Розділ 4. Фізична реабілітація при хірургічних захворюваннях

ушкоджену ногу, розгинаючи її, самостійно підні­мати пряму ногу в горизонтальному положенні на ліжку.

У II період акцентують увагу хворого на зміц­ненні м'язів плечового пояса, рук, здорової ноги і при задовільному стані наприкінці 2-го тижня він з допомогою переходить в положення стоячи на не-ушкодженій кінцівці. Після адаптації до цього поло­ження його навчають ходьби на милицях без наван­таження на хвору ногу. Часткове осьове наванта­ження дозволяють через 3-4 міс, а повне — через 5-6 міс. Недотримання цих термінів може призвес­ти до асептичного некрозу ушкодженої головки стегна, її деформації з наступним розвитком дефор­муючого артрозу.

Останнім часом при деяких невбитих медіаль­них переломах головки стегна через можливі сер­йозні ускладнення з боку дихальної і серцево-су­динної систем, травмованої кістки проводять не остеосинтез, а заміщення уш­кодженої головки і шийки стегна штучним півсуглобом — ендопротезом (рис. 4.37). Його виготовляють з кераміки, металу, алопластичних матеріалів. Перевага ендопротезування в тому, що оперовану кінцівку можна рано наван­тажувати — через 3—4 тиж, а при використанні кісткового цементу для закріп­лення ендопротеза в стегновій кістці — з З—4-ї доби.

Переломи кісток колінного суглоба відносять до важ­ких внутрішньосуглобових травм. В цьому зчленуванні розрізняють переломи зовнішнього і внутрішнього або обох виростків стегнової та великогомілкової кісток, міжвиросткового підвищення, надколінника. Вони супроводжуються крововиливом у порожнину суглоба (гемартроз) і нерідко ушкодженням меніс­ків, бокових і хрестоподібних зв'язок. Травми цих анатомічних утворень колін­ного суглоба часто виникають окремо і їх теж відносять до його внутрішніх ушкоджень. Тому вони будуть висвітлені разом з внутрішньосуглобовими пе­реломами кісток колінного суглоба.

Лікування травми колінного суглоба у стаціонарі починають з ліквідації крововиливу, що зменшує біль і попереджає випадання фібрину та утворення внутрішньосуглобових спайок. Хворому роблять пункцію суглоба, видаляють з нього кров і вводять розчин новокаїну. Після цього, залежно від характеру і локалізації ушкодження, застосовують консервативний чи оперативний метод лікування.

Переломи виростків стегнової і великогомілко­вої кісток виникають найчастіше після безпосереднього удару по боко­вій поверхні колінного суглоба, падіння з висоти на прямі ноги, падіння на зіг­нутий колінний суглоб.

Спостерігають ізольовані переломи зовнішнього або внутрішнього і обох виростків як стегнової кістки, так і великогомілкової. Вони можуть бу-

167

Фізична реабілітація

ти без зміщення кісткових фрагментів і зі зміщенням відламків, що є голов­ним показником до застосування консервативного чи оперативного методу лікування.

Консервативне лікування застосовують при переломах виростків без змі­щення. При переломі виростка великогомілкової кістки без зміщення наклада­ють гіпсову пов'язку від кінчиків пальців до сідничної складки на 4-6 тиж, а стегна — тазостегнову на 8-10 тиж. Інколи перелом одного виростка зі змі­щенням лікують таким самим чином, або методом скелетного витягання. У ви­падках перелому виростка великогомілкової кістки витягання проводиться за п'яткову кістку протягом 4-6 тиж з наступним накладанням глибокої гіпсової лонгети на 1-1,5 міс. До скелетного витягання за горбистість великогомілкової кістки вдаються при переломах виростків стегна, яке через 6 тиж замінюють на клейове на 2 тиж.

У І період, який розпочинається з 2-го дня після травмування, окрім загальнорозвиваючих і дихальних вправ, для хворої кінцівки рекоменду­ються ізометричні напруження чотирьохголового м'яза стегна, ритмічна "гра надколінником", активні рухи пальцями і уявні — у колінному сугло­бі. Необхідно піднімати з допомогою та опускати на нетривалий час з ліж­ка ушкоджену ногу у гіпсі, надаючи після цього їй підвищеного положен­ня. При скелетному витяганні допускається піднімання таза з опорою на зігнуту здорову ногу. Акцентують увагу на зміцненні м'язів плечового по­яса, рук, здорової ноги і після 7-20-го днів, при іммобілізації гіпсовою пов'язкою, дозволяють ходити з милицями, не навантажуючи травмовану ногу.

У II період для відновлення рухливості у колінному суглобі проводять ру­хи з полегшених вихідних положень, на ковзкій поверхні, в теплій ванні. Зги­нанню сприяють вправи за допомогою здорової ноги спочатку з положення ле­жачи на спині, потім — на животі. Комплекси лікувальної гімнастики допов­нюють вправами для відновлення сили і витривалості м'язів, зміцнення м'язів травмованої ноги, склепіння стопи. Хворий продовжує ходити з допомогою милиць, але осьові навантаження протипоказані. Призначають самостійні за­няття 7-8 разів на день, гідрокінезитерапію. Під час занять у басейні хвору но­гу теж не навантажують, для чого використовують вихідне положення стоячи здоровою ногою на спеціальній підставці та сидячи на підвісному стільці. До­зовані навантаження розпочинають через 3-4 міс після перелому, а повні — че­рез — 4-5 міс.

Оперативне лікування застосовують при зміщенні відламків та перело­мах з ушкодженням зв'язкового апарату або менісків колінного суглоба. Виростки скріплюють металевими болтами, гвинтами, шурупами (рис. 4.38), розірваний зв'язковий апарат зшивають, ушкоджені меніски ви­даляють. Після операції кінцівку фіксують гіпсовою пов'язкою на 4-8 тиж і ЛФК проводять за такою самою методикою, як і при переломах виростків без зміщення. Металеві предмети видаляють через 6-8 міс після металоос-теосинтезу.

168