Практичне завдання: відредагувати текст (обсяг – 1 с., тобто близько 2 тис. знаків).

ЕКЗАМЕНАЦІЙНИЙ БІЛЕТ № 34

1. Методика застосування коректурних знаків.

Коректурними знаками (знаками виправлення) називають спеціально утворену для видавничої справи і прийняту на державному рівні (наприклад, у вигляді стандарту) множину знаків, які використовують для фіксації місця розташування помилок у повідомленні та задания методу їх виправлення1. Коректурні знаки ділять на знаки для текстової й для ілюстраційної частин оригіналу. їх застосовують як під час опрацювання авторського і видавничого оригіналів (частину знаків), так і під час опрацювання проекту видання (всі знаки). Іноді коректурні знаки для опрацювання авторського і видавничого оригіналів подають навіть окремо2, хоча вони є лише частиною загальної множини коректурних знаків. — замши; — вставлення; — видалення; — переставлення; — виправлення пробільних елементів; — виправлення шрифтових виділень; — виправлення технічних дефектів набору; — відміни зробленого виправлення. Під час опрацювання повідомлень застосовують таку методику роботи з коректурними знаками. 1. Під час редагування авторського чи коректури видавничого оригіналу помилку виправляють за допомогою коректурних знаків. Текст виправлення (заміни чи вставлення), коли він є, пишуть згори над помилковим текстом, а іноді — на полі навпроти нього. Коли текст виправлення не поміщається на сторінці, його пишуть на окремому аркуші (його частині) й приклеюють до аркуша оригіналу. 2. Під час редагування чи коректури проекту видання помилку виправляють, як і під час опрацювання оригіналу, проте коректурний знак із виправленням повторюють на полях (лівому або правому) навпроти рядка з помилкою. Текст виправлення пишуть на полі справа від коректурного знака. 3. Один коректурний знак повинен стосуватися тільки одного виправлення, а тому за наявності кількох відхилень в рядку коректурні знаки потрібно модифікувати. Коли ж однакове виправлення повторюють декілька разів, то можна вказувати коректурний знак один раз, записуючи поряд (у кружечку) кількість потрібних виправлень. 4. Додаткові вказівки (авторові, редакторові, коректорові чи конструкторові видання) слід давати на полях поряд із коректурними знаками, обвівши кружечком. 5. У виданнях із багатостовпцевим набором, де мала віддаль між рядками й стовпцями, дозволено використовувати "віжки" — лінії, що з'єднують місце розташування відхилення з продубльованим коректурним знаком на полі сторінки, де уточнюють особливості виправлення. Для ілюстраційної частини використовують такі коректурні знаки; — зміни насиченості вказаного кольору на заданий відсоток; — зміни негативу на позитив і навпаки; —зміни контрасності; — вирівнювання нечітких контурів; — видалення окремих деталей ілюстрації; — повертання ілюстрації чи її деталей на вказаний кут; — перетворення прямого зображення в дзеркальне й навпаки; — зміни розмірів ілюстрації чи її деталей; — внесення змін по всій ілюстрації.

1. Поліграфічні норми редагування: норми макетного верстання.

Норми верстання газетно-журнальних видань ті самі, що й для книжково-журнальних, але дещо послаблені.

•        У газетно-журнальних виданнях рядки можуть бути вирівняні лише стосовно першого та останнього у стовпцях; стовпець може закінчуватися переносом; над і під рубрикою в стовпці може бути менше ніж три рядки ТОЩО. '

Крім того, для газетно-журнальних видань існують і спеціальні норми.

•        Нерекламні повідомлення повинні бути розташовані на сторінках видання залежно від ступеня їх новизни, цінності, майстерності, а також залежно від місця розташування постійних рубрик.

Особливості використання цієї та наступної норм, пов'язаних з конструюванням газетно-журнальних видань, описані в розділі 19.5.

•        Рекламні повідомлення повинні бути розташовані на сторінках видання залежно від розміру плати за їх публікування.

•        Кожне повідомлення повинно мати чітко окреслені межі (лінійками, пробілами тощо).

Реципієнт не повинен сприймати якийсь компонент повідомлення (ілюстрацію чи рубрику) як одночасно належний до двох різних сусідніх повідомлень.

•        Якщо на сторінці є кілька повідомлень, то рубрики, що стосуються повідомлення із кількох стовпців, можна набирати на сумарну ширину цих стовпців.

•        Винятком є той випадок, коли повідомлення чітко відділені одне від одного іншими засобами (наприклад, лінійками). У сусідніх стовпцях ілюстрації чи врізні рубрики повинні бути розміщені на різних рівнях.

Якщо уникнути розташування рубрик на одному рівні неможливо, слід перевірити, чи не призводить їх послідовне читання до непередбачуваних наслідків.

9 Текст, набраний у рамці, повинен бути відділений пробілом як із середини рамки (по всьому периметру), так і зовні від тексту, що його оточує, чи інших нетекстових елементів.

® Знаком примітки в газетно-журнальних виданнях слугує зірочка.

Якщо продовження повідомлення переносять на іншу, але не наступну сторінку, в кінці сторінки (стовпця) вказують: Продовження на с. XX. — і виділяють цей текст накресленням.

1. Галузеві норми редагування радіопередач.

Розглядаючи норми редагування, будемо виходити з того, що радіопередачі підготовані в цифровій формі й для їх виправлення використовують звукові редактори.

Порівняно з письмовими повідомленнями редагування радіопередач має свої особливості.

1. Доводиться враховувати особливості усної мови, а отже, при потребі використовувати належні онетичні знаки.

2. Доводиться контролювати тривалість повідомлень.

3. Доводиться враховувати тембри голосів дикторів чи інших мовців.

4. Доводиться мати справу з шумами (випадковими чи спеціально утвореними) та шумовими ефектами.

5. Доводиться оцифровувати звук і використовувати для редагування звукові редактори.

6. Доводиться мати справу з генеруванням повідомлень мовцями безпосередньо в прямому ефірі, у процесі якого вони можуть допускати помилки, які виправити в прямому ефірі вже нема змоги.

Технічні норми редагування радіоповідомлень

• Сила звуку під час запису передачі, виміряна в децибелах, повинна бути достатньою для якісного запису передачі та можливого майбутнього її опрацювання за допомогою типових звукових ефектів, що їх мають звукові редактори.

Винятки. 1. Окремі розважальні передачі. 2. Надзвичайні оголошення, наприклад Міністерства надзвичайних ситуацій.

• У радіоповідомленнях співвідношення "шум" - "голос" (диктора або учасника передачі) повинно бути таким, аби розуміння тексту не викликало ні затримок, ні сумнівів у варіантах розуміння.

Винятки. 1. Передача записів голосів, зафіксованих технічними пристроями на початку ХХ ст. і реконструйованих сучасними засобами (передача фонограм з архівних фонотек). 2. Створення спеціальних звукових ефектів (наприклад, коли голос на фоні шумів поволі стихає, створюючи враження віддалення; при цьому самі шуми можуть, навпаки, зростати).

При надто великій зашумленості радіопередачі редактор повинен вимагати в автора (журналіста): а) повторного запису радіопередачі, але вже зі значно нижчим рівнем шумів, якщо це в принципі можливо; б) за допомогою спеціальних функцій звукового редактора очистити запис від шумів.

• Швидкість читання тексту дикторами, виміряна у кількості слів за хвилину, повинна в середньому для передач, які передбачають лише читання тексту (наприклад, новин), становити 140 … 150 слів/хв [4, 65].

Винятки. 1. Для малопідготованих слухачів (дітей) швидкість повинна бути нижчою ніж середнє значення на 20…30 %.

2. Для деяких інформаційних передач, розрахованих на високопідготованих слухачів, швидкість може бути вищою ніж середнє значення на 20…30 %.

• Спеціальні норми редагування

• Редактор повинен стежити за дотриманням формату своєї радіостанції [1, 60].

• У деяких передачах редактор повинен стежити за дотриманням визначеної послідовності повідомлень.

Приклад. Так, в Україні в новинах спершу подають повідомлення про Президента, далі - про Голову Верховної Ради, потім - про Прем’єр-міністра й голів Верховного та Конституційного судів і т. д.

Аналогічно існує визначений самою радіостанцією порядок подання груп повідомлень, що йдуть під однією рубрикою. Так, для українського державного проводового радіо на даний момент типовою є така послідовність груп новин: анотація новин, прогноз погоди, новини всередині держави, далі - повідомлення з інших країн, потім - культура, спорт, а на завершення - розширений повтор прогнозу погоди.

• Редактор повинен стежити за розподілом рекламних матеріалів за часом їх виходу в ефір, забезпечуючи максимально широку аудиторію для тих рекламних повідомлень, за які рекламодавці заплатили найбільше.

Приклад. Так, часом, в який аудиторія є найбільшою за результатами соціологічних досліджень, є години з 6 до 10 ранку [1, 57].