Практичне завдання: відредагувати текст (обсяг – 1 с., тобто близько 2 тис. знаків).

ЕКЗАМЕНАЦІЙНИЙ БІЛЕТ № 32

1. Специфічні властивості масової інформації.

– актуальність (відмінність масової інформації повідомлення потребам реципієнтів);

– репрезентативність (ступінь точності відображення повідомлення стану процесів чи об’єктів генеральної скупності);

– доступність (обмеження, які суспільство накладає щодо її надходження до різних груп реципієнтів чи окремих громадян);

– достатність (властивість аргументів повідомлення забезпечувати доведення тези, виконане за правилами логіки);

– оперативність (інтервал часу з моменту якоїсь події д моменту отримання реципієнтами повідомлення ЗМІ про неї);

– точність:

– Психолінгвістична точність (ступінь відповідності між дійсністю та уявленням про неї автора, між уявленням автора й тим, як він його відтворив у повідомленні, та між самим повідомленням і уявленням, яке викликало в реципієнта це повідомлення);

– Лінгвістична точність (ступінь відповідності значення слова у повідомленні його значенню в тлумачному словнику).

– зрозумілість (властивість, яка забезпечується вмінням реципієнтів розпізнавати знаки повідомлення, підставляти замість них значення знаків, встановлювати зв’язки між окремими знаками, ставити у відповідність цим значенням і зв’язкам фрагменти реального, псевдо реального чи ірреального світу, виконувати над знаками логічні операції, а також визначати мотиви й цілі автора повідомлення;

– старіння:

– Старіння інформації (процес зміни в часі її властивостей);

– Старіння публікацій (показник, який пов’язує дату публікування з кількістю посилань на ці публікації).

– забування (показник, який описує здатність живих істот втрачати інформацію залежно від часу, який минув від моменту її сприйняття);

– розпорошення інформації (показник, що описує залежність між кількістю публікацій на певну тему й тією кількістю, видань, у яких вони опубліковані).

1. Галузеві стандарти й інші нормативні документи видавничої справи в Україні.

Видавнича діяльність в Україні регламентується низкою законодавчих актів і нормативних документів, основні серед яких:

•                 Закон України "Про видавничу справу";

•                 Закон України "Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні";

•                 Закон України "Про авторське право і суміжні права";

•                 Закон України "Про засади державної мовної політики";

•                 Закон України "Про обов'язковий примірник документів"

•                 Постанова Кабінету Міністрів України "Про порядок доставляння обов'язкових примірників документів";

•                 Постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку формування державного замовлення на випуск видавничої продукції та її розповсюдження";

•                 Наказ Державного комітету телебачення та радіомовлення України від 3 червня 2009 року № 194 "Про затвердження форм звітності № 1-В (книги) (квартальна) "Звіт про випуск книжкової продукції", № 1-В (ЗМІ) (піврічна) "Звіт про випуск продукції друкованих засобів масової інформації" та інструкцій щодо їх заповнення";

•                 Державні стандарти у сфері видавничої справи;

•                 Вимоги нового стандарту оформлення посилань у виданнях, що подаються до видавництва "Наукова думка" з 2010 р.

Для упорядкування і регламентування видавничої діяльності Національної академії наук України Науково-видавнича рада НАН України розробила деякі нормативні документи, затверджені постановами і розпорядженнями Президії НАН України:

•                 Положення про випуск Національною академією наук України друкованої продукції за державним замовленням (затверджене розпорядженням Президії НАН України від 28.02.2006 № 125) ;

•                 Порядок подання і опрацювання рукописів видань для випуску на умовах державного замовлення (затверджений розпорядженням Президії НАН України від 10.10.2012 № 624);

•                 Порядок включення рукописів видань молодих учених та докторів наук віком до 40 років до проекту "Наукова книга" (затверджений розпорядженням Президії НАН України від 26.06.2009 № 398);

•                 Положення про книжкову серію НАН України (затверджене постановою Президії НАН України від 14.06.2006 № 171);

•                 Положення про періодичне видання Національної академії наук України (затверджене постановою Президії НАН України від 07.11.2008 № 283);

•                 Ліцензійний договір на використання твору (затверджений постановою Президії НАН України від 07.11.2008 № 283);

•                 Програма підтримки наукових журналів НАН України (затверджена розпорядженням Президії НАН України від 04.02.2009 № 50).

•                 Вимоги до рукопису, що подається автором до видавництва "Наукова думка" за проектом "Наукова книга";

•                 Забезпечення Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського виданнями для міжнародного книгообміну (затверджено постановою Президії НАН України від 11.11.2009 № 306);

•                 Про доставляння обов’язкових примірників видань (затверджено постановою Президії НАН України від 21.04.2010 № 118);

•                 Про видання вибраних праць дійсних членів (академіків) НАН України (затверджено постановою Президії НАН України від 25.02.2009 № 61);

•                 Про внесення змін до Порядку розповсюдження та обліку видавничої продукції науковими установами НАН України (затверджено розпорядженням Президії НАН України від 23.02.2012 № 113);

•                 Про затвердження Положення про порядок формування державного замовлення на підготовку та випуск видавничої продукції Національної академії наук України (затверджено розпорядженням Президії НАН України від 10.10.2012 № 623);

•                 Про затвердження Порядку подання і опрацювання рукописів видань для підготовки та випуску на умовах державного замовлення (затверджено розпорядженням Президії НАН України від 10.10.2012 № 624)

1. Галузеві норми редагування офіційно-ділової літератури.

Практичне завдання: відредагувати текст (обсяг – 1 с., тобто близько 2 тис. знаків).

ЕКЗАМЕНАЦІЙНИЙ БІЛЕТ № 33

1. Система коректурних знаків.

Коректурні знаки – це спеціально утворена для видавничої справи і прийнята на державному рівні множина знаків, що використовується для фіксації місця розташування помилок і завдання методу їх виправлення. Види коректурних знаків: знаки для текстової частини оригіналу, знаки для ілюстраційної частини оригіналу.

Коректурними знаками називають спеціально створену для видавничої справи і прийняту на державному рівні множину знаків, які використовують для фіксації місця розташування помилок у повідомленні та задання методу їх виправлення. Коректурні знаки ділять на знаки для текстової й для ілюстраційної частин оригіналу. Їх застосовують як під час опрацювання авторського і видавничого оригіналів, так і під час опрацювання верстки видання. В Україні для текстової частини оригіналу використовують вісім груп знаків: заміни, вставлення, видалення, переставлення, виправлення пробільних елементів, виправлення шрифтових виділень, виправлення технічних дефектів набору, скасування зробленого виправлення. Для ілюстраційної частини використовують такі знаки: зміни насиченості на заданий відсоток, зміни контрастності, видалення окремих деталей ілюстрації, повертання ілюстрації чи її деталей на казаний кут, перетворення зображення в дзеркальне й навпаки, зміни розмірів ілюстрації тощо.Деякі коректурні знаки можна поєднувати. Під час редагування авторського та видавничого оригіналів помилки виправляють тільки за допомогою коректурних знаків. Під час редагування чи коректури зверстаного видання помилку виправляють як і під час опрацювання оригінала, проте коректурний знак із вправленням повторюють на полях якомога ближче до рядка з помилкою. Текст виправлення пишуть на полі справа від коректурного знака.

1. Галузеві норми редагування газетно-журнальних видань.

                   У газетно-журнальних виданнях мета інша – привернути увагу до конкретного матеріалу, застосувати новий незвичний прийом і цим виділити його. Нерідко матеріали періодичних видань мають рекламний характер, що й визначає форму їх представлення. Однак модель періодичного видання створюється один раз, а кожний окремий номер (випуск) потребує ретельного опрацювання художнім і технічним редакторами через різну кількість текстових, зображальних матеріалів, тематичну спрямованість тощо. Первісний макет зазвичай створює професійний дизайнер, а спільне завдання художнього та технічного редакторів – дотримуватися цього макету, його основних принципів, аби не порушувалась уніфікація видання. ааме тому у періодичних виданнях роботу технічного редактора найчастіше виконує верстальник.

Передусім визначаються постійні розмірні характеристики видання: формат, обсяг, кількість шпальт. Обсяг підраховується для кожної структурної одиниці окремо і для видання загалом. Якщо у підрахунках обсягу в книзі виявляється неповна кількість друкованих аркушів, технічний редактор змінює деякі прийоми оформлення, щоб обсяг становив ціле число аркушів або ½ друкованого аркуша. Наступні етапи оформлення – вибір та застосування шрифтів, зображень, способи розміщення матеріалів, виділення в тексті, рубрикація, за законами композиції.

Завдання технічного редактора – правильно вибрати формат видання з урахуванням виду видання, категорії читача, обсягу оригіналу, прийомів оформлення, застосовуваного устаткування, умов користування і рекомендацій державних стандартів. Формат серійних, багатотомних та періодичних видань вибирається особливо ретельно, оскільки у межах цього формату будуть розташовуватися всі елементи кожного випуску на весь термін існування видання.

Формати видань бувають стандартні, додаткові та нестандартні. Стандартні формати журнальних та книжкових видань, крім альбомів, атласів, книжок-іграшок, буклетів, факсимільних, бібліофільських, нотних видань, календарів, видань, які випускаються на експорт і друкуються на іноземній базі, а також мініатюрних, унікальних і експериментальних видань, наведені у ГОСТ 5773-90 «Видання книжкові і журнальні. Формати». Галузеві стандарти конкретизують технічні вимоги до кожного виду видань: ГСТУ 29.5 – всіх книжкових, крім дитячих, навчальних, факсимільних та експериментальних; для дитячих видань ГСТУ 29.6 встановило стандартні формати, які визначаються ГСТУ 29.1 (для журналів), 29.3 (для газет) та 29.5 (для книг).

1. Поліграфічні норми редагування: норми складання.

•                 Починати й завершувати повідомлення (його розділ) повинен текст. Повідомлення (його розділи) не можна починати й закінчувати нетекстовими елементами.

•                 Винятки: деякі види акцидентної продукції, наприклад, афіші.

•                 Прийняті параметри і шаблони верстання (поля, втягування, віддаль між рядками й абзацами, способи вирівнювання, розміри абзацних відступів, оформлення окремих компонентів видання тощо) у всьому виданні повинні бути однаковими.

•                 Тексти, набрані меншим кеглем і з втягуванням, відділяють зверху й знизу більшим інтерліньяжем.

•                 Верстання повинно бути привідним.

•                 Це означає, що після друкування зворотної сторони аркуша рядки лицьової сторони повинні бути розміщені навпроти рядків на звороті аркуша.

•                 Сторінку (стовпець) заборонено закінчувати переносом.

•                 Сторінка (стовпець) не може починатися останнім рядком абзацу і закінчуватися його першим рядком.

•                 Під час виправлення результатів верстання розміри вставлених пробілів (міжслівні пробіли, інтерліньяж) не можуть перевищувати допустимі норми, оскільки це погіршує естетичний вигляд сторінки.

•                 Посторінкові примітки заверстують внизу сторінки (стовпця), на яких на них є посилання.

Якщо примітку неможливо розмістити повністю в кінці сторінки (стовпця), частин^ переносять на наступну сторінку (стовпець), але за умови, що в першій частині прг и залишилися хоча б три рядки. На наступній сторінці (стовпці) таку примітку розташовують першою.

Примітки повинні бути відділені від основного тексту горизонтальною лінійкою, зверху і знизу якої інтерліньяж збільшують.

Якщо на кінцевій сторінці (у стовпці) є спуск, то примітку розташовують внизу сторінки.

•                 Пробіл над рубрикою повинен бути у півтора рази більшим, ніж під нею. Величина пробілу над і під рубрикою повинна бути кратною висоті кегля основного шрифту. На початку сторінки всередині розділу пробіл над рубрикою не потрібен.

•                 На сторінці (у стовпці) над рубрикою і під рубрикою повинно стояти не менше трьох рядків тексту.

•                 Усі компоненти повідомлення (примітки, рубрики, цитати, приклади тощо), набрані відмінним від основного тексту кеглем, повинні бути заверстані так, щоб їх висота разом із пробілами була кратною до кеглю основного тексту.

•                 Нетекстові компоненти видання (ілюстрації, таблиці, формули тощо) повинні бути заверстані після того місця у повідомленні, де на них є посилання, і якнайближче до нього.

•                 Під час заверстування нетекстові компоненти відділяють від тексту пробілами (по периметру, крім полів). Величина пробілу повинна бути кратна кеглю основного шрифту (як правило, одній його висоті).

•                 Під час заверстування нетекстові компоненти повинні бути вирівняні стосовно рядків основного тексту.

Іншими словами, висота нетекстових компонентів повинна бути кратною кеглю основного шрифту.

•                 Ширина підпису не може значно перевищувати ширину ілюстрації.