Практичне завдання: відредагувати текст (обсяг – 1 с., тобто близько 2 тис. знаків).

ЕКЗАМЕНАЦІЙНИЙ БІЛЕТ № 28

1. Масова інформація та її види. Функції масової інформації.

Будь-яка соціальна інформація може бути призначена для передачі: а) лише якійсь одній людині; б) групі людей (з обмеженням доступу до неї інших членів суспільства чи без такого обмеження); в) усьому суспільству. Інформацію, призначену для всього суспільства чи якоїсь його групи без обмеження доступу до неї інших людей, називають масовою. Доведення інформації до всього суспільства чи окремої його групи називають оприлюдненням. Отже, масова інформація — це така соціальна інформація, яку оприлюднено чи призначено для оприлюднення1. Масова інформація може бути як документованою, тобто записаною на носії інформації, так і недокументовапою.

Приклад. Масовою інформацією, яка оприлюднюється, є повідомлення газет, журналів, книг, радіо, телебачення, інтернету, концерти, театральні спектаклі, демонстрації фільмів тощо. Масовою може стати також генетична2 чи програмна інформація, якщо їх оприлюднюють, як це зробили англійські генетики чи автори операційної системи Ілпих.

Приклад. Особистіша інформація (наприклад, стан здоров'я людини, банківські рахунки, листування тощо) не належить до масової, атому оприлюдненню не підлягає. У законодавстві кожної країни, в тому числі України, є перелік видів такої конфіденційної інформації.

За деякими джерелами, зараз особистісна інформація (фотографії, домашні архіви, відеофільми, інформація на комп'ютерних дисках тощо) кількісно перевищує масову приблизно в 600 разів. У кожній державі ЗМІ є тим джерелом, яке передає левову частку масової інформації. Інші джерела масової інформації, що не належать до ЗМІ (кіно, театри, концертні зали тощо) передають меншу частку масової інформації. Отже, поняття масова інформація значно ширше за обсягом, ніж поняття інформація розповсюджувана ЗМІ. Подамо ще три класифікації масової інформації, хоча їх може бути безліч. Класифікація 1 (ієрархічна багатозначна):

Образна, Прозова, Драматургічна, Поетична,

Образно-понятійна, ЗМІ, Книжкова, Газетно журнальна, Радіо, Телевізійна, Інтерпетівська.

НеЗМІ:Театри, Кіно, Концерти, Стадіони, Мітинги, Тощо

Понятійна: Первинна, Книжкова, Журнальна, Інтернетівська

Вторинна: Бюлетені, сигнальної інформації, Реферативні журнали, Бази даних інтернату, Огляди.

Третинна

Класифікація 2 (за тематикою): суспільно-політична, фінансово-економічна, виробнича, спортивна, культурна, розважальна, науково-популярна, рекламна (комерційна й політична).

Класифікація 3 (за методами пізнання й жанрами)1:

—     при інформативних методах пізнання: замітка, звіт, інтерв'ю, репортаж, кореспонденція:

—     при аналітичних методах пізнання: коментар, стаття, рецензія, огляд, лист, звернення:

—при художньо-публіцистичних методах пізнання: нарис, зарисовка, фейлетон, есе. памфлет, гумореска, байка, пародія.

Функції масової інформації

Перша функція масової інформації полягає у відображенні значущих для суспільства події/ та паданні йому відомостей про ці події. Такими значущими для суспільства с:

а)      зміни стану навколишнього середовища (наприклад, природні катастрофи, зміни екологічного стану довкілля тощо);

б)      визначальні рішення керівних інститутів суспільства;

в)      реакція (в тому числі критика) членів суспільства на дії та рішення інститутів суспільства.

Друга функція — це забезпечення діалогу між членами суспільства і його інститутами. Реалізуючи цю функцію, масова інформація дає змогу суспільству:

а)      коригувати дії та рішення владних інститутів суспільства відповідно до вимог громадян;

б)      демократизувати діяльність цих інститутів.

