Розділ 4. Фізична реабілітація при хірургічних захворюваннях

і сидіння у ліжку. Після зняття іммобілізації в II та III періоди ЛФК проводить­ся приблизно так само, як у хворих, що не мали порушення безперервності та­зового кільця.

У II періоді, що триває 10-12 днів головним завданням зміцнення м'язів ніг, тазового пояса, тулуба, збільшення амплітуди рухів у суглобах нижніх кін­цівок, підготовка до вставання і ходьби. Навантаження зростає за рахунок збільшення тривалості занять, числа повторень, складності рухів. Спеціальні вправи І періоду ногами проводять без підтримки стегон валиком і доповню­ють активними і почерговими утриманнями піднятої прямої ноги спочатку з допомогою, а потім самостійно; відведенням ніг вбоки і згинанням їх до живо­та, вводять нове вихідне положення — на животі.

Перехід на живіт здійснюють так: хворий переміщується на край ліжка, руку, що розташована ближче до середини ліжка, витягує вздовж тулуба; ру­кою, яка лежить на краю ліжка, він захоплює узголів'я ліжка і за допомогою реабілітолога перекочується на живіт. З цього вихідного положення викону­ють розведення і піднімання прямих ніг, згинання у колінах, піднімання та­за і через декілька днів хворого ставлять на ноги. Робиться це так : хворий переміщується на край ліжка, ногу, що лежить на краю, опускає на підлогу. Потім, спираючись на руки, випрямляється і опускає другу ногу (рис. 4.53). Сидіти дозволяють у післялікарняний період реабілітації значно пізніше, ніж вставати й ходити, щоб не призвести до зміщення відламків, особливо при переломах таза з порушенням його безперервності. Перехід у вер­тикальне положення свідчить про можливість осьових навантажень III пе­ріоду.

Завданнями III періоду є: відновлення опороздатності нижніх кінцівок і повної амплітуди рухів у суглобах; оволодіння навичками правильної ходьби і постави; збільшення сили м'язів тулуба і тазового пояса. Вправи виконують з положень лежачи на спині, боці, животі і стоячи з предметами і без них, з лег­ким обтяженням і опором. У комплекси лікувальної гімнастики включають різ­номанітні вільні рухи ногами вздовж осей кульшового суглоба, нахили тулуба, спираючись на спинку стільця напівприсіди. Остання вправа при розриві лоб­кового зчленування виконується без розведення ніг. Хворого навчають ходьби без кульгання і похитування тулубом (качина хода), стежать за поставою, лік­відують нерівномірність кроків. Для цього використовують ходьбу невелики­ми кроками по розміченій чи слідовій доріжці. Застосування фізичних вправ у басейні підвищує ефективність навчання і скорочує час відновлення правиль­ної ходьби.

Хворі з порушеннями безперервності тазового кільця починають ходити на милицях і протягом 1-4 тиж поступово навантажують ногу на ураженому боці. Осьові навантаження в повному обсязі при переломах таза в задньому, передньозадньому відділах дозволяються через 3-4 міс після травми. У випад­ках перелому вертлюжної западини ходьба на милицях без опори на ногу з уш­кодженої сторони починається через 2,5-3 міс, з частковою опорою на неї — через 3,5-4 міс, з повною опорою — через 4-6 міс.

189

Фізична реабілітація

Оперативний метод лікування застосовують при великому розход­женні лобкових кісток, при розриві лобкового зчленування або велико­му зміщенні кісток таза. Відламки фіксуються дротом або металевою пластиною з гвинтами. Після опе­рації хворому надають положення, як при скелетному витяганні при переломах таза. Тому ЛФК у І пері­од проводять за такою самою мето­дикою, а у II і IIIперіоди — як при переломах з порушенням безперер­вності тазового кільця-

ЛФК у лікарняний період застосовують у формі ранкової гігієнічної і ліку­вальної гімнастики, самостійних занять 3-4 рази на день, лікувальної ходьби, гідрокінезитерапії.

