця і його рефлексогенних зонах; покращити функції серцево-судинної сис­теми. Використовують сегментарно-рефлекторний масаж, діючи на паравер-тебральні зони нижньошийних, верхньогрудних, останній грудний та перший поперековий спинномозкові сегменти. Масажують груднину, ділянку серця, лі­ве плече і руку, міжлопаткову ділянку, використовуючи прийоми і методику, яку застосовують на початку післялікарняного періоду реабілітації хворих на інфаркт міокарда.

Фізіотерапія націлена на купірування нападів стенокардії, зняття болю, відновлення коронарного кровообігу, покращання обмінних процесів у ньому і ліквідацію порушень ритму; усунення гіпоксії, відновлення функціо­нального стану центральної нервової системи, протидію порушенням згортаю­чої системи крові. Застосовують електрофорез лікарських речовин, елек­тросон, діадинамотерапію, оксигенацію.

Післялікарняний період реабілітації.На санаторному або поліклінічно­му етапі реабілітації побудова програми і застосування її засобів, руховий режим будуть залежати від функціонального класу хворого. Його визначають клінічним перебігом захворювання, ступенем коронарної недостатності і кро­вообігу, толерантністю до фізичних навантажень.

До І функціонального класу відносять хворих зі стенокардією напруження, у яких напад виникає при надзвичайно великих фізичних зусиллях або нерво­во-психічних перевантаженнях. У них висока толерантність до фізичних на­вантажень — більша 100 Вт (600 кГм-хв"¹ і більше).

До II функціонального класу відносять хворих зі стенокардією напру­ження, у яких напади виникають при середніх навантаженнях, на холоді. Толе­рантність до фізичних навантажень у них менша 100 Вт, але більша 50 Вт (600-300 кГм-хв-¹).

До III функціонального класу відносять хворих зі стенокардією напружен­ня, у яких напади виникають часто, при звичайних навантаженнях, на холоді. Спостерігається недостатність кровообігу І—II А ступеня, порушення ритму. Толерантність до фізичних навантажень менша 50 Вт (нижче 300 кГмхв^-').

До IV функціонального класу відносять хворих з частими нападами сте­нокардії напруження на малі фізичні навантаження при самообслуговуванні, зі стенокардією спокою. Спостерігається недостатність кровообігу II Б ступеня. Толерантність до фізичних навантажень низька — менша 25 Вт (150 кГмхв^--1 і нижча). Ці хворі займаються фізичними вправами тільки в умовах лікарні і не підлягають реабілітації в санаторії або поліклініці.

ЛФК, як і інші засоби фізичної реаблітації, застосовують у цьому періодівідновного лікування, в основному, з тією самою метою, що і у хворих на ін­фаркт міокарда. Використовують такі самі форми і методи, що властиві приз­наченому руховому режиму. Тому в санаторії вони можуть займатися лікуваль­ною гімнастикою в загальних групах. Підвищення функціональних можливос­тей серцево-судинної системи у хворих на стенокардію досягають за рахунок дозованої ходьби, тренувань на велоергометрі, теренкуру, бігу, плавання, гім­настики у воді. Цим пацієнтам не призначають усі рухові режими, обов'язкові

059

Фізична реабілітація

для хворих на інфаркт міокарда. Так, хворим І функціонального класу призна­чають відразу тренуючий режим, II — щадно-тренуючий, III — щадний.

Відповідно до щадного рухового режиму тренування дозованою ходьбою хворих III функціонального класу починають з 500 м, щоденно збільшуючи дистанцію на 200-500 м, поступово вона доводиться до 3 км зі швидкістю пе­ресування 2-3 кмтод^-'. Для хворих II функціонального класу, що займаються за програмою щадно-тренуючого режиму, дистанція ходьби починається з 3 км і поступово збільшується до 5-6 км зі швидкістю пересування 4 кмтод^-1. Ок­ремі ділянки маршруту можуть мати підйом 5-10°. Тренування дозованою ходьбою у хворих І функціонального класу починається з дистанції 5 км, що поступово доводиться до 8-10 км при швидкості ходьби 4-5 км-годг^-1. На ді­лянках маршруту допускається підйом 10-15°. Після адаптації до цієї відстані хворі можуть приступити до бігу підтюпцем.

Під час занять фізичними вправами необхідно постійно стежити за реакці­єю хворого на них і при появі ознак неадекватності фізичного навантаження слід вжити заходів, аналогічних тим, що рекомендують у такій ситуації хворим на інфаркт міокарда. Якщо під час занять лікувальною гімнастикою систе­матично виникає незначний біль у ділянці серця, то хворим рекомендують приймати пролонговані форми нітрогліцерину за 1-1,5 год до початку за­няття, що розширює коронарні судини і сприяє відновленню нормального рефлексу на фізичне навантаження.

Велике значення у відновному лікуванні хворих на стенокардію мають во­долікувальні процедури через їх здатність виразно впливати на функціональ­ний стан центральної і вегетативної нервової системи, коронарний і перифе­ричний кровообіг, терморегуляційні механізми, процеси адаптації до темпера­турних подразників. Використовується плавання у басейні з прісною або міне­ральною водою з тривалістю заняття від 15-20 до 30-45 хв, що залежить від функціонального класу.

Хворим зі стабільною стенокардією І та II функціональних класів, при не­достатності кровообігу не вище І ступеня і при відсутності порушень серцево­го ритму, призначають фізичні вправи у воді. Темп плавання і фізичних вправ обирається і контролюється ЧСС, що не повинна перевищувати 70-80 % мак­симальної на висоті порогового навантаження на початку курсу і 80-90 % — у кінці. Методика занять будується так, щоб не викликати напруженої уваги хво­рого і втомлюваності, для чого треба передбачити паузи для відпочинку. Курс гідрокінезитерапії складається з 20-25 процедур, а у подальшому її рекомен­дують застосовувати 2-3 рази на тиждень протягом тривалого часу.

Окрім плавання і фізичних вправ у воді хворим І та II функціональних кла­сів призначають укутування, кисневі, перлинні і азотні ванни з температурою води 35-36 °С. Цим хворим можна рекомендувати таку сильно тренуючу водо­лікувальну процедуру, як контрастні ванни: спочатку ножні, а згодом — загаль­ні ванни з різницею температур 12-15 °С. Хворим І функціонального класу дозволяється відвідувати сауну, застосовувати підводний душ-масаж. Хворим показано періодично проходити санаторно-курортне лікування у кліматичних місцевих кардіологічних і бальнеологічних санаторіях. З останніх рекоменду-

260