Третя функція — розширення банків інформації членів суспільства. Виконання цієї функції:

а)      задовольняє пізнавальні, естетичні та емоційні потреби членів суспільства;

б)      формує системи цінностей членів суспільства, зокрема в сферах політики, культури й науки.

Четверта функція масової інформації— це формування суспільної свідомості членів суспільства.

П'ята функція масової інформації— це організація відпочинку членів суспільства. Масова інформація:

а)      повідомляє про найрізноманітніші культурно-просвітні й інформаційні заходи (репертуари кіно, театрів: програми передач радіо й телебачення тощо);

б)      виступає безпосереднім організатором інтелектуального відпочин ку (розважальні теле- й радіопрограми, кросворди, шахматні партії, анекдоти тощо);

в)      допомагає організувати фізичний відпочинок (відомості про туристичні поїздки тощо).

Існують також інші класифікації функцій масової інформації'.

1. Книгодрукування у світі (XXI ст.).

Білорусь: Створена законодавча база: у 2000 р. прийнято Указ Президента Білорусі "Про деякі заходи із забезпечення населення республіки книжковою продукцією та про державну підтримку національного книговидання", введені пільги на видання книжок для дітей, навчальної та художньої літератури. На початок 2004 р. в країні мали ліцензії на випуск книг в оправі 114 підприємств (88 державні, 26 іншої форми власності), в обкладинці - 243 (156 державних і 87 іншої форми власності), брошур - 267. Основу видавничого комплексу складають державні підприємства.

Польща: Найбільша кількість приватних видавництв з'явилась протягом 1990-1995 pp. Кризовими у видавничий справі стали 1999-2000 pp., а у 2001-2002 pp. спад був спричинений загальною економічною кризою.

У 2005 р. нараховувалось близько 10 тис. видавництв, з них 50 державних. Книговидання носить комерційний характер, немає видавництв, що існують на кошти національного чи місцевого бюджетів, натомість є ряд видавництв на грантовій основі. Пропозиція перевищує попит, перенасиченість новинками. Обережність у друкуванні великих накладів, тенденція до додруковування книг. Стартові наклади навіть світових бестселерів не перевищують 2-3 тис, виняток становлять книги серії "Гаррі По-тера", Коельйо та польських авторів Катажини Грохоті, Єжи Пільха. Лідерство шкільного та педагогічного книговидання, літератури факту. Наклад поезії 300-1000 примірників, наукова література - 500-1500 прим.

З'явились спеціалізовані періодичні видання: "Magazyn Literacki Ksianzki" (найбільший впливовий літературний часопис), "Biblioteka Analis" (альманах для професіоналів)

 Росія: , у 2000 р. завершилась дія закону про пільги, ціни піднялись на 40 %, але прийнята федеральна програма підтримки книговидання. Підприємства працюють у конкурентному середовищі. Модернізація та покращення роботи поліграфічних підприємств сприяли поверненню виконання замовлень до Росії. Наприкінці першого півріччя 2005 р. налічувалося 4153 видавництв, що випускали книги та більше 5 тис. поліграфічних підприємств. Збільшується кількість невеликих видавництв, що освоюють вузькі ринкові ніші. З 2003 р. зросла кількість великих видавничих структур, збільшився рівень концентрації видавництв, більшість великих видавництв знаходяться у Центральному та Північно-Західному федеральних округах, у 2004 р. сукупний тираж двох округів склав 94 % від загального тиражу в Росії. Вже понад 80 видавництв випустили більше одного мільйона екземплярів. Понад 80 % друкованої продукції випускають недержавні видавництва. За кількістю виданих книг Росія вийшла на п'яте місце у світі і третє у Європі та наближається до межі 100 тис. назв, яку змогли перетнути лише Китай, США, Великобританія. 2002-2005 pp. позначились стабільним зростанням найменувань виданої літератури: за даними Російської книжкової палати, у 2005 р. порівняно з 2002 р. цей показник збільшився на 27,6 %.

