Розділ 4. Фізична реабілітація при хірургічних захворюваннях

тичним бинтом чи одягати го-мілковостопник.

Оперативне лікування пере­ломів застосовують при великих зміщеннях відламків з вивихом стопи чи відкритих переломах у ділянці гомілковостопного сугло­ба. Фіксація відламків проводить­ся спицею, дротом, гвинтами, цвя­хами, болтами (рис. 4.42) з нас­тупним накладанням гіпсової пов'язки від пальців до колінного суглоба. ЛФК — як при консерва­тивному лікуванні. Металеві фік­сатори видаляють після повної консолідації відламків. Перелом таранної кістки виникає при падінні з висоти на стопу, різкому гальмуванні автомашини при упорі ступнями в її підлогу або ва-жілі управління та ін. При переломах без зміщення на 6-8 тиж накладають гіп­сову пов'язку від пальців до колінного суглоба, зі зміщенням — на 8-12 тиж. Оперативне лікування застосовують при переломах з вивихом і після остео-синтезу накладають таку саму гіпсову пов'язку на 3-4 міс. ЛФК подібна до ті­єї, що застосовують при переломах кісточок. Хворим рекомендують носити су­пінатор чи ортопедичне взуття рік і більше.

Перелом п'яткової кістки виникає при падінні з висоти на п'ятки (нерідко травмуються дві ноги одночасно, а інколи поєднуються з ком­пресійними переломами хребців у нижньогрудному — поперековому відділах хребта). При переломах без зміщення накладають гіпсову пов'язку від пальців до колінного суглоба на 6-8 тиж, а зі зміщенням — на 8-12 тиж. У випадках перелому зі зміщенням і ушкодженням суглобових поверхонь застосовують скелетне витягання за п'яткову кістку та надкісточкову ділянку або проводять металоостеосинтез спицями, шурупами з наступним накладанням на 2,5-3 міс гіпсової пов'язки. ЛФК подібна до тієї, що застосовують при переломах кісто­чок. Після зняття іммобілізації рекомендують носити супінатор чи ортопедич­не взуття понад рік.

Переломи плеснових кісток виникають під дією прямої травми — при падінні важких предметів на тильну поверхню стопи. Частіше травмується декілька кісток, нерідко поєднуючись з переломами фаланг паль­ців. Переломи можуть локалізовуватися як у суглобах, так і у діафізах кісток, або разом в тих і других. При переломах плеснових кісток без зміщення на 4-6 тиж накладають таку саму гіпсову пов'язку, що і при переломах кісточок. Дозовані осьові навантаження дозволяють через 3 тиж, повні — через 6-7 тиж.

При переломі зі зміщенням накладають на 3-4 тиж скелетне витягання за кінцеві фаланги відповідних пальців на спеціальній рамі, що вмонтова-

175

Фізична реабілітація

на у гіпсову пов'язку (рис. 4.43). Тривалість іммобілізації гіпсо­вою пов'язкою 6-7 тиж. Дозовані осьові навантаження розпочина­ють після зняття скелетного витя­гання, а повні — через 3-5 тиж післяіммобілізації гіпсовою пов'язкою.

При безуспішності консерва­тивного лікування і відкритих пе­реломах застосовують металоосте-осинтез дротом, спицями та ін. Після операції накладають гіпсову пов'язку на 6 тиж, у якій хворому

дозволяють дозовані навантаження через 3 тиж після хірургічного втручання. ЛФК як при переломах кісточок. Пацієнтам необхідно носити супінатор про­тягом року.

Переломи фаланг пальців виникають внаслідок прямої трав­ми. При переломах нігтьових і середніх фаланг без зміщення на 1-2 тиж накла­дають на відповідний палець декілька циркулярних шарів липкопластиря. Піс­ля зняття цієї іммобілізації можна поступово навантажувати кінцівку і приб­лизно через тиждень приступають до ходьби з повною опорою. При переломах основних фаланг без зміщення строк іммобілізації гіпсовою пов'язкою, що накладається від кінчиків пальців до колінного суглоба, становить 3 тиж, а при зміщенні — 4-6 тиж.

Після зняття іммобілізації основне завдання ЛФК, особливо при внутріш-ньосуглобових переломах основних фаланг пальців, — це відновлення рухли­вості в плесно-фаланговому зчленуванні та зміцнення склепіння стопи. Реалі­зують ці завдання вправами, що застосовуються з такою самою метою при пе­реломах кісточок. Опороздатність кінцівки відновлюється приблизно через 2-3 тиж після закінчення іммобілізації.

Ушкодження п'яткового (ахіллового) сухожилка бувають у вигляді часткового або повного його розриву, що виникає при вико­нанні стрибків чи підскоків внаслідок надмірно різкого скорочення триголово­го м'яза гомілки, сила якого виходить за межі міцності ахіллового сухожилка. Пацієнти відмічають "тріск" у ньому в момент травми, що супроводжується різким болем в ділянці сухожилка і м'яза. Спостерігається западання в місці розриву, обмеження рухів в гомілковостопному суглобі, неможливість встати на пальці стопи.

При частковому розриві сухожилка накладають на 3-4 тиж гіпсову пов'яз­ку від пальців стопи до середньої третини стегна у положенні легкого підошов­ного згинання стопи для зближення його кінців. Повний розрив сухожилка зшивають, після чого кінцівку фіксують на 5-6 тиж також гіпсовою пов'язкою, але у положенні крайнього підошовного згинання, а в колінному суглобі — під кутом 145°. Ушкоджену кінцівку вкладають на шину Белера. Через 3 тиж гіп-

176