Практичне завдання: відредагувати текст (обсяг – 1 с., тобто близько 2 тис. знаків).

ЕКЗАМЕНАЦІЙНИЙ БІЛЕТ № 31

1. Аналітико-синтетичне опрацювання повідомлень масової інформації.

Аналітико-синтетичне опрацювання документів — це аналіз документів і наявної в них інформації (текстової, графічної, аудіальної, відео тощо), який дає змогу синтезувати на його основі за певними правилами інше повідомлення. Тут під синтезуванням мають на увазі генерування нового чи трансформування за певними правилами існуючого повідомлення.

Аналітико-синтетичне опрацювання відрізняється від створення повідомлень у двох аспектах:

—     створюючи повідомлення (наприклад, сонет), автор може використовувати тільки внутрішню інформацію; аналітико- синтетичне опрацювання здійснюють на основі тільки зовнішньої інформації, тобто наявних оприлюднених повідомлень (використання внутрішньої інформації тут — загалом — недоречне, навіть заборонене);

—     створюючи повідомлення, використовують творчі методи породження (генерування) інформації; здійснюючи аналітико- синтетичне опрацювання інформації, використовують переважно загальновідомі алгоритми її опрацювання.

Під час аналітико-синтетичного опрацювання, як правило, створюють вторинну інформацію — пошукові образи, бібліографічні описи, реферати, огляди тощо. Винятком є коректура, редагування й переклад, під час яких вторинної інформації не створюють, а лише, якщо можна так сказати, „перекодовують" первинну.

Види АСО: бібліографування, індексування, інформаційний пошук, анотування, реферування, коректура, редагування, перекладання, готування оглядів.

1. Державні стандарти з видавничої справи в Україні.

ЗАКОН УКРАЇНИ "Про видавничу справу"

Цей Закон визначає загальні засади видавничої справи, регулює порядок організації та провадження видавничої діяльності, розповсюдження видавничої продукцiї, умови взаємовiдносин i функцiонування суб'єктiв видавничої справи. Відповідно до Конституцiї України цей Закон покликаний сприяти нацiонально-культурному розвитку українського народу, громадян України всiх нацiональностей, утвердженню його духовностi та моралi, доступу членiв суспiльства до загальнолюдських цінностей, захисту прав та iнтересiв авторiв, видавцiв, виготiвникiв, розповсюджувачiв i споживачiв видавничої продукцiї.

РОЗДІЛ I.ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Визначення термінів

У цьому Законі терміни вживаються у такому значенні:

автор - фiзична особа, творчою працею якої створено твiр (документ); замовник - фiзична чи юридична особа, яка замовляє видавничу продукцiю, беручи на себе фiнансовi зобов'язання; видавець - фізична чи юридична особа, яка здійснює підготовку і випуск видання; видавництво - спеціалізоване підприємство, основним видом діяльності якого є підготовка і випуск у світ видавничої продукції; видавнича організація - підприємство, установа або організація, статутом якої поряд з іншими видами діяльності передбачено підготовку і випуск у світ видавничої продукції; видавнича продукція - сукупність видань, призначених до випуску або випущених видавцем (видавцями); виготівник видавничої продукції - фізична чи юридична особа, що здiйснює виготовлення замовленого тиражу видання; розповсюджувач видавничої продукцiї - фiзична чи юридична особа, яка займається розповсюдженням видавничої продукцiї; споживач видавничої продукцiї - приватнi особи, підприємства, установи, організації; видання - твір (документ), який пройшов редакцiйно-видавниче опрацювання, виготовлений друкуванням, тисненням або iншим способом, мiстить iнформацiю, призначену для поширення, i вiдповiдає вимогам державних стандартiв, iнших нормативно-правових актів щодо видавничого оформлення, полiграфiчного і технічного виконання; тираж (наклад) - кiлькiсть виготовлених примiрникiв видання; міжнародний стандартний номер книги (ISBN) - номер, який на міжнародному рівні ідентифікує будь-яку книгу чи брошуру певного видавця; державна тематична програма (комплексна, цільова) - схвалена в установленому порядку програма випуску суспільно необхідних видань з визначенням тиражу, обсягу, терміну випуску, джерел фінансування; суспiльно необхiднi видання - прiоритетнi види видань для забезпечення загальнодержавних потреб.

Стаття 2. Видавнича справа

Видавнича справа - сфера суспільних відноpсин, що поєднує в собі організаційно-творчу та виробничо-господарську діяльність юридичних і фізичних осіб, зайнятих створенням, виготовленням і розповсюдженням видавничої продукції.

Складовими частинами видавничої справи є:

видавнича діяльність - сукупність організаційних, творчих, виробничих заходів, спрямованих на підготовку і випуск у світ видавничої продукції; виготовлення видавничої продукції - виробничо-технологічний процес відтворення визначеним тиражем видавничого оригіналу поліграфічними чи іншими технічними засобами; розповсюдження видавничої продукції - доведення видавничої продукції до споживача як через торговельну мережу, так і іншими способами.

Стаття 3. Мета видавничої справи

Видавнича справа спрямована на: задоволення потреб особи, суспiльства, держави у видавничій продукцiї та отримання прибутку від цього виду діяльності; створення можливостей для самовиявлення громадян як авторiв незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками; забезпечення права на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань; сприяння нацiонально-культурному розвитку українського народу шляхом збiльшення загальної кiлькостi тиражiв, обсягiв та розширення тематичного спрямування українського книговидання; забезпечення доступу українського суспiльства до загальнолюдських цiнностей шляхом перекладу державною мовою кращих здобуткiв свiтової лiтератури, науки тощо, налагодження спiвпрацi з iноземними видавництвами, українською дiаспорою, укладення вiдповідних мiжнародних угод; здiйснення книговидання російською мовою для забезпечення культурних потреб росiйського населення в Українi з врахуванням імпорту друкованої продукції; здiйснення книговидання мовами інших нацiональних меншин в Українi; збiльшення кiлькостi видань iноземними мовами, якi поширювали б у свiтi знання про Україну; змiцнення матерiально-технiчної бази видавничо-полiграфiчного комплексу i мережi розповсюдження видавничої продукцiї.

Стаття 10. Суб'єкти видавничої справи До суб'єктiв видавничої справи вiдносяться видавцi, виготiвники та розповсюджувачi видавничої продукцiї.

Суб'єктами видавничої справи в Україні можуть бути: громадяни України, іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, юридичні особи України та інших держав.

Суб'єкти видавничої справи вступають у правові, майнові, виробничі відносини із суб'єктами інших сфер діяльності відповідно до законодавства.

Суб'єкти видавничої справи, які є суб'єктами підприємницької діяльності, керуються цим Законом, Законом України "Про підприємництво", іншими законами України.

Громадськi, науковi, релiгiйнi та iншi суб'єкти некомерцiйної дiяльностi, які беруть участь у видавничій справі, керуються законом України "Про об'єднання громадян", "Про свободу совісті та релігійні організації" та iншими нормативно-правовими актами.

Відносини між суб'єктами видавничої справи регулюються окремими угодами згідно з законодавством.

Стаття 22. Об'єкт видавничої справи Об'єктом видавничої справи є видавнича продукцiя, що розрiзняється вiдповiдно до державних стандартiв за:

цiльовим призначенням видань - офiцiйнi, науковi, науково-популярнi, науково-виробничi, науково-методичнi, виробничо-практичнi, нормативнi виробничо-практичнi, виробничо-практичнi для аматорiв, навчальнi, навчально-методичнi, громадсько-полiтичні, довiдковi, рекламнi, лiтературно-художнi видання, видання для органiзацiї дозвiлля та вiдпочинку; аналiтико-синтетичною переробкою iнформацiї - iнформацiйнi, бiблiографiчнi, реферативнi, оглядовi видання, дайджести; iнформацiйними знаками - текстовi, нотнi, картографiчнi, образотворчi видання; матерiальною конструкцiєю видань - книжковi, аркушевi видання, буклети, плакати, поштовi картки, комплектнi видання, картковi видання, книжки-iграшки; обсягом видань - книги, брошури, листiвки; складом основного тексту - моновидання, збiрники; перiодичнiстю видань - неперiодичнi, серiальнi, перiодичнi видання, видання, що продовжуються; структурою видань - серiї видань, однотомнi, багатотомнi видання, зiбрання творiв, вибранi твори.

Об'єктом видавничої справи можуть бути iншi види видавничої продукцiї, визначенi стандартами.

1. Галузеві норми редагування рекламної літератури.

У суспільстві з ринковою економікою цей сегмент видавничої продукції розвивається надзвичайно стрімко.

Як і в попередньому випадку, редакторові передусім належить ретельно засвоїти кілька важливих блоків відправних понять з цієї проблематики. З-поміж найважливіших виділимо такі:

- форми існування реклами (слухова, зорова, зорово-слухова);

- предмет рекламних повідомлень (різноманітні товари та послуги, ідеї, політичні особистості);

- характер інформації у рекламних повідомленнях (комерційна, політична, соціальна, прихована);

- цільове призначення реклами (реклама товарів та послуг; реклама ідей; комерційна та некомерційна реклама; реклама благодійних фондів, політичних чи релігійних організацій; спонукальна реклама, скажімо, у вигляді купонів з обіцяними знижками, що спонукає до купівлі тощо);

- об'єкти авторського права в рекламних виданнях (логотип фірми, товарний знак, слоган, рекламний девіз, текстовий та ілюстративний матеріали);

- типологічна структура видань з рекламними текстами (власне рекламні періодичні видання; рекламні інтернет-сайти; проспекти; каталоги; видання, поширювані поштою, - такі, як листи, прейскуранти, бланки; періодичні видання нерекламного характеру; рекламна продукція, вміщувана на зовнішніх носіях з метою привернення уваги найширшого кола потенційних споживачів, - рекламні щити, афіші, транспаранти, світлові вивіски, електронні табло).

Розібравшись у такій розмаїтій інформації щодо сутності та видово-типологічної характеристики рекламних видань, варто з'ясувати, в яких жанрах найчастіше створюються рекламні тексти.

Не буде перебільшенням ствердити, що такі тексти в останні роки бурхливо стали проникати практично в усі три групи жанрів журналістики - інформаційні, аналітичні, художньо-публіцистичні. Сьогодні, скажімо, нікого вже не дивує поява на шпальтах масової газети чи журналу рекламного нарису, рекламної рецензії, рекламного репортажу чи рекламної статті. На противагу звичайним матеріалам, написаним у цих жанрах, рекламні матеріали не містять жодного критичного факту - подається суцільний набір переваг і позитивів. Зорово виокремити такі матеріали можна: вони подаються на відповідних рекламних шпальтах або позначаються рубрикою типу "Вміщується замість реклами".

Особливої специфіки в підготовці та редагуванні таких текстів немає. Вона виникає в суто рекламних матеріалах таких жанрів:

- рекламної замітка;

- рекламного оголошення;

- рекламного рядка (на газетній шпальті чи на екрані телевізора);

- матеріалів зовнішньої реклами.

Що ж це за специфіка?

1. Творцями реклами виступають одночасно кілька осіб: замовник реклами, автор тексту (він же - й редактор), художник-дизайнер.

2. Елементи реклами (текст, ілюстрація, заголовний ряд, слоган, логотип чи марка) є рівноправними складниками єдиного цілого і відповідно впливають один на одного. Отож, творчий задум редактора тексту може бути відкоригований несподіваною знахідкою художника. І навпаки: художник під впливом вдало підібраного текстового ряду змушений змінити свою попередню концепцію і йти за задумом автора-редактора.

3. Ефективність реклами досягається не лише вдало скомпонованими всіма її елементами, а й психологічним впливом на потенційного покупця чи споживча. Таким чином, творці реклами, окрім уміння писати і оформляти написане, мають бути також і тонкими знавцями психології покупця (споживача).

Тепер коротко про сутність самого редагування подібних текстів.

Зусилля редактора спрямовуються передусім на вилучення зайвих фраз і слів загального характеру. Перевага віддається знаходженню своєрідної родзинки тексту - "сторожових слів", які можуть легко запам'ятатися і на певний час надійно "засісти" в пам'яті того, хто прочитав такий текст.

Рекламні тексти, призначені на масову аудиторію, виграють від того, якщо в них звести до мінімуму специфічні, маловідомі терміни.

Редагуванню підлягають довгі підрядні речення. Це ж стосується вставних слів чи й цілих конструкцій, уточнюючих фраз типу "у відповідності до", "як відомо", "за останніми даними". Фрази мають бути максимально лаконічними, але влучними, оригінальними, дотепними.

Особлива вимога: створення тексту добірною літературною мовою. Зайве переконувати, що високий рівень культури мови - ознака серйозності рекламодавця, його глибокої поваги до читача. Натомість грубі граматичні чи стилістичні помилки свідчать, що мовна безграмотність у цій фірмі цілком ймовірно може доповнювати й безграмотність професійну. Скажімо, чи може викликати повагу в потенційних замовників нового житла новоутворена у Києві будівельна фірма, логотип якої періодично з'являється не лише на рекламних щитах столиці, а й на шпальтах періодичних виданнях - "Познякижилбуд"? Адже будь-який школяр відразу віднайде грубу помилку, бо українською мовою назва цієї фірми звучатиме як "Познякижитлобуд". Отак і вийшло, що затверджений, до речі, в державному органі, текстовий логотип фірми, що претендує на солідність, має жахливий мовний покруч - він виконаний і не українською і не російською мовами. Зрозуміло, що виконував його безграмотний працівник, але невже такий же безграмотний керівник затверджував цей логотип?

Низький рівень культури керівництва організацій, що за родом своєї діяльності обслуговують людей (на транспорті, в торговельних, медичних закладах, а нерідко й у державних установах) засвідчують рекламні тексти всіляких повідомлень чи оголошень, де словесно фіксується зневажливий до людини репресивно-наказовий тон. Саме там не вистачає вправної руки або бодай консультації професійного редактора.