Студопедия КАТЕГОРИИ: АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция |
Розділ 4. Фізична реабілітація при хірургічних захворюваннях
сову пов'язку вкорочують до колінного суглоба, а стопу встановлюють у менш зігнуте положення. У І період, що розпочинається на 2-3-й день після операції, використовують загальнорозвиваючі, дихальні і спеціальні вправи. Спеціальні вправи — це активні рухи пальцями стопи та у кульшовому суглобі спочатку за допомогою здорової ноги і пізніше без неї, ідеомоторні вправи, ізометричні напруження м'язів стегна. Одночасно з цим хворий робить 1-2-секундні напруження триголового м'яза гомілки, які повторюють 10-15 разів 3-4 рази на день. У подальшому експозиція напружень збільшується до 5-7 с, а кількість повторень наприкінці періоду дорівнює 30-50 за один раз. Хворим з 3-4 дня дозволяють ходити на милицях без опори на ногу у межах відділення. Через 3 тиж після операції, коли звільняють колінний суглоб від іммобілізації, до попередніх вправ додають рухи у суглобі в положенні сидячи і лежачи. Після зняття іммобілізації нерідко спостерігається постіммобілізаційна згинально-розгинальна контрактура гомілковостопного суглоба, гіпотонія і гіпотрофія триголового м'яза гомілки, набряки в ділянці кісточок і тилу стопи. Тому головні зусилля ЛФК у II період націлені на ліквідацію цих ускладнень і відновлення опори на передній відділ стопи та опороздатності кінцівки у цілому. В перші 2 тиж для поступового, безболісного збільшення обсягу рухів стопою рекомендують виконувати вправи в теплій воді самостійно та за допомогою тяги за лямку (рис. 4.44). Застосовують спеціальні вправи активні й активно-пасивні для гомілковостопного суглоба у положеннях сидячи і лежачи при суворо поступовому розширенні обсягу тильного згинання стопи. Рекомендують перекачування стопами м'яча і гімнастичної палиці, качання качалки обома ногами, підйом на носок спочатку долаючи вагу гомілки, а у наступному — гантелі 3-5 кг, покладеної на стегно. Найкраще відновлюють функцію стопи і кінцівки в басейні. Там хворий через тиждень після початку II періоду пересувається на носках, а ще через тиждень-півтора виконує підйом на носок оперованої кінцівки. На суші такі дозовані навантаження починаються пізніше, ніж у воді, приблизно на 2-3 тиж. Хворий починає ходити з ціпком через 2,5-3 міс після операції, частково навантажуючи ушкоджену кінцівку. Повне осьове навантаження дозволяють через 3,5-4 міс у III період, центральним завданням якого є відновлення сили триголового м'яза, навчання правильної ходьби без зовнішньої опори. Рекомендують виконувати піднімання на носки, перекати з п'яток на носки, напівприсідання з підйомом на носки спочатку з частковим розвантаженням від маси тіла за рахунок вихідних положень, стоячи і тримаючись руками за рейку гімнастичної стінки або спинку стільця. При ходьбі відпрацьовують перекат стопи і заключний поштовх її переднім відділом, навичку правильної ходьби. Широко застосовують спортивно-прикладні вправи, ручний і апаратний масаж. Повне відновлення функції і працездатності відбувається через 6-7 міс, після чого спортсменам технічних і циклічних видів можна приступати до тре- 177
Рис. 4.44. Спеціальні вправи для гомілковостопного суглоба нувань, а спортсменам швидкісно-силових та ігрових видів — на 1-3 міс пізніше. Лікувальний масаж при внутрішньосуглобових переломах у лікарняний період реабілітації спрямований на зменшення болючості, активізацію крово- і лімфообігу, трофічних і регенеративних процесів, попередження атрофії м'язів, контрактур, пролежнів. Залежно від методу лікування і характеру іммобілізації його призначають на 2-3-й день або через тиждень. Масажують здорову кінцівку. Використовують сегментарно-рефлекторний масаж відповідних паравертебральних зон, а на ушкодженій — роблять позавогнищевий масаж. Після зняття іммобілізації застосовують щадний масаж кінцівки з одночасними активними і обережними пасивними рухами. При цьому уражений суглоб не масажують через можливість надмірного утворення кісткового мозоля і розвитку кісткової тканини в оточуючих суглоб тканинах під впливом механічних подразників. Все це утруднює здійснення рухів у суглобі і погіршує відновлення функції у ньому. Фізіотерапію призначають з 1-2-го дня для знеболювання, роз Загальнозміцнюючу працетерапію застосовують під час іммобілізації при внутрішньосуглобових переломах верхніх і нижніх кінцівок. Залежно від локалізації перелому і характеру іммобілізації трудові процеси будуть мати просту чи більш складну структуру рухів. Найбільше значення працете- 178 Розділ 4. Фізична реабілітація при хірургічних захворюваннях рапія має при травмі рук, особливо при переломах кисті і пальців. Хворим рекомендують оволодіти навичками самообслуговування (особиста гігієна, користування столовими приборами), виконувати полегшені трудові дії здоровими пальцями ушкодженої руки з допомогою здорової, такі, як скручування бинтів, змотування ниток, складання марлевих серветок, ліплення з пластиліну тощо. Після зняття іммобілізації хворому можна запропонувати роботу на ручній чи ножній швейній машинці, викруткою, ручною дреллю, в'язання, плетіння, різьблення по дереву, роботи на горизонтальному і вертикальному побутовому стенді та ін. У післялікарняний період реабілітаціїзатосовують ЛФК, лікувальний масаж, фізіотерапію, механотерапію, працетерапію. Лікувальна фізична культура проводиться за III періодом. Головні завдання: повне відновлення функцій суглоба і кінцівки, усунення залишкових