Розділ 4. Фізична реабілітація при хірургічних захворюваннях

У II період після зняття швів з 9-10-го дня вводять вихідні поло­ження лежачи на животі, сидячи, упор стоячи на колінах. Комплек­си насичують вправами, що спри­яють збільшенню амплітуди рухів у колінному суглобі, використо­вуючи полегшені вихідні поло­ження, блокові пристрої, роликові візки та самодопомогу здоровою ногою та руками. Приблизно на 13-14-й день після операції вклю­чають махові рухи кінцівкою, вправи з опором, обтяженням, гідрокінезитерапію у басейні або у ванні (36-37°С). Хворому з 15-го по 19-й день дозволяють приступати на хвору ногу при ходьбі з милицями і на 20-21-й день його звільняють від користу­вання ними. До 30-го дня реко­мендується ходити з палицею, що зменшує осьові навантаження на ногу і при відсутності болю в оперованому суглобі можна пересуватися з повним осьовим навантаженням без зовнішньої опори.

У III період повністю відновлюють функцію суглоба і кінцівки, загаль­ну працездатність. Збільшують обтяження і опір при виконанні вправ на зміцнення м'язів стегна, послідовно переходять до рівномірного розподілу маси тіла на обидві ноги під час заняття фізичними вправами. Продовжу­ють процедури гідрокінезитерапії. Працездатність відновлюється через 5-6 тиж. До тренувань можна допустити не раніше ніж через 2-3 міс, а у видах спорту, що пов'язані з великими навантаженнями на ноги — через 4-5 міс.

В комплексі лікувальних засобів після меніскектомії застосовують фізіоте­рапію і лікувальний масаж. Першу призначають на 2-3-й день у вигляді УВЧ-та діадинамотерапії, а через 2 тиж використовують парафіно-озокеритні аплі­кації, мікрохвильову терапію, ванни, електростимуляцію. Лікувальний масаж проводять після зняття швів на 10—12-й день. Масажують м'язи стегна і гоміл­ки, обходячи колінний суглоб. Застосовують підводний душ-масаж. Через 1,5-2 міс масажують бокові поверхні суглоба, використовуючи погладжування і розтирання.

Викладені загальні підходи до застосування ЛФК та інших засобів фізич­ної реабілітації при ушкодженнях менісків можуть бути поширені на лікуван­ня травм зв'язок колінного суглоба. Слід пам'ятати: у ранні терміни після опе­рації протипоказані вихідні положення лежачи на боці, стоячи, що запобігає

171

Фізична реабілітація

розтягненню зв'язок; збільшення амплітуди рухів проводять більш обережно іпоступово; початок рухів у колінному суглобі значно пізніший і після віднов­лення бокових і хрестоподібних зв'язок їх дозволяють виконувати на 21-23-й день після операції (табл. 4.4).

Ушкодження внутрішньої і зовнішньої бокових зв'язок (див. рис. 4.39, 5, 8) колінного суглоба спостерігається у вигляді часткового або повного розриву. Найчастіше травмується внутрішня зв'язка при різкому відхиленні або ротації гомілки назовні. Повні розриви лікуються оперативно, часткові — консервативно. При консервативному лікуванні кін­цівку іммобілізують задньою гіпсовою лонгетою на 3-4 тиж. При оператив­ному лікуванні період іммобілізації гіпсовою пов'язкою триває до 6 тиж. Ком­плексне лікування з використанням засобів фізичної реабілітації дає можли­вість відновити працездатність через 10-12 тиж після травми і приступити до тренувань через 6-8 міс.

Ушкодження хрестоподібних зв'язок (див. рис. 4.39, З, 4) колінного суглоба є наслідком ротації гомілки назовні при одночасному її відведенні і розгинанні у колінному суглобі, ударі. Розриви бувають повні і не­повні. Передня хрестоподібна зв'язка травмується значно частіше задньої. При частковому ушкодженні накладають гіпсову пов'язку на 5-6 тиж, а при повно­му розриві її відновлюють оперативно з наступною іммобілізацією гіпсовою пов'язкою на 6-8 тиж. Працездатність відновлюється через 10-12 тиж після операції, а повне відновлення спортивноїпрацездатності настає через 10-12 міс.

Переломи кістокгомілковостопного суглоба складають майже половину всіх переломів кісток гомілки. Серед них найчас­тіше спостерігають переломи кісточок, таранної і п'яткової кісток. Вони суп­роводжуються гемартрозом і нерідко ушкодженням зовнішніх бокових зв'язок, насамперед таранно-малогомілкової. Різко порушується функція го­мілковостопного суглоба при розриві п'яткового (ахілового) сухожилка, при переломах плюсневих кісток та фаланг пальців, що дає змогу розглядати трав-

Таблиця 4. 4. Середні терміни початку активних рухів у колінному суглобі

(за З.М. Атаєвим, 1971)

1*2

Розділ 4. Фізична реабілітація при хірургічних захворюваннях

ми цих анатомічних утворень разом в одному

підрозділі.

Переломи кісточок виникають при раптовому підверненні стопи при осьовому навантаженні найчастіше взимку під час ожеле­диці. Залежно від механізму травми розрізняють пронаційні, супінаційні і ротаційні переломи кіс­точок. Перші виникають при підверненні стопи назовні (пронації) з одночасним її відведенням. У таких випадках спостерігається ізольований перелом внутрішньої кісточки. Супінаційні пе­реломи виникають при підверненні стопи всере­дину (супінації) і при такому положенні ламаєть­ся зовнішня кісточка. При надмірному обертанні стопи назовні і усередину настає ротаційний ізольований перелом зовнішньої кісточки. У ви­падках подальшого збільшення травмуючої сили виникає перелом другої кісточки або перелом малогомілкової кістки при пронаційних перело­мах і великогомілкової — при супінаційних. Переломи кісточок можуть бути без зміщення і зі зміщенням відламків та супроводжуватись підвивихом і ви­вихом стопи. Залежно від характеру перелому застосовують консервативний чи оперативний методи лікування.