Лікувальний масаж призначають на 3^4-й день для активізації периферичного кровообігу, зменшення набряку нижніх кінцівок, попереджен­ня тромбоемболій, пролежнів. Масажують нижні кінцівки, а після переходу з положення лежачи на спині в інші положення — ще й м'язи спини. Перші 7-10 днів масаж іммобілізованої кінцівки проводиться з обмеженням розти­рання, розминання і вібрації. Використовують сегментарно-рефлекторний ма­саж паравертебральних зон іннервації S5-S1, L5-L1, D12-D11.

Фізіотерапію застосовують з перших днів. Вона спрямована на зменшення болю, покращання крово- і лімфообігу, ліквідацію набряку, попе­редження пневмоній, тромбоемболій, атрофії м'язів, стимуляцію кісткового зрощення. Використовують УФО, електрофорез новокаїну, а у подальшому — кальцію, діадинамотерапію, УВЧ-терапію, мікрохвильову терапію, електро­стимуляцію.

Працетерапію використовують як загальнозміцнюючу і хворим пропонують нескладну трудову діяльність, що відвертає від негативних думок про травму.

У післялікарняний період реабілітаціїзастосовують ЛФК, лікувальний масаж, фізіотерапію, працетерапію.

Лікувальна фізична культура спрямована на повне від­новлення сили і витривалості м'язів нижніх кінцівок, тазового пояса і тулуба, нормалізацію постави і здатність до тривалої правильної ходьби, адаптацію організму до зростаючих фізичних навантажень, відновлення й утримання на належному рівні працездатності пацієнта. Використовують вправи великої ін­тенсивності, що виконують у середньому і швидкому темпі. У цей період пос­тупово застосовують усі форми ЛФК. Особливу увагу, як і раніше, приділяють зміцненню м'язів тулуба, тазового пояса, ніг. З цією метою широко використо­вують лікувальну ходьбу, теренкур, ближній туризм, прогулянки на лижах, плавання. При здатності хворого ходити вільно і безперервно протягом 2 год,

190

Р о з л і л 4. Фізична реабілітація при хірургічних захворюваннях

не відчуваючи болю в ділянці ушкодження, йому

дозволяють сидіти.

Лікувальний масаж призначають
для усунення залишкових явищ після перелому,
нормалізації скорочувальної здатності і тонусу
м'язів, особливо, гомілки, стегна, сідниць, спини.
Застосовують класичний масаж, підводний душ-
масаж.              і

Фізіотерапія націлена на зміцнення м'язів, завершення формування кісткового наросту, відновлення працездатності, загартування організ­му. Застосовують електростимуляцію ослаблених м'язів, соляно-хвойні і йодобромні ванни, душ, об­ливання, обтирання, повітряні і сонячні ванни, клі-матолікування.

Працетерапію застосовують, переваж­но, для відновлення та підвищення загальної пра­цездатності. Однак протягом півроку, а іноді і більше, слід уникати тих робіт, що пов'язані з підніманням і перенесенням вантажів, тривалим стоянням, особливо у вимушеній позі, значними фізич­ними напруженнями. Залежно від характеру перелому, віку та професії хво­рого, працездатність відновлюється: після крайових переломів — через 5-6 тиж; переломів без порушення безперервності тазового кільця — через 6-8 тиж; з порушенням його безперервності при відсутності ускладнень з боку тазових органів — через 3-6 міс; переломів вертлюжної западини — через 5-7 міс.

Переломи хребтаналежать до найбільш тяжких і небезпечних ушкоджень опорно-рухового апарату. Вони порушують його опорну, ресорну, рухову і за­хисну, щодо спинного мозку, функції.

Спостерігаються переломи тіла, дужок, відростків одного або кількох
хребців без порушення чи з травматизацією спинного мозку. Більшість уш­
коджень хребта складають компресійні переломи, при яких настає клино­
видне здавлення тіл одного або кількох хребців (рис. 4.54). Найчастіше це
відбувається у поперековому (І-ІІ хребець), нижньогрудному (ХІ-ХН хре­
бець) і шийному (V-VI хребець) відділах хребта. Переломи у нижніх ді­
лянках хребта виникають при падінні з висоти на ноги, сідниці або різко­
му ударі по сідничних буграх при зігнутому вперед тулубі (рис. 4.55 1, 2).
Переломи шийних хребців трапляються при падінні з висоти на голову,
при ударі головою об дно під час пірнання (рис. 4.55 3, 4) у поєднанні зі
згинанням хребта або різкому насильному згинанні голови вперед. Ком­
пресійні переломи можуть бути наслідком падіння вантажу на голову та
спину.                                                        і

Лікування компресійних переломів спрямоване на розвантаження ушкод­женої ділянки хребта, утримання її у цьому положенні до виправлення форми і анатомічної цілісності сегмента, відновлення функцій хребта, зміцнення

191

Фізична реабілітація

Рис. 4.55.Механізми травми при компресійних переломах хребта: 1,2 — поперекового відділу; 3,4 — шийного відділу

м'язів тулуба. Застосовують здебільшого консервативний, рідше оперативний методи лікування.

Компресійні переломи грудних іпоперекових хребців лікують в основному функціональним методом, розробленим К.Ф. Древінг. Хворого кладуть на спину на плоске ліжко з дерев'яним щитом під матрацем, узголів'я ліжка піднімають на 30-60 см над рівнем підлоги (рис. 4.56). Витягання здійснюється на цій нахиленій площині власною вагою тіла за рахунок лямок, що проведені через пахвові впадини і закріплені до уз­голів'я ліжка. Під ділянки фізіологічних лордозів підкладають ватно-марлеві валики. Таке положення хворого усуває осьове навантаження на хребет, роз­прямляє компресовані хребці, відновлює природний поперековий лордоз і дає змогу рано починати фізичну реабілітацію.

У лікарняний період реабілітаціїзастосовують ЛФК, лікувальний ма­саж, фізіотерапію, працетерапію.

Рис. 4.56.Витягання при компресійних переломах хребців в нижньогрудно-му і поперековому відді­лах хребта

192

Рис. 4.57. Вправи при переломах хребта у І період:

I — відведення рук у боки не вище рівня плечей, не відриваючи їх від ліжка; 2 — тильне згинання стоп; 3 —
згинання рук у ліктьових суглобах, торкаючись плечей; 4 — почергове згинаня ніг, стопа ковзає по ліжку;
5 — піднімання ліктів з положення руки на грудях; 6 — повороти ніг на 180° по повздовжній осі; 7 — обер­
тання ліктів; 8 — руки на грудях, відведення руки з одночасним поворотом голови; 9 — згинання пальців у

кулак і розгинання; 10 — згинання і розгинання кистей

Лікувальну фізичну культуру при функціональному методі лікування застосовують з 2-5-го дня і проводять у чотири періоди. В І і

II — осьові навантаження протипоказані, вправи виконують у положенні лежа­
чи. УIII період осьові навантаження поступово починають вводити за рахунок
вихідного положення стоячи на колінах, а в IV, коли хворий піднімається на но­
ги, — переходять до повного осьового навантаження на хребет.

⁷ МТО                                                                193

Завданнями І періоду, що триває 10-12 днів, є: усунення загальних і міс­цевих проявів травматичної хвороби, попередження пневмоній і тромбоем-болій, атонії кишечнику, протидія атрофії м'язів, стимуляція процесів реге­нерації. Лікувальна гімнастика проводиться 10-15 хв з вихідного положен­ня лежачи на спині, в повільному темпі і складається з дихальних і загаль-норозвиваючих вправ малої і помірної інтенсивності. При виконанні вправ дляніг потрібно, щоб п'ятки ковзали по ліжку, а прогинання виконувалися

194

Рис. 4.58. Вправи при переломах хребта у II період: 1 — руки в боки, вниз, вперед, вгору; 2 — згинання і розгинання рук з напруженням; 3 — рух прямими ру­ками з одночасними пронацією і супінацією; 4 — відведеня руки з одночасним поворотом голови; 5 — ру­ки в боки, невеликі кола руками; 6 — колові рухи ліктями; 7 — згинання однієї ноги; 8 — велосипедний рух однією ногою; 9 — піднімання зігнутої ноги, випрямлення і опускання; 10 — піднімання і відведення одні­єї зігнутої ноги; 11 — піднімання прямої ноги; 12 — відведення прямої ноги; 13 — прогинання в грудному відділі хребта з опорою на лікті; 14 — піднімання тулуба з опорою на долоні і передпліччя; 15 — підніман­ня голови; 16 — піднімання голови і плечей без опори на руки; 17 — піднімання тулуба з опорою на прямі руки; 18 — піднімання тулуба з прогинанням у попереку без опори на руки