і координаційних порушень, попередження деформуючого артрозу, тренування кінцівки та організму у цілому до довготривалих ста-тико-динамічних навантажень побутового і виробничого характеру. Широко використовують вправи без снарядів, зі снарядами і на снарядах, махові вправи і вправи на координацію рухів, спортивно-прикладні вправи, гідрокінези-терапію. При переломах верхніх кінцівок основну увагу приділяють відновленню сили і витривалості м'язів, що зміцнюють травмований суглоб, маніпулятивній діяльності руки, особливо складних високодиференційованих рухів кистю і пальцями. Під час занять фізичними вправами не можна допускати перевтоми м'язів, появи болю. Це може спричинити набряк, рефлекторне напруження м'язів, обмеження амплітуди рухів у суглобі. Особливо уважно слід ставитися до ліктьового суглоба, який дуже швидко реагує на погрішності у методиці появою названих явищ та кістоутворенням у м'яких тканинах у ділянці суглоба, розростанням кісткових деформацій у вигляді "вусів", "шпор" тощо. Пацієнтам не менше 6 міс після перелому не рекомендується робити упори, виси та інші вправи, які можуть спричинити ускладнення і загальмувати повне відновлення функції ліктьового суглоба. При внутрішньосуглобових переломах нижніх кінцівок у цьому періоді відновлюють функцію опори, припиняють ходьбу за допомогою предметів, дозволяють поступово ходити з повним осьовим навантаженням. Останнє можливе після переломів шийки стегна через 5-6 міс, кісток колінного суглоба — через 3-5 міс, гомілковостопного — через 2,5-4,5 міс. У заняття включають різні види ходьби, біг, стрибки, підскоки, зіскакування, танцювальні кроки. Рекомендуються теренкур різної складності, ходьба на лижах, катання на велосипеді, ковзанах, туризм. При виконанні цих вправ пацієнтам, що мали перелом кісточок, слід протягом року і більше обов'язково фіксувати гомілковостопний суглоб еластичним бинтом або одягати гомілковостопник і носити супінатор. Особам похилого і старечого віку, які перенесли перелом шийки стегна і, взагалі, будь-який внутріш-ньосуглобовий перелом нижньої кінцівки, біг, стрибки та інші фізичні вправи, що стрясають і суттєво навантажують організм, у заняття не включають. 179 Фізична реабілітація Основний акцент у них роблять на тренування ходьби без опори чи з палицею, ходьбі по сходах, що одночасно відновлює і функціональний станорганізму. Лікувальний масаж застосовують з метою ліквідації залишкових явищ після внутрішньосуглобового перелому, нормалізації скорочувальної здатності і тонусу м'язів, ліквідації контрактур. Використовують місцевий і підводний душ-масаж, масажують м'язи кінцівки, особливо ті, що типово атрофуються при внутрішньосуглобових переломах: плечового — дельтоподібний і великий грудний м'язи, ліктьового — триголовий м'яз плеча і розгиначі пальців кисті, кульшового — великий сідничний м'яз, колінного — чотириголовий і литковий м'язи. В цей період допускають масаж ділянки суглобів, окрім ліктьового, діючи на тканини, що їх оточують, прийомами погладжування і розтирання. При м'язових контрактурах масажують укорочені м'язи, використовуючи: погладжування — площинне, охоплююче і щипцеподібне; розтирання — колоподібне кінцями пальців, штрихування, пиляння, перетинання; ніжні розтирання і вібрації. Одночасно з масажем застосовуються редресуючі рухи в ураженому суглобі і такі, що сприяють ліквідації контрактури і тугорух-ливості в ньому. Фізіотерапію призначають для зміцнення м'язів, прискорення відновлення повної функції суглоба і кінцівки, завершення формування повноцінного кісткового мозоля, відновлення працездатності, загартовування організму. Застосовують електростимуляцію, парафіно-озокеритні аплікації, грязелікування, ванни з шавлії, соляно-хвойні і йодобромні ванни, повітряні і сонячні ванни, душ, обливання, обтирання, лазню, кліматолікування. Механотерапію призначають у випадках обмеження рухливості у суглобі, контрактури. Залежно від локалізації перелому застосовують апарати маятникового, блокового типу та веслові тренажери при ушкодженнях суглобів рук і велотренажери при травмах суглобів нижніх кінцівок. Працетерапія спрямована на відновлення загальної і професійної працездатності. Використовують роботи на ручній і ножній швейній машинці, різьблення по дереву, віджимання білизни, столярні, слюсарні, гончарні роботи, працю у садку, трудових майстернях і таку, що наближена до виробничої. Працездатність відновлюється після вбитих переломів шийки плечової кістки через 5-8 тиж, а інших — 8-12; ліктьового суглоба — 2—4 міс; шийки стегна — 7-12 міс, колінного суглоба — 3,5-6 міс, гомілковостопного — 2,5-5 міс. При переломах ліктьового суглоба не рекомендують близько року носити важкі речі у травмованій руці. Вивих— це ушкодження, при якому виникає стійке зміщення суглобових поверхонь кісток, з виходом однієї з них за межі порожнини суглоба. У випадках повної відсутності контакту між суглобовими поверхнями головки і западини вивих називається повним, а при частковому — неповним, або підвивихом. Розрізняють набуті вивихи і вроджені. Останні спостерігаються у кульшових суглобах і є результатом дефектів розвитку суглобових поверхонь під час внутрішньоутробного розвитку плоду. Набуті вивихи поділяють на травма- I 180 |
|||
Последнее изменение этой страницы: 2018-04-12; просмотров: 254. stydopedya.ru не претендует на авторское право материалов, которые вылажены, но предоставляет бесплатный доступ к ним. В случае нарушения авторского права или персональных данных напишите сюда... |