Друкарство в західній європі: Великобританія

У 2003 р. опублікована національна програма у галузі дитячої літератури, почалась будова національного центру дитячої книги у Ньюкастлі.

Кризу у 2003-04 pp. переживає сектор навчальної літератури, це пов'язано зі скороченням витрат з державного бюджету на освіту і з ухвалою проекту з дистанційної електронної освіти, який передбачає безкоштовний доступ до навчальних матеріалів.

У рейтингу популярних видів літератури перше місце займає художня література - 35 %, друге місце - дитяча література - 20 %, третє місце - наукові та науково-популярні видання з гуманітарних та суспільних дисциплін.

Франція: Однією з головних подій останніх років у корпоративній сфері довгий час залишалася угода щодо злиття видавничих груп "Ашетт" і "Вівенді" (зараз називається "Едітіс"). Ця угода суттєво змінила ландшафт французького книговидання. Протягом року увага видавців та книгорозповсюджувачів була прикута до процесу поглинання групою "Лагардер" активів "Вівенді" і контролю за цим процесом антимонопольних органів ЄС. Оголошення про придбання у 2002 р. активів "Вівенді юніверсал паблішинг" групою "Лагардер" , викликало у спеціалістів занепокоєння через загострення загрози рівновазі на книжковому ринку Франції. Адже фактично була створена нова потенційна монополія. У 2003 році ця проблема не була вирішена, відповідно, "Лагардер" був безперечним лідером ринку. Число виданих книг підрозділами групи ("Ашетт", "ЛГФ", "Лівр де Пош", "Атьєр", "Арлекін" та ін), з урахуванням збережених за "Едітіс" марок, склало 5657. Відділення, не поглинуті групой "Лагардер" (у тому числі "Натан", "Покет"), видали разом 3440 книг.

 США: У країні станом на 2003 р. було зареєстровано 82 тис видавництв, що введені у систему "Букс-ін-прінт", з них 63 тис. середні та малі видавництва. Спостерігається тенденція до постійного зростання кількості малих і середніх видавництв, наприклад якщо у 2003 р. їх було 53 тис, то у 2005 р. - 63 тис. Вони, як правило, є спеціалізованими і фокусуються на нішевих ринках, освоюють нові, нестандартні жанри, передруковують класичні твори, беруться за малорентабельні напрямки, пропонують гнучкі умови роботи з авторами.

1. Галузеві норми редагування навчальної літератури.

Найважливішою вимогою до літературної якості твору в цілому є його органічність, що виявляється насамперед у єдності теми твору та єдності підтем його частин, що підпорядковані темі твору.

Суттєвою похибкою викладу в окремій частині твору або у творі в цілому є неорганічність. Вона виявляється у невідповідності форми викладу і його змісту, коли, наприклад, абзац розриває думку, логічна операція не викладається згідно з логічним порядком, виклад хаотичний, а щодо логіки, одне твердження не випливає з другого.

При логічному методі викладу основою органічності твору є явище, структура якого описується шляхом послідовного і досить детального вичленування незалежних і водночас пов’язаних між собою розділів.

Історичний метод заснований на описуванні розвитку явищ як таких, чи наших уявлень про ці явища.

Явний зв’язок між блоками в повідомленні здійснюється за допомогою композиційних вузлів - абзаців, які у згорнутому вигляді подають тему і тезу кожного блоку (чи то як підсумок, чи як постановку питання, або поєднують те і друге).

Зачини і кінцівки, що обслуговують усе повідомлення і пов’язують його з інформаційною ситуацією, виступають як композиційні вузли зі свідомістю читача і навколишньою реальністю.

3акріпленню головних ідей, висновків у пам’яті читача слугує і метод резюмування, повторення основних думок у формі тез, стислих узагальнень.

Пов’язаною не тільки з логікою, але й з психологією сприймання особливістю блок є наявність у ньому висновку у формі повторення і розгортання тези.

Оскільки висновок є найбільш значущою частиною блоку, його, як і початок, часто виділяють мовними і шрифтовими засобами.