з опорою на потилицю, плечі, стопи. Лямки під час занять знімають. Приз­начають ранкову гігієнічну гімнастику, самостійні заняття 3-5 разів на день. Вправи виконують у повільному темпі, по 4-8 разів, з паузами для відпочин­ку. Закінчується І період, коли хворий здатний піднімати пряму ногу до ку­та 45°, не зазнаючи при цьому неприємних відчуттів в ушкодженій ділянці хребта. Вправи, що рекомендується виконувати у І період, наведено на рис. 4.57.

195

Рис. 4.59. Вправи при преломах хребта у III період: 1 — почергове згинаннятулуба в боки з ковзан­ням рук вздовж тіла ("насос"); 2 — поворот тулуба одним плечем вперед, руку вгору; 3 — поворот тулуба од­ним плечем вперед, руку вперед; 4 — в упорі стоячи на колінах прогинання спини; 5 — в упорі стоячи на ко-

196

лінах поперемінні рухи руками вперед; 6 — в упорі стоячи на колінах праву руку вперед, вгору, назад і вниз; те саме — лівою; 7 — в упорі стоячи на колінах поперемінні рухи ногами назад, ковзаючи по ліжку і опуска­ючи однойменну сторону таза; 8 — в упорі стоячи на колінах поперемінні піднімання ніг горизонтально на­зад на рівні таза; 9 — піднімання прямих ніг до кута 45°; 10 — розведення і зведення прямих ніг відриваючи їх від ліжка; 11 — почергове піднімання прямих ніг, імітація ходьби; 12 — поперемінне відведення однієї но­ги в бік і приведення навхрест над другою; 13 — почергове перехрещування піднятих прямих ніг у повітрі; 14 — почергові рухи зігнутими ногами, що нагадують рухи ніг велосипедиста; 15 — піднімання таза, спира­ючись на потилицю, лікті і стопи; 16 — незначне піднімання тулуба з упором на потилицю, лікті та п'ятки; 17 — "напівміст" на одній нозі; 18 — колові рухи руками при піднятому тулубі; 19 — руки до плечей, підні­мання тулуба з прогинанням у поперековій ділянці; 20 — руки в боки, піднімання тулуба не змінюючи поло­ження рук; 21 — руки назад, піднімання тулуба не змінюючи положення рук; 22 — почергове піднімання на­зад прямої ноги; 23 — піднімання прямих ніг; 24 — одночасне піднімання тулуба і прямих ніг ("ластівка"); 25 — стоячи на колінах повороти тулуба в боки; 26 — нахили в боки з ковзанням рук вздовж тіла

197

Фізична реабілітація

II період триває теж близько 2 тиж, тобто до кінця першого місяця перебу­вання хворого у лікарні. Головне завдання цього періоду — зміцнення м'язів спини та створення м'язового корсета, підготовка хворого до подальшого роз­ширення рухового режиму. Вирішенню цих завдань сприяє нове вихідне поло­ження лежачи на животі, перехід в яке проводиться в межах тижня після по­чатку II періоду.

Перехід у положення лежачи на животі рекомендується робити так: хво­рий пересувається на край ліжка, ногу, що лежить ближче до краю, кладе

Рис. 4.60. Вправи при переломах хребта у IV період: 1,2 — розведеннярук в сторони з одночасним підніманням на носки; 3 — невеликі нахили вперед з опорою і круглою спиною; 4 — невеликі нахили вперед без опори; 5 — нахили вперед прогнувши тулуб, руки вго­ру; 6 — невеликі нахили назад, руки на пояс; 7 — нахили тулуба в боки; 8 — повороти тулуба в боки;9 — почергове"качання" ногою вперед і назад; 10 — почергове піднімання зігнутої у коліні ноги; 11— почерго-ве відведення ноги вперед, вбік, назад; 12 — присідання з прямою спиною

198