Розділ 4. Фізична реабілітація при хірургічних захворюваннях

Перелом        міжви-

росткового підвищен­ії я великогомілкової кістки мо­же бути без зміщення і зі зміщен­ням. Основний метод лікування — консервативний. Іммобіліза­цію проводять задньою гіпсовою лонгетою або циркулярною гіп­совою пов'язкою від пальців до верхньої третини стегна на 3-4 тиж. Дозовані осьові наван­таження розпочинають післязняття іммобілізації і через 2-3 тиж хворий може ходити без зовнішньої опори.

Перелом надколін-н и к а нерідке явище і виникає внаслідок прямої травми — па­діння на зігнуте коліно або удару по надколіннику. Переломи можуть складатися з двох фрагментів і бути ба-гатоуламчастими. При переломах надколінника без зміщення накладають гіпсовий тутор від кісточок до сідничної складки на 3-4 тиж. Хворому доз­воляють ходити на милицях і на початку другого тижня розпочинають до­зовані осьові навантаження. Після зняття іммобілізації він може ходити без зовнішньої опори. При зміщенні відламків їх зшивають і після операції накладають гіпсовий тутор або глибоку задню гіпсову лонгету на 4 тиж і подальше лікування проводять як і при переломах без зміщення. У випад­ках багатоуламчастого перелому надколінника його видаляють і після опе­рації накладають аналогічні гіпсові пов'язки приблизно на такий самий термін.

Внутрішньосуглобові ушкодження колінного суглоба (рис. 4.39), до яких відносять травми менісків, бокових і хрестоподібних зв'язок, найчастіше бува­ють у спортсменів, артистів балету та цирку і складають близько половини всі­єї патології опорно-рухового апарату в них.

Ушкодження менісків виникає внаслідок зовнішньої ротації гомілки або стегна всередину при фіксованій стопі, падінні на прямі ноги, при присіданні з наступним різким ривковим переходом у вертикальне по­ложення, різкому розгинанні гомілки, наприклад, коли футболіст намагаєть­ся дуже сильно вдарити по м'ячу і промахується. Внутрішній (медіальний) меніск травмується в декілька разів частіше зовнішнього (латерального), що пояснюється більш жорстким його з'єднанням з внутрішньою (великогоміл­ковою) боковою зв'язкою. З цієї причини нерідко поєднуються ушкодження медіального меніска і бокової зв'язки з тієї самої сторони. У випадках, коли настав розрив цих двох анатомічних утворень колінного суглоба, а травму­юча дія продовжується, тоді виникає ще й розрив передньої хрестоподібної

169

Фізична реабілітація

Рис. 4.39. Деякі еле­менти правого колінного суглоба:

а— вид спереду; б — вид зверху на внутрішньосугло-бову поверхню: 1 — стегнова кістка;2 — великогомілкова кістка; 3— задня хрестопо­дібна зв'язка; 4 — передня хрестоподібна зв'язка; 5 — зовнішньобокова зв'язка; 6 — зовнішній меніск; 7 — внут­рішній меніск; 8 — внутріш-ньобокова зв'язка; 9 — роз­рив внутрішнього меніску; 10 — малогомілкова кістка

зв'язки. Таке сполучене ушкодження назвали "нещасною тріадою" (рис. 4.40).

Ушкодження меніска проявляється болем в ділянці щілини суглоба на бо­ці травми, зміною контуру суглоба через гемартроз, синовіт, блокадою сугло­ба. Вона є наслідком защемлення відірваної частини меніска між суглобовими поверхнями стегнової і великогомілкової кісток. Інколи блокада суглоба супро­воджується специфічним щиглем. Колінний суглоб раптово набуває положен­ня фіксованого згинання під кутом близько 130°. Намагання розігнути чи зігнути ногу спричиняє різке посилення болю. Блокада суглоба може тривати декілька днів, а інколи вона мимовільно зникає після якогось активного руху ногою.

Травми менісків лікують консервативно і оперативно. Радикальним ліку­ванням пошкодженого меніска є його видалення (меніскектомія), тому що ро­зірвані меніски при консервативній терапії не зрощуються. Після меніскекто-мії кінцівку іммобілізують на 10-12 днів задньою гіпсовою лонгетою від паль­ців стопи до верхньої третини стегна.

ЛФК після операції призначають на 2-й день. У І період виконують спеціальні вправи: рухи пальцями стоп, у гомілковостопних і кульшових суглобах, 2-3-секундні ізометричні напруження м'язів стегна, ритмічні скороченння чотирьохголового м'яза, піднімання прямої ноги з допомо­гою. Хворому дозволяють ходити з допомогою милиць без опори на хвору ногу. На 5-й день під час заняття ногу тимчасово звільняють від лонгети і дозволяють виконувати відведення, приведення, ротацію, статичне утри­мання ноги з допомогою, а на 6-7-й день — обережні рухи в колінному суглобі на ковзкій поверхні. Вправи виконують у вихідному положенні ле­жачи на спині і на боці, у повільному темпі, плавно, і вони мають бути без­болісними.

170