Важливою частиною кінцівки блоку є композиційний вузол - текст, що забезпечує перехід до наступного блоку.

Пов’язаність тексту сприймається читачем завдяки взаємовідносинам параграфів, абзаців у параграфах, речень в абзацах, коли кожна з цих частин безпосередньо випливає з попередньої, або вишиковуються в один ряд із нею.

Пов’язаність може бути явною, коли в одиницях тексту, які розташовані поруч, містяться ті ж самі слова; опосередкованою, коли на той самий зміст вказують різні слова, що мають однакове значення, і, нарешті, неявною, коли способом досягнення пов’язаності слугує або послідовне повторення частин думок, або зв’язок із єдиним центральним поняттям, основним уявленням, що здійснюється з опорою не на мовні засоби, а на читацькі уявлення, сформовані текстом.

Тема твору обов’язково повинна бути пов’язана з чимось, що вже існує у свідомості читача (його інтересом - духовним або практичним), знаннями, запитами тощо. Якщо предмет повідомлення (його тема, те, про що йдеться) зовсім не відомий слухачеві, повідомлення не може бути усвідомлене ним. Те, що повідомляється про тему, - рема, повинно містити раніше невідоме.

В українській мові особливість побудови речення, абзацу, навіть параграфу, така, що рема висловлюється після того, як висловлена тема. Схема тексту щодо порядку висловлювання відомого і невідомого виглядає так:

Знак "+" позначає позицію відомого ("старого", щойно згадуваного) - позицію теми, знак "-" позначає позицію невідомого ("нового") - позицію реми. Це загальне правило суттєво модифікується під впливом обставин мовлення і тексту, але сам механізм промови передбачає повторення (явне чи неявне) тих самих уявлень і понять - як спосіб організації пов’язаного тексту [15, с. 177].

Пов’язаності сприяє використання паралельних синтаксичних конструкцій, які дозволяють виявити логічні зв’язки, допомагають зробити висновки.

За допомогою паралелізму конструкцій створюється і підтримується єдність, система у викладі навіть дуже складного і перевантаженого подробицями матеріалу. Паралельні синтаксичні конструкції сприяють точній передачі системи логічних відношень між компонентами тексту.

Ясність (або прозорість) тексту є наслідком звичності або принаймні підготовленої попереднім викладом зрозумілості для читача елементів тексту і їхніх зв’язків у ньому, передбачуваності, очікування, вгадування. Їй сприяють чіткість і послідовність планування, врахування того матеріалу, що вже належить свідомості слухача або читача як відоме з минулого досвіду чи попереднього викладу і тому не потребує нового зосередження на ньому уваги, висунення головного на перший план і усунення або переведення на другий план другорядного, додаткового.

Ясність сприймання порушують структурні недоладності, надмір фактів та слів, а також те, що автор у тексті зафіксував усі, або майже всі складники думки, але не виділив основного і другорядного, порушив лінійність розповіді, не дав відчути основного і другорядного.

Невдале центрування уваги має місце тоді, коли автор в одне речення прагне увібгати кілька думок, не зважаючи на те, наскільки вони обов’язкові в даній розповіді і, якщо обов’язкові, то як легко можуть бути сприйняті читачем.

Доступність визначається як особливостями сприймання читача, так і традиційними характеристиками, властивими даному типу текстів. Більшій доступності сприяє конкретність викладу - використання замість можливих абстрактних родових понять - найближчих видових, а також використання яскравих прикладів, переклад абстрактних уявлень мовою буденних життєвих ситуацій, заважає його абстрактність, абстрагованість.

Можливості для читача охопити подумки і розчленувати твір у багатьох випадках сприяє його стислість, яка знаходить вираз не так у коротких реченнях (чи невеличких розмірах твору), як в оптимальному співвідношенні думок та слів. Її досягають шляхом усунення елементів, що несуть надлишок інформації. До таких елементів належать невиправдані повторення, штампи, описові вирази за наявності відповідних точних слів.

