Розділ 5. Фізична реабілітація при захворюваннях внутрішніх органів і суглобів

міокарда, його скорочувальної здатності і покращання коронарного кровообі­гу; відновлення пристосованості серцево-судинної системи до виконання три­валої роботи помірної інтенсивності, фізичних навантажень побутового і ви­робничого характеру.

Спочатку ЛФК проводять за програмою вільного режиму стаціонару. Він триває 1-3 дні, а інколи і 7, що визначається індивідуальними особливостями перебігу захворювання та швидкістю адаптації хворого до нових умов. Далі його переводять на щадний режим.

Щадний режим триває від 6-7 до 10-12 днів. У цей період використовують ранкову гігієнічну і лікувальну гімнастику, лікувальну ходьбу, прогулянки, ходьбу по східцях. У комплексах застосовуються фізичні вправи для всіх м'язових груп з вихідних положень стоячи і сидячи у повільному темпі для ве­ликих м'язів і у середньому — для менших. Включають ходьбу з високим під­німанням колін, на носках, вправи у киданні і ловлі м'яча. Тривалість заняття з лікувальної гімнастики, що проводиться у групах, близько 25 хв.

Дистанція лікувальної ходьби збільшується до 1 км, а темп кроків — до 80-100 за хвилину. Хворому дозволяються прогулянки на відстань до 4 км в темпі на 10 кроків за хвилину менше, ніж під час лікувальної ходьби, підйом по сходах на 2-3-й поверхи в темпі одна сходинка за 2 с Він може дивитися те­левізор, грати в шахи, шахи-гіганти, шашки, доміно, ходити у кіно, на концерт. Допустимий пік ЧСС при будь-яких навантаженнях у цьому режимі становить 100 за 1 хв і утримувати його рекомендують 3-5 хв. Це пояснюється тим, що для досягнення фізичного навантаження тренуючого рівня необхідна трива­лість піку ЧСС 3-6 хв. Доведено, що період підсиленого фізичного напружен­ня менше 3 хв не спроможний стимулювати розвиток компенсаторних проце­сів, а більше 5-6 хв — може викликати гіпоксію міокарда протягом дня, кіль­кість пікових періодів навантаження може бути 4-5 за весь день при виконанні різноманітних фізичних вправ.

Щадно-тренуючий режим, що триває від 7-8 до 9-10 днів, передбачає по­дальше збільшення фізичних навантажень за рахунок часу занять лікувальною гімнастикою до 30-40 хв, лікувальної ходьби до 2 км в темпі 100-110 кроків за хвилину, прогулянок на відстань 4-6 км в день, підйом по східцях на 3-4-й по­верхи в темпі одна сходинка за секунду, малорухливих елементів спортивних ігор, нешвидких танців. Допустимий пік ЧСС у цьому режимі досягає ПО за 1 хв, тривалість його 3-6 хв і повторюватись він може 4-6 разів на день.

Тренуючий режим призначають не всім хворим. Він доступний тим, хто засвоїв фізичні навантаження попереднього режиму і у них немає підсилення або появи коронарної і серцевої недостатності, порушень ритму серця. Цей ре­жим триває від 3-4 до 7-8 днів. Тренуючого ефекту досягають за рахунок складності та інтенсифікації вправ, амплітуди рухів, вихідних положень, ко­роткочасного бігу у повільному темпі, тривалості занять лікувальною гімнас­тикою до 35-40 хв. Збільшують дистанцію лікувальної ходьби до 3 км і темп її зростає до 110-120 кроків за хвилину, відстань прогулянок до 7-10 км на день, підйом по сходах на 3-4-й поверхи в темпі одна сходинка за секунду. Форми ЛФК доповнюють рухливими і спортивними іграми за спрощеними правила-

253

Фізична реабілітація

ми, ходьбою на лижах, плаванням, близьким туризмом. Пік ЧСС в тренуючо­му режимі може бути до 120 за 1 хв, тривалість його 3-6 хв і повторюються та­кі піки 4-6 разів за весь день виконання різноманітних фізичних навантажень.

Лікувальний масаж має активізувати периферичний крово- ілімфообіг, покращити коронарну гемодинаміку і обмінні процеси в міокарді, стимулювати регулюючу функцію ЦНС, готувати серцево-судинну систему до відновлення фізичної працездатності організму. Застосовують класичний і сег­ментарно-рефлекторний масаж, використовуючи погладжування і розтирання паравертебральних зон від нижче- до вищерозташованих сегментів. Прово­диться масаж міжреберних проміжків, м'язів спини і шиї, нижніх і верхніх кін-цівок,сідниць, живота. Роблять погладжування ділянки серця, груднини, лівої лопатки і лівої руки; розтирання і розминання лівого великого грудного м'яза ім'язів лівого плеча, вібраційне погладжування ділянки серця.

Фізіотерапію застосовують для стимуляції компенсаторно-присто­сувальних механізмів, зменшення невротичних порушень; покращання скоро­чувальної здатності міокарда, коронарної гемодинаміки; активізації перифе­ричного кровообігу, загартування. Використовують електросон, ДМХ-терапію ділянки верхньогрудного відділу хребта — рефлексогенної зони серця, елек­трофорез лікарських речовин, місцеві ножні і ручні вуглекислі, сульфідні, ра­донові, йодобромні ванни, аеротерапію, часткові сонячні ванни або ультрафіо­летове опромінювання, повітряні ванни, обтирання, обливання.

Механотерапія застосовується у вигляді занять на велотренажері з метою розвитку витривалості і тренування серцево-судинної системи. Трива­лість її, вибір ЧСС, при якій проводиться тренування, залежить від особли­востей перебігу захворювання, рухового режиму та індивідуального порога то­лерантності. Велотренажер включають в основну частину заняття лікуваль­ною гімнастикою і на цьому етапі реабілітації потужність навантаження дорів­нює приблизно 40-50 % порога толерантності, а тривалість роботи на ньому займає чверть чи третину часу заняття лікувальною гімнастикою.

Поліклінічний етап реабілітації.Після виписки із санаторію хворі про­довжують лікування за місцем проживання у кабінетах лікувальної фізичної культури поліклініки, лікарсько-фізкультурного чи кардіологічного диспансе­ру. На цьому етапі завершується процес одужання і, зрозуміло, оцінюється стан здоров'я, ефективність реабілітаційних заходів, вирішуються питання працездатності хворих, терміни поновлення трудової діяльності, переводу на інвалідність тимчасово чи постійно.

Лікувальну фізичну культуру продовжують застосовувати запрограмою тренуючого режиму. її завдання: відновлення функцій серцево-судинної системи; вторинна профілактика ішемічної хвороби серця; підвищен­ня порога толерантності до фізичних навантажень; відновлення працездатнос­ті та повернення до професійної роботи; часткова або повна відмова від меди­каментозного лікування; нормалізація психоемоційного і загального стану ор­ганізму та покращання якості життя.

Ці завдання реалізуються шляхом довготривалих фізичних тренувань протягом 10-12 міс, до яких пацієнти допускаються за сприятливого перебігу

254