Р о з л і л 4. Фізична реабілітація при хірургічних захворюваннях

хребетного стовпа. Після ампутації верхньої кінцівки постава порушується за рахунок зміщення надпліччя угору і вперед, ослаблення м'язів на боці усіченої руки, що викликає викривлення хребта у верхньогрудному відділі і появу кри­лоподібних лопаток.

Для зменшення негативних наслідків ампутації і компенсації втраченої но­ги чи руки та пристосування до життя хворим проводиться протезування штучними кінцівками. Протези — це пристрої, апарати, що зовні схожі на природний сегмент чи кінцівку, метою яких є не тільки маскування дефекту, а головне — заміщення втрачених функцій самообслуговування, трудових про­цесів, пересування та ін.

Протези рук призначені забезпечити, насамперед, хапальну і маніпуляцій-ну діяльність верхніх кінцівок, ніг — опорну і локомоторну функцію.

Протези верхніх кінцівок поділяються на активні, побутові, робочі, косметичні. До перших належать тяговий протез (рис. 4.64).

В нього вмонтовані тяги, на які передаються м'язові зусилля і рухи кукси, ампутованої та симетричної кінцівок, тулуба, що приводить у дію механізми протезу і викликає розкриття пальців, згинання у ліктьовому шарнірі штучної руки. Активні протези можуть приводитись в дію не тільки силою м'язів інва­ліда, але і зовнішніми джерелами енергії: електрикою, стисненим газом, ріди­ною під тиском. Це звільняє хворих від зусиль для забезпечення роботи меха­нізмів протезу і управління ним.

Останнім часом в практиці протезування почали використовуватись проте­зи з біоелектричним управлінням після ампутацій на рівні плеча і передпліччя (рис. 4.65). Вони мають значні переваги перед протезами інших конструкцій, тому що управління пристосуванням з допомогою біоелектричних потенціалів наближене до природного управління здоровою рукою. Принцип дії біоелек­тричного протезу передпліччя полягає в тому що зняті з нього при скороченні м'язів біотоки за допомогою електронного підсилювача надзвичайно збільшу­ються і за їхньою командою вмикається електродвигун, який приводить у дію

Рис. 4.64.Тягові протези після ампутації перед­пліччя (а), плеча (б), ви-членення плеча (в)

205

Фізична реабілітація

Рис. 4.65.Протези пе­редпліччя з біоелектрич­ним управлінням. Стріл­кою показаний вузол ро­тації передпліччя

Рис. 4.66.Протез перед­пліччя, замість кисті вставлена насадка з га­ком, що розкривається

механізм кисті для розгинання і згинання пальців протезу, ротації і рухів у про-менезап'ястковому суглобі.   '

Побутові і робочі протези найчастіше застосовуються зі з'ємною кистю (рис. 4.66), на місце якої ставлять ніж, виделку, ложку, ручку, молоток, гачок, що розкривається і з допомогою якого можна захоплювати, утримувати, пере­носити предмети.

Зовні всі протези мають бути схожими на природну кінцівку, що і реалізу­ється завдяки застосуванню сучасних матеріалів. Протези, котрі відносять до косметичних (рис. 4.67), призначаються для прикриття дефекту, коли не вда­ється застосувати інший.

Протези нижніх кінцівок мають забезпечити стояння і ходь­бу. Після ампутації виготовляють тимчасовий, учбово-тренувальний протез, який за рівнем вдосконалення наближуються до постійного протезу. Перший застосовується з метою формування та адаптації кукси до осьових наванта­жень та навчання ходьби. Після завершення цього циклу хворого забезпечують постійним протезом (рис. 4.68).

Фізична реабілітація при ампутаціях кінцівок застосовується під час під­готовки хворого до планової (нетермінової) операції і після хірургічного втру­чання; на етапах підготовки кукси і хворого до протезування, навчання корис­тування протезом і самообслуговування, вироблення постійних компенсацій і нових рухових навичок, тренування і зміцнення організму, відновлення пра­цездатності, пристосування до життя у змінених умовах. Використання засобів фізичної реабілітації, послідовність і методика застосування залежать від при­чини ампутації, її обсягу і локалізації, важкості основного і супутніх захворю­вань, перебігу післяопераційного періоду, віку хворого, методів комплексного лікування, періоду і етапу реабілітації.

206