Розділ 4. Фізична реабілітація при хірургічних захворюваннях

сову пов'язку, що має фіксувати ушкоджену кінцівку і таз у цілому, останнім часом практично не застосовують через ряд труднощів і незручностей для хворих похилого віку і підвищеної імовірності виникнення у них названих ускладнень.

ЛФК призначають з 2-3 -го дня, і в І період виключно велике значення мають вправи, що сприяють поліпшенню кровообігу і функцій серцево-су­динної системи, діяльності шлунково-кишкового тракту, попереджають по­яву застійних явищ у легенях і пролежнів. Застосовують дихальні вправи з використанням грудного, черевного і змішаного типів дихання, які поєдну­ють з вправами для рук, тулуба, неушкодженої ноги, розвитком її опорної функції.

Кінцівкою, що витягається, виконують активні вправи пальцями, тиль­не і підошовне згинання стопи, колові рухи нею, ізометричні 2-3-секундні напруження м'язів стегна і гомілки, особливо таких, що відводять стегно і ротують його всередину, ідеомоторні вправи. Показані піднімання таза з опорою на стопу здорової ноги, підсаджування в ліжку з допомогою балкан-ської рами. Приблизно через 2-3 тиж починають з невеликою амплітудою активні рухи у колінному суглобі ушкодженої кінцівки, для чого гамачок стандартної шини замінюють змінним і зменшують масу тяги. В заняття включають вправи для зміцнення м'язів плечового пояса, верхніх кінцівок, здорової ноги, що у наступний II період допоможе хворому пересуватися за допомогою милиць.

У II період завдання і методика ЛФК подібні до тих, що використовують при діафізарних переломах стегна. Крім дихальних і загальнорозвиваючих вправ для верхніх кінцівок, плечового пояса, тулуба і здорової ноги, застосову­ють спеціальні рухи, що поступово відновлюють функцію ушкодженої кінців­ки, готують хворого до переходу у вертикальне положення. До цього хворих похилого віку готують більш тривало, що пов'язано з віковими змінами та з детренованістю судин головного мозку за час постільного режиму, що можуть спричинити ортостатичну реакцію (запаморочення, непритомність). Застосо­вують венозну і вестибулярну гімнастику — окорухові вправи в поєднанні з поворотами і нахилами голови, в положенні лежачи і сидячи у ліжку, а потім звісивши ноги з ліжка.

Коли хворий може самостійно сидіти тривалий час на ліжку без суттє­вих суб'єктивних і об'єктивних змін загального стану, тоді його перево­дять в положення стоячи. Спочатку він стоїть біля ліжка, тримаючись за спинку, далі з опорою на милиці. Милиці потрібно одразу відрегулювати таким чином, щоб маса тіла при опорі на них припадала на кисті рук, а не на пахву, оскільки може виникнути стиснення розташованих там судинно-нервових утворень, що спровокує розвиток так званого милиційного паре­зу рук.

Після адаптації хворого до положення стоячи і милиць його навчають ходьби без опори на ушкоджену кінцівку. Через 3-4 міс після перелому хво­рому дозволяють ходити на милицях з частковим осьовим навантаженням і через 5-6 міс — з повним або частково розвантажуючи травмовану ногу за до-

t*5

Фізична реабілітація

Рис. 4.36.Перелом ший­ки стегна (1) і металоос-теосинтез перелому три­лопатевим цвяхом Сміта-Петерсона (2)

помогою палиці. Терміни часткових і повних осьових навантажень при пере­ломах шийки стегна настають пізніше, ніж при діафізарних переломах, на 1-1,5 міс. Форсування осьових навантажень при внутрішньосуглобових пе­реломах стегна неприпустиме, оскільки це спричинить повторну травму суглоба.

При оперативному лікуванні з'єднання відламків проводять за допомо­гою переважно металевих фіксаторів. Найчастіше використовують трилопате­вий цвях Сміта-Петерсона або його модифікації (рис. 4.36). Металоостеосин-тез звичайно не потребує жорсткої зовнішньої іммобілізації, і ушкоджену кін­цівку укладають на шину Белера або обкладають мішечками з піском для по­передження зовнішньої ротації. Все це дає змогу значно раніше, ніж при кон­сервативному методі лікування, виконувати рухи у суглобах оперованої ноги та активізувати хворих. Цвях витягається не раніше ніж через рік після операції. У деяких хворих, переважно в осіб старечого віку, він залишається довічно.

І період триває до зняття швів, яке відбувається на 9-10-й день. Заняття
ЛФК розпочинають на 2-й день після оперативного втручання. Застосову­
ють такі самі вправи, що і при консервативному лікуванні: дихальні і загаль-
норозвиваючі вправи і вправи для підтримання опороздатності здорової но­
ги. Спеціальні вправи теж не зазнають принципових змін при металоостео-
синтезі, але строки їх застосування, вихідні положення, з яких виконуються
фізичні вправи, тривалість постільного рухового режиму суттєво відрізня­
ються і скорочуються. На фоні активних рухів пальцями травмованої ноги,
згинання і розгинання та колових рухів стопою, ізометричних напружень
м'язів стегна і гомілки, ідеомоторних вправ, що застосовуються у перші дні,
н                                                                                                                   а

3-тю добу хворий з допомогою реабілітолога починає згинати і розгинати колінний суглоб. Наступного дня йому це дозволяють робити самостійно з використанням ковзких поверхонь, роликових візків, піднімати випрямлену ногу з підтримкою стегна і гомілки на висоту кроку, сідати у ліжку з допо­могою. Зрозуміло, що на час занять шину Белера усувають. На 5-й день у по­ложенні лежачи на животі, на боці здорової ноги виконують згинання і роз­гинання гомілки, піднімання коліна без відриву стоп одна від одної. Далі хворому дозволяється сідати, звісивши ноги з ліжка, піднімати і опускати

166