Студопедия КАТЕГОРИИ: АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция |
Р о з а і л 4. Фізична реабілітація при хірургічних захворюваннях
Фізіотерапіюпризначають для зміцнення м'язів, завершення Працетерапію відновну і професійну проводять тривалий час. При виконанні трудових процесів слід звертати увагу на те, щоб у зоні ушкодження зберігався лордоз. Роботи, пов'язані з підніманням і перенесенням важких предметів, значними фізичними навантаженнями, можливі не раніше ніж через 1-1,5 року після перелому, оскільки повна консолідація і відновлення структури кістки хребця відбувається протягом 10-12 міс після травми. Особи інтелектуальної праці і ті, що не зв'язані з суттєвими фізичними навантаженнями, стають до роботи через 5-8 міс. Однак при переломах шийного відділу хребта не допускається тривала робота з нахиленою вперед головою. Ампуташї Ампутація— відсікання частини кінцівки у межах сегменту. У випадках, коли кінцівку відсікають на рівні суглоба, то таку операцію називають ек-зартикуляція або вичленення. Ампутацію найчастіше виконують при важких механічних ушкодженнях кінцівки з роздробленням кісток, розтрощенням м'язів, розривом великих судин; відмороженнях і опіках IV ступеня; гангренні інфекції. Розрізняють первинну ампутацію внаслідок діабету, облітеруючого ендартеріїту, тромбоемболії, злоякісних новоутворень, анаеробній інфекції, яка проводиться в екстреному порядку за життєвими показниками; вторинну — коли застосовані терапевтичні і хірургічні методи лікування неефективні; повторну, яку роблять у тих випадках, коли не досягнуто мети первинної ампутації. Рівень ампутації визначається локалізацією, характером і важкістю місцевих змін у кістці та м'яких тканинах, загальним станом хворого. Після ампутації утворюється кукса, яка є частиною усіченої кінцівки, що залишилася після операції. Втрата частини тіла психічно важко переноситься хворими, руйнує набутий в процесі життєдіяльності руховий стереотип, призводить до суттєвого обмеження рухової активності, зниження або втрати працездатності і більшість хворих стає інвалідами. Ампутація окрім характерних для травматичної хвороби місцевих і загальних проявів, можливих ускладнень у післяопераційний період викликає специфічні для цього виду операцій ускладнення у вигляді контрактур. Вони звичайно виникають у суглобах, що є найближчими до місця відсікання. Спричиняються контрактури переважно за рахунок рефлекторно-больового щадіння і вимушеного положення кукси, перетинання і відсікання частини м'язів, переважання тонусу однієї з груп м'язів-антагоністів тощо. Контрактури суглобів верхніх кінцівок можуть суттєво обмежувати самооб- 203 Фізична реабілітація слуговування та трудові можливості людини, нижніх — пересування. Після ампутації, залежно від виду суглоба і осі його рухів, положення можуть виникати згинальні, розгинальні, відвідні, привідні, ротаторні і комбіновані контрактури. При згинальній контрактурі обмежене розгинання у суглобі, при розгинальній — навпаки обмежене згинання. Для відвідної контрактури характерні обмеження приведення; привідної — обмеження відведення; пронаційної — обмеження супінації, а для супінаційної — обмеження пронації. Окрім обмеження рухів у суглобі будь-яка контрактура швидко викликає атрофію м'язів кінцівки, причому м'язи—розгиначі атрофуються раніше ніж згиначі.
Залежно від локалізації і рівня ампутації виникають типові контрактури. Наприклад, якщо кукса у верхній третині стегна, то виникають згинально-відвідні контрактури, а в середній третині стегна — згинальні. У випадках двосторонньої ампутації стегон ці контрактури доповнюються ще зовнішньою ротацією культі. Після ампутації гомілки розвиваються переважно згинальні контрактури у колінних суглобах. При куксах стоп виникає згинальне положення у гомілковостопних суглобах. Ампутація передпліччя чи плеча викликає згинальні контрактури, відповідно, у ліктьовому і плечовому суглобах. В останньому, якщо високий рівень ампутації, часто спостерігаються привідні контрактури. Ампутація різко змінює м'язовий баланс, умови статики і динаміки, інакше навантажує опорно-руховий апарат тіла, що тягне за собою порушення постави. Після ампутації ноги втрачається опора на одну сторону і центр ваги тіла (рис. 4.63, а) зміщується вгору і убік кінцівки, що залишилася: О і Ох — положення ЗЦМ перед і після ампутації; 02 точка перетину медіальної осі з площиною опори; X — медіальне зміщення ЗЦМ; А і А; — положення центру опори кінцівки перед і після ампутації; X — медіальне зміщення центру опори; А02 і С02 — відстань до медіальної площини збереженої і протезованої кінцівок. Одночасно таз для збереження рівноваги нахиляється убік, де немає опори (рис. 4.63, б). Це призводить до викривлення хребта у фронтальній площині в попереково-куприковому відділі і компенсаторного викривлення грудного відділу в протилежний бік, асиметрії плечового пояса і різного напруження м'язів уздовж 204 |
||||
Последнее изменение этой страницы: 2018-04-12; просмотров: 263. stydopedya.ru не претендует на авторское право материалов, которые вылажены, но предоставляет бесплатный доступ к ним. В случае нарушения авторского права или персональных данных напишите сюда... |