Методи непрямого маркет.ціноутворення.

Методи непрямого ціноутворення не дають змоги безпосеред­ньо визначити ціну, але ці методи деяким чином впливають або на саму ціну, або на сприйняття її у свідомості споживачів. Вони грунтуються на категорії товарної пропозиції, тобто на товарі та на комплексі маркет. заходів, що супроводжують його споживання або викор-ня.

До методів непрямого ціноутворення відносять маркет. політику: торг. кредитування, кондицій, а також знижок. Усі вони мають на меті заохотити споживача до контактів з фір­мою, до придбання продукції. Кредитна політика фірм — це визначення і безпосередня ре­алізація заходів для середньострокового кредитування відпускної ціни постачальником. До неї також належить купівля банком ви­мог продавця до покупця для інкасації та лізингу. Політика кондицій — це встановлення умов платежів і поста­вок, тобто змісту договорів купівлі-продажу, які визначають обсяги асортименту, оплату та інші обов'язкові умови поставки продукції. З метою заохочення покупців фірми-постачальники реалізують свої можливості щодо термінів, видів і форм поставок, упакування.  Одним із найважливіших методів непрямого ціноутворення є маркет. політика знижок. За своєю комерційною приро­дою знижка може бути плановою або тактичною. Планові знижки формуються за рахунок загальної суми накладних витрат і зазвичай настільки замасковані, що іноді їх так і називають — замасковані знижки. Саме до такого роду знижок можна віднести організацію фірмою-виробником реклами своєї продукції з наведенням списку тор­гових фірм, які торгують даною продукцією. Інші типи знижок можна віднес­ти до категорії тактичних, їх об'єднує економічне джерело — при­буток, а також загальна задача — створення додаткових стимулів для покупця здійснити покупку. Види тактичних знижок:- Кількісні знижки, - Касові знижки (за оплату рахунків готівкою або протягом конкретно визначеного періоду). -Знижки на замовлення, вартість якого перевищує якусь кон­кретну суму.

- Негативні знижки (надбавка до вартості невеликого замо­влення). - Функціональні знижки (на товари-новинки, за проведення посередником рекламних заходів). –-Торг. знижки (оплата посередникам за здійснення торговельних операцій. Чим > зобов'язань бере на себе по­середник з продажу, тим вища знижка) -Сезонні знижки, -Фінальні знижки (на останню партію/одиницю товару, фірми тимчасово призначають на свої товари ціни, нижчі за прейскурантні, а іноді й нижчі за собівартість, з метою скорочен­ня товарних запасів і залуч. клієнтів, що заодно можуть при­дбати й товари за звичайною ціною). - Залікові знижки (на новий товар у разі повернення старого (викор-ого) не обов'язково свого, але обов'язково аналогіч­ного товару). -Знижки для з> продажів (зниження стандартних цін продажу, яке гарант.торг. посередникам, якщо во­ни беруть для реалізації нові товари, просування яких на ринок потребує підвищених витрат на рекламу.-Знижки на вимогу важливого клієнта (для споживачів, які відіграють важливу роль у діял-ті компанії).

110. Критерії вибору методу ціноутворення.

Выбор цено­вой стратегии и, соответственно, вида цен нужно основывать не столько на сиюминутных интересах поставщика, сколько на удоб­ствах и предпочтениях потребителя. Иногда конкуренция устанавливает на соответствующем рынке своеобразный ценовой стандарт (вид цен), с которым потребитель свыкся, но который не обеспечи­вает ему значительных выгод. В таких случаях любая компания, работающая на принципах маркетинга, исследующая через свои и/или привлекаемые специализированные организации особен­ности местных условий и характер сложившихся предпочтений и предлагающая более удобную для потребителя ценовую схему, будет иметь серьезные преимущества перед другими участника­ми рынка в борьбе за объемы продаж и размер рыночной доли.

Выросшее значение ценообразования с начала 90-х гг. определялось такими факторами, как экономическая неста­бильность, инфляционные процессы, неблагоприятная дина­мика цен на сырьевые и финансовые ресурсы, обострение кон­курентной борьбы, снижение покупательной способности, мощь консьюмеристского движения. И если до последнего времени решения по ценам принимались в основном исходя из финансовых соображений (издержки, рентабельность), то с середине 90-х гг. заметной стала переориентация продуцен­тов-продавцов на иные стратегии ценообразования, которые сводятся к:

Стратегии

( Доминирование / Дифференциация/Концентрация )

↓

Желательное позиционирование

(рынок товара, схема сбыта)

↓

Цели стратегии ценообразования

(физ. объем, масса прибыли, иные цели)

↓

Анализ издержек

(Цены: внутренние, предельные, технические, целевые)

(Процедура демпингования в рамках законодательства)

(Пороговая чувствительность показателя рентабельности )

↓

Анализ спроса

(Исследование ценовой эластичности)

(Измерение потребительской ценности)

(Поиск наиболее приемлемой цены)...