З консервативних методів лікування застосовують, в основному, гіпсову пов'язку. її накладають від пальців стопи до колінного суглоба на 3-4 тиж при ізольованому переломі кісточки без зміщення, на 6-8 тиж при переломах обох кісточок без зміщення, на 8-12 тиж при переломах зі зміщенням і вивихом сто­пи. В гіпсову пов'язку часто вгіпсовують металічне стремено (рис. 4.41), спи­раючись на яке можна раніше застосовувати осьові навантаження і при цьому щадити ушкоджений суглоб.

У І період, який розпочинають на 2-й день після травми, разом із загаль-норозвиваючими вправами застосовують спеціальні: активні рухи пальцями стопи, у колінному і кульшовому суглобах, ізометричні напруження м'язів стегна і гомілки, ідеомоторні вправи. Хворим рекомендують періодично опускати травмовану ногу з ліжка, а потім надавати їй підвищеного поло­ження. Це сприяє покращанню кровообігу в іммобілізованій кінцівці і змен­шенню набряку. Хворому спочатку дозволяють ходити на милицях без на­вантаження травмованої ноги. На 4-6-й день, а інколи раніше, при ізольо­ваних переломах без зміщення можна ходити на милицях і наступати на стремено. При переломах зі зміщенням дозовані навантаження розпочина­ють через 5-6 тиж, а зі зміщенням відламків і вивихом стопи — через 8-12 тиж.

У II період після зняття іммобілізації головну увагу приділяють віднов­ленню рухів у гомілковостопному суглобі, боротьбі з набряком стопи, зміц­ненню м'язів і опороздатності ушкодженої кінцівки, попередженню плоско-

173

Фізична реабілітація

стопості і зміцненню склепіння стопи. Вправи виконуються у положенні ле­жачи, сидячи і стоячи. Вони складаються з вільних рухів стопою, спочатку згинання і розгинання, а пізніше приведення, відведення та колових рухів. Застосовують вправи з опорою стопи на качалку, в перекачуванні стопою те­нісного м'яча, циліндра, гімнастичної палиці, в захваті пальцями стопи дріб­них предметів. У цей період доцільно розробляти суглоб у теплій воді. Реко­мендується додатково робити місцеві ванночки щодня на ніч для зменшення набряку.

Для зменшення набряків, які виникають практично при всіх переломах кісточок, рекомендується бинтувати ушкоджену ногу еластичним бинтом від пальців до колінного суглоба, знімаючи його на ніч, під час масажу, занять фізичними вправами. Хворому також показано лежати з трохи піднятими пря­мими ногами по 10-15 хв 3-4 рази на день. Через 5 хв після лікування таким положенням йому пропонується виконувати комплекс спеціальних вправ, що наведений нижче. Три перші вправи виконують у повільному темпі, а інші — у середньому.

1. Скорочення чотирьохголових м'язів стегна. 20-30 разів.

2. Згинання і розгинання стоп.10-20 разів.

3. Згинання і розгинання пальців. 10-20 разів.

4. Пауза для відпочинку. 1-2 хв.

5. Згинання і розгинання пальців. 10-20 разів.

6. Колові рухи стопами. 10 разів в кожний бік.

7. Згинання і розгинання стоп з максимальною амплітудою. 10-20 разів.

8. Почергове згинання ніг до живота (носки "на себе"). 10 разів кожною ногою.

9. Розведення і зведення носків з максимальною ротацією всієї ноги. 10 разів.

10.Почергове піднімання прямих ніг до кута 90° в кульшових суглобах (носки "на себе")10 разів кожною ногою.

11. Скорочення чотирьохголових м'язів стегна 20-30 разів.

12. Піднімання прямої травмованої ноги до кута 90° в кульшовому суглобі з одночасним згинанням і розгинанням пальців і стопи. 10 разів.

13. Відпочинок у положенні лежачи на спині з піднятими ногами. 5—10 хв.

Хворому перед тим як почати ходити на милицях чи з палицею після знят­тя іммобілізації у взуття вкладають зроблений індивідуально супінатор. Він підтримує склепіння стопи і сприяє зменшенню набряку при ходьбі. Тому су­пінатор слід носити у будь-якому взутті і користуватись ним не менше року. При ходьбі треба звертати увагу хворого на необхідність пересування звични­ми кроками, а не приставними, на правильне виконання всіх її елементів. Сто­пи слід ставити паралельно на ширину власної стопи; ногу, що виносять уперед необхідно згинати у колінному суглобі і у момент ставлення стопи на п'ятку вона має бути випрямленою, а перекат стопи — повним. Повне осьове навантаження з супінатором при ізольованих переломах без зміщення доз­воляють через 6-8 тиж, зі зміщенням — через 10-12 тиж, а при переломах кісточок зі зміщенням і вивихом стопи — через 4-5 міс. Для попередження підвертання стопи у зв'язку зі слабкістю зв'язково-м'язового апарату і змен­шення набряку слід продовжувати бинтувати гомілковостопний суглоб елас-

174