Метод ціноутворення з орієнтацієй на ринковий попит.

На думку деяких фахівців, рівень попиту має бути єдиним фактором, який варто врах-ти за встановлення цін. Здійс­нювати це необхідно на основі суб'єктивного оцінювання покупцем цінності товару. Оцінка залежить від багатьох факто­ра, зокрема від одержуваної споживачем віддачі в результаті викор-ня товару, додаткових психологічних переваг, рівня післяпродажного обслуговування . За подібного підходу до встановлення ціни на свій товар підприємство виходить з того, що споживач визначає співвідношення між даною їм оці-кою цінності товару і ціною, а також порівнює його з такими показниками для аналогічних товарів, що випускаються ін­шими підприємствами.

Залежність ціни від показників якості (параметрів) виробу називається параметричною. Визначення цін на основі такої залежності здійснюється за параметричними методами розра­хунку цін. До елементарних параметричних методів належать метод пито­мої вартості і метод, заснований на викор-ні формули «Берим»

Метод питомої вартості, який правильніше було б назвати ме­тодом питомої ціни, полягає в тому, що ціна виробу ділиться на вели­чину потужності, продуктивності чи маси або іншого параметра, який вважається головним для даного товару. Отримана при цьому ціна одиниці головного параметра (питома ціна) може бути викор-а для орієнтовного розрахунку цін аналогічних виробів з іншими величинами головного параметра. Тут необхідно мати на увазі, що питома ціна знижується в міру зростання параметра.

Французька фірма «Берим», ґрунтуючись на статистичних да­них щодо ринкових видів продукції, запропонувала метод розра­хунку цін на основі такої залежності їх від головного параметра:

де Ц — розрахункова ціна;

Цб — ціна базисного товару;

П — значення параметра товару, ціну якого необхідно визначити;

Пб — значення параметра базисного товару;

п — показник, який враховує залежність питомої ціни від змі­ни головного параметра і називаний коефіцієнтом гальмування.

Для розрахунку цін складних виробів на практиці застосовують­ся різного роду емпіричні залежності, у тому числі математичні па­раметричні моделі, засновані на кореляційно-регресійному методі. Вони дають змогу врах-ти у розрахунку цін багато параметрів, що характеризують споживчі властивості товарів.

Установлення цін, орієнтуючись на попит, базується також на вимірюванні чи оцінюванні взаємозв'язку між цінами продажу і відповідними обсягами купівлі товарів. При цьому, як правило, виходять з того, що попит зростає за зниження цін і зменшується за зростання цін. У цьому випадку, розраховуючи ціни, користу­ються коефіцієнтами еластичності попиту.

Метод ціноутвор. на основі витрат вир-тва.

Ціна має покривати повні витрати чи, принаймні, відомі часткові. Калькуляція цін, орі­єнтована на повне покриття фактично понесених витрат, ґрунту­ ґрунту­ється на собівартості. У цьому випадку відпускна / продажна ціна містить у собі загальну собівартість і розрахунковий прибуток у

вигляді визначеної націнки. Така ціна в економічній літературі на­зивається ціною з надбавкою чи витратною, ціною. Величина на­цінки, що "додається підприємством, може бути стандартною для кожного виду товару. Також вона може широко диференціюватися залежно від виду товару, вартості його однієї одиниці, обсягів продажу . Такий метод ціноутворення не дає можливості в кожному конкретному випадку врахувати особливості купівельно­го попиту і конкуренції, а отже, і визначити оптимальну ціну. Од­нак він є дуже популярним, що зумовлюється низкою обставин. По-перше, підприємства завжди краще знають свої витрати, ніж попит покупців і ціни конкурентів. Тому, встановлюючи ціни на основі витрат, вони не зобов'язані постійно переглядати ціни слі­дом за коливаннями попиту. По-друге, визнано, що це — один із самих справедливих методів ціноутворення щодо продавця, і щодо покупця. По-третє, метод зменшує цінову конкуренцію, коли всі фірми галузі використовують його у своїй практиці ціноутворення. За такої ситуації ціни на їх товари дуже близькі.

Методи ціноутворення на основі витрат можуть використ.ся у разі:* установлення вихідної ціни на принципово нові товари, коли неможливо зіставити їх з товарами, що вже виробляються;

* визначення цін на продукцію, що виготовляється за разови­ми замовленнями, і на нові зразки;

* установлення цін у галузі, де переважна >ість підпри­ємств користується цим методом;

* визначення цін на товари, попит на які хронічно перевищує пропозицію