Сутність методів ціноутворення.

У ринк. умовах ціна встановл. підприємством самостійно, а сам процес ціноутворення може бути відповідним чином зорієнт. на витрати підприємства або на ринкову ситуацію, яка постійно змін. залежно від дій конкурентів і поведінки споживачів. При визначенні рівня ці­ни на продукцію підпр-тво застос. різні методи ціноутво­рення. На вибір конкретного методу впливає маркет. ціль підприємства.

У практиці прямого ціноутворення всі існуючі методи форму­вання ціни згруповані по трьох основних напрямах: 1- величина витрат підприємства;2 – рівень попиту на продукцію;

3 – конкурентні особливості ринку. Для 1ї групи методів характерним є визнач. рівня ціни з ура­хуванням рівня витрат на вир-во та реалізацію продукції. Такий підхід дістав назву ціноутворення по витратах. 2й на­прям ураховує можливості ринку при реалізації продукції, а точ­ніше — купівельну спроможність споживача. Визнач. він як ціноутворення на основі попиту. 3я група методів нечасто використ. в ринк. ціноутворенні. В основі цих мето­дів лежить урахування особливостей конкурентного середовища. