Розділ 4. Фізична реабілітація при хірургічних захворюваннях

тичні, що виникають внаслідок механічної травми, /' патологічні, що можуть бути наслідком туберкульозного або сифілітичного ураження суглобів, пухли­ни чи остеомієліту.

Травматичні вивихи спостерігаються у переважної більшості хворих і ви­никають внаслідок непрямої травми при падінні з опорою на зігнуту чи розіг­нуту кінцівку. Вивих у суглобі може також виникати через надмірне раптове скорочення м'язів при киданні каменя, метанні гранати, списа, у борців, гім­настів, волейболістів та ін.

Ознаки вивиху: біль, деформація суглоба і різке обмеження рухів у ньо­му, вимушене положення кінцівки, зміна її довжини. Вивихи майже завжди супроводжуються розривом суглобової сумки, зв'язок і гемартрозом. Трав­муються м'язи — одні розтягуються і подовжуються, інші скорочуються і зменшуються. Власне останній стан м'язів зумовлює швидку і стійку пато­логічну фіксацію у неприродному положенні кістки, що вивихнута. При цьому спостерігається така залежність: чим більше часу пройшло після ви­виху, тим ретракція м'язів більш стійка і менш зворотна. Тому вивих необ­хідно якомога швидше ліквідувати, оскільки у перші години вправити його легше, ніж у подальшому. Однак категорично неприпустимі спроби вправляння вивиху особами, що не мають права на лікування подібних травм.

Лікування травматичних вивихів проводять у три етапи: вправлення виви­ху, короткочасна фіксація кінцівки, відновлення функції суглоба. Вправлення вивиху проводять консервативним і оперативним шляхом. Перший метод зас­тосовують при свіжих вивихах та уроджених вивихах стегна. Оперативним шляхом усувають застарілі вивихи, давність яких більше тижня, та звичні ви­вихи. Ці та вивихи стегна, ускладнені вивихи лікують у стаціонарі, а більшість інших — у поліклініці.

Після усунення вивиху кінцівку фіксують гіпсовою, пластмасовою чи м'якою пов'язкою в середньофізіологічному або функціонально зручному положенні, що забезпечує рівномірне напруження м'язів і сприятливі умови для загоювання суглобової сумки та зв'язок. Термін фіксації визна­чається тривалістю відновлення цілісності ушкоджених м'яких тканин суг­лоба, локалізацією вивиху і складає в середньому 15-20 днів. На цьомуетапі призначають засоби фізичної реабілітації, які на відновному етапі стають основними у комплексному лікуванні вивихів. Використовують ЛФК, лікувальний масаж, фізіотерапію, працетерапію, інколи механотера­пію. Принципи, форми й методика їх застосування в основному аналогічні тим, які використовують при внутрішньосуглобових переломах відповідної локалізації.

Лікувальна фізична культура призначається на 2-3-й день після вправлення вивиху і проводиться у три періоди: І— іммобілізаційний, II — постіммобілізаційний і III — відновний.Тривалість занять лікуваль­ною гімнастикою, кількість самостійних занять на день, співвідношення за-гальнорозвиваючих і спеціальних вправ у комплексах збігаються з тими, які використовують у практиці лікування хворих з переломами кісток.

181

Фізична реабілітація

У І період ЛФК має такі завдання: підвищення загального психоемоційно­
го тонусу та упередження проявів травматичної хвороби; поліпшення трофіч­
них процесів; розсмоктування крововиливу у суглобі; прискорення регенерації
суглобової сумки і зв'язок; попередження внутрішньосуглобових спайок,
малорухливості і атрофії м'язів кінцівки. Застосовують загальнорозвиваючі,
дихальні і спеціальні вправи у вигляді рухів у суглобах, вільних від іммобілі­
зації; 2-3-секундних ізометричних напружень м'язів, ідеомоторних вправ.
ЛФК застосовують у формі ранкової гігієнічної та лікувальної гімнастики, са­
мостійних занять і, якщо дозволяє іммобілізація, — лікувальної ходьби, гідро-
кінезитерапії.                        і. . -

У II період головне завдання ЛФК — це відновлення рухів в ураженому суглобі, зміцнення м'язів, що оточують суглоб, відновлення функції ура­женої кінцівки. Використовують разом з загальнорозвиваючими та дихаль­ними вправами активні рухи в травмованому суглобі, але суто в межах його природної площини. їх виконують спочатку у полегшених умовах і положен­нях за допомогою здорової кінцівки з поступовим збільшенням амплітуди рухів. У комплекси включаються 5-7 ізометричних напружень м'язів, вправи на розслаблення, статичні утримання кінцівки в різних положеннях, вправи з предметами і без них, з опором, у воді. У цей період махові вправи протипо­казані, тому що незміцніла сумка та зв'язки можуть не витримати такого на­вантаження і це призведе до їх розтягнення, розхитаності суглоба і до виви­ху, який може стати звичним. ЛФК застосовують у формі ранкової гігієнічної і лікувальної гімнастики, самостійних занять, лікувальної ходьби, гідрокіне-зитерапії.

У III період провідним завданням ЛФК є повне відновлення функції уш­коджених суглобів і кінцівки, організму в цілому та підготовка його до фі­зичних навантажень побутового і виробничого характеру. В цей період ус­кладнюється виконання вправ II періоду, які проводять з навантаженнями і опором. В комплексах лікувальної гімнастики збільшується кількість вправ, що зміцнюють м'язи навколо суглоба і поліпшують працездатність пацієн­та. Велику увагу приділяють вправам з широкою амплітудою рухів, в тому числі махові обертання, кидки. Однак ці рухи у найближчі 3-5 міс не повин­ні бути різкими, розмашистими, виконуватись у швидкому темпі. ЛФК може застосовуватись у всіх формах, але основний акцент робиться на лікувальну гімнастику, самостійні заняття, спортивно-прикладні вправи та ігри, те­ренкур.

Лікувальний масаж як і при внутрішньосуглобових переломах спрямований на активізацію крово- і лімфообігу, трофічних і регенеративних процесів; попередження атрофії та нормалізації скорочувальної властивості і тонусу м'язів. Його призначають на 3-7-й день у вигляді легкого відсмоктую­чого масажу ушкодженої кінцівки. Після зняття іммобілізації кінцівку масажу­ють повністю, обминаючи вправлений суглоб.

Фізіотерапію призначають для знеболювання, попередження за­пальних явищ у суглобі, прискорення розсмоктування крововиливу, ліквідації набряку, зміцнення м'язів і сумково-зв'язкового апарату суглоба. Відразу ж

182