Стислість викладу залежить від поступального руху думки і властивої для даного викладу напруги подачі фактів і зосередження читацької уваги.

У довідковій, інформаційній і рекламній літературі інформацію подають лише в скомпресованому вигляді з найвищим ступенем компресування. Ступінь скомпресованості повинен бути таким, щоби не блокувати й не сповільнювати сприймання читацькою аудиторією поданої інформації.

Якщо компресування інформації унеможливлює її сприйняття, ступінь компресування слід зменшити.

Надмірність у тексті - не повторення як таке, а те, що не працює прямо або побічно на результат повідомлення.

Ритмічність у викладі - закономірне чергування повторюваних елементів одного типу - полегшує процес сприймання та розуміння і водночас дає читачеві особливе естетичне задоволення. Найяскравіше виявляє себе ритмічність при явних протиставленнях.

Ритм прози створюється повтореннями слів, паралелізмом, контрастами, симетрією, характером зв’язку фраз і речень.

У більш значних структурах ритм виявляє себе в закономірному членуванні, наприклад, близьких за розмірами розділів (відчувається лише після прочитання кількох розділів).

До порушень ритму належить монотонність, яку викликає безпосереднє слідування одного за одним багатьох однакових логічних зв’язків, наявність великої кількості однорідних членів, не згрупованих у своєрідні "пакети", нарешті, однотипність побудови фраз.

Проявом ритмічності є явище напруги змісту, тобто кількість інформації, яку читач одержує за одиницю тексту.

У тих місцях, котрі особливо складні для розуміння, напругу змісту треба зменшувати; у надто легких для читацького сприймання уривках, через що їх нецікаво читати, її доцільно підвищувати.

Заміна слова з бідним поняттєвим змістом словом з багатим поняттєвим змістом, усунення сполучників і введення безсполучникового зв’язку, уникнення пояснень логічних зв’язків, які читач може відновити сам, підвищують напругу викладу і передбачають більшу активність сприймання і кваліфікацію читача. Вживання слів із меншим поняттєвим змістом, розшифровування значень, уведення сполучникових зв’язків, прокладання "містків" між окремими абзацами, наведення прикладів, підвищення рівня конкретності знижують напругу викладу, роблячи його доступнішим для менш кваліфікованого читача. Повторення тієї ж думки в іншій формі - один із засобів зниження напруги змісту для полегшення сприймання тексту.

Фрази у творі мають бути максимально короткими. Що довша фраза, більше пауз у ній, то довшим і більш дискретним у часі й просторі є процес розуміння.

Що менше підготований читач до сприймання повідомлень, то менше семантично навантаженої інформації слід подавати йому в кожному слові. Це саме стосується і кількості граматичної, асоціативної та стильової інформації. Що нижчий ступінь підготованості очікуваних читачів, то менше повинно бути в реченнях однорідних підметів і додатків, вставних слів, різних дат, географічних назв та коротшими повинні бути самі речення.

Кожне слово, кожна фраза, надфразна єдність повинні виражати тему твору або бути тематично зумовленими. Атематичні елементи створюють "шум" у творі та є причиною неадекватного розуміння його.

Кожен наступний елемент твору має бути тематично прогнозованим, а кожен попередній елемент повинен мати тематичну перспективу.

Кожен твір повинен мати тематично-логічний ланцюг фактів, компоненти якого є основними інтегруючими зміст елементами розуміння.

Точне слововживання має місце тоді, коли процес читацького пізнання не розривається незрозумілим та не гальмується неправильно вибраним словом. Коли незрозуміле слово є необхідним в тексті, його значення слід розтлумачувати читачеві шляхом:

1) виносок;

2) пояснень у тексті;

3) "підказування" значення контекстом і ситуацією;

4) шляхом використання лексичного матеріалу, що повною мірою спирався б на мовний досвід читача (це здебільшого стосується діалектизмів та професіоналізмів) [15, с. 184].