Метод ціноутворення з орієнтацією на конкуренцію.

За наявності на ринку конкуренції прийнятність для спожи­вача цін продавця значною мірою визнач. тим, якої ком­пенсації вимагає конкурент. У цьому зв'язку для продавця є доцільним стежити за відносною привабливістю цін на свої послуги. В якості провідної ціни розглядається ціна на ринковий товар-лідер (щодо рівня продажних цін) чи сформований рівень середньогалузевих цін.

Най> поширеними методами встановлення цін з орієнта­цією на умови конкуренції є:

-  метод поточної ціни;

- метод «слідування за лідером»;

- ціноутворення з урахуванням реакції конкурентів;

- тендерне ціноутворення.

Метод поточної ціни використ., насамперед, на тих ринках, де продаються однорідні товари. Підприємство має дуже обмежені можливості впливу на ціни. Ціни формуються в результаті спільних дій добре інформованих покупців і продавців. Подібний підхід до визначення ціни використовують ті підприємства, що в своїй роботі намагаються слідувати за лідером. При цьому підприємс­тву навіть не доводиться приймати рішення щодо цін, основною його задачею є контроль власних витрат.

«Слідування за лідером». Тут йдеться про орієнтацію на ціни провідних фірм, тобто таких, які мають на ринку домінуюче ста­новище. У цьому випадку виходять з того, що фірми-лідери ма­ють достатній досвід, добре організовані й знають реальні ринко­ві ціни. Такий підхід до встановлення цін має місце, як правило, на олігопольних ринках.

 Ціноутворення з урахуванням реакції конкурентів. Для під­приємства в кожному конкретному випадку підвищення рівня конкуренції є небажаним, а тому запропонована ціна не повинна приваблювати конкурентів на цей ринок.

Тендерне ціноутворення використ. в тих випадках, коли кілька фірм конкурують одна з одною у боротьбі за конт­ракт (наприклад, оголошений урядом тендер). Мета під­приємства полягає в тому, щоб домогтися контракту, а тому воно прагне встановити свою ціну на рівень нижче, ніж ціна, запропо­нована конкурентами. Якщо ж підприємство позбавлене можли­вості передбачати дії конкурентів щодо цін, воно виходить з ве­личини витрат вир-тва. Однак у результаті одержуваної ін­формації про можливі дії конкурентів підприємство іноді пропо­нує ціну й нижче собівартості своєї продукції для того, щоб за­безпечити повне завантаження вир-тва.

Метод ціноутворення з одночасним урахуванням витрат вир-тва і ринкової ситуації.

Метод беззбитковості є перехідним від витратного методу до ринкового. З одного боку, він базується на обліку витрат, з іншо­го — враховує залежність попиту від рівня ціни. За допомогою Цього методу можна отримати відповідь на такі запитання:  Якою має бути ціна, щоб за заданого обсягу вир-тва отримати цільовий прибуток?  Яким має бути обсяг вир-тва, щоб отримати цільовий прибуток, якщо на ринку вже склалася певна ціна? Якщо підприємство зіткнулося з дефіцитом ресурсів (сиро­вини, матеріалів, обладнання, робочої сили) і змушене скоротити обсяг вир-тва, то яка має бути ціна, щоб забезпечити цільо­вий прибуток?

Аналіз беззбитковості досліджує співвідношення між суку­пним доходом від реалізації випущеної продукції і загальною її вартістю (повними витратами на вир-во та реалізацію).

Тут основним є розрахунок самої точки беззбитковості Тб, тобто такої кількості продукції, за якої сукупний дохід і загальна вартість продукції однакові, а за межами якої можливий прибуток :

                                                                                     Кількість продукції

 Графік беззбитковості продукції

Беззбитковий обсяг вир-тва за певної ціни розраховуєть­ся за формулою:q = П /( р - З) ,

де q — обсяг вир-тва;П — постійні витрати на весь обсяг вир-тва;р — ціна одиниці продукції;

З — змінні витрати на одиницю продукції.

Ціна, що забезпечує беззбиткову реалізацію певного обсягу продукції, визнач. за формулою

Р= (П+q*3)/q, 

деП + q • 3 – собівартість, q — обсяг вир-тва;

Установлюючи ту чи іншу ціну, необхідно оцінювати отрима­ні беззбиткові обсяги випуску та реалізації продукції, їх реаль­ність з погляду можливостей підприємства, а також розмірів і по­ведінки цільового ринку. Якщо отриманий обсяг випуску та реалізації продукції нижчий за точку беззбитковості або вищий за місткість ринку, то така ціна є непридатною. Остаточно розра­х. ціна має бути такою, яка забезпечує най> за даних умов прибуток.

116. Врахування розміру витрат та особливостей організації вир-тва при формуванні ціни.

Важливими для формування вартості продукту вели­чинами є розмір витрат та їх структура (в частині постійних і змінних витрат). Якщо підприємство не одержує яких-небудь субсидій, субвенцій і дотацій, то гарантією його тривалого існу­вання на ринку має бути такий рівень продажних цін, який би, принаймні, компенсував загальні штучні витрати в тривалому періоді. На рівні цих вартісних вимог, що гарантують повне покриття витрат, знаходиться довгострокова нижня границя ціни продавця.

З огляду на короткострокові та середньострокові перспективи ринкової діял-ті підприємства, необхідно також брати до ува­ги й можливість часткового покриття майбутніх витрат. У цьому випадку в ціні враховуються тільки змінні штучні витрати вир-тва та обігу або, понад це, й частина постійних витрат.

Продаж за цінами, що не покривають навіть змінні штучні ви­трати можливий для фірми тільки у разі відповідних фінансових резервів. Такі дії в рамках політики цін і з оглядом на антимонопольне законодавство можуть сприя­ти досягненню рекламного ефекту і / чи витисненню конкурентів з конкретного товарного ринку з прицілом на з>ення маси прибутку в перспективі та необхідній компенсації втрат. Як правило, підприємствам сфери малого і навіть середнього бізнесу рідко надаються можливості використ. ці напрями в умовах твердої цінової конкуренції з боку >их компаній, в яких питомі витрати на одиницю продукції чи послуг з урахуван­ням масштабів їх вир-тва менші. І проблема для малих під­приємств полягає в тому, щоб забезпечити, вдаючись до тактики завойовування споживача привабливими цінами, достатній при­буток без ризику власного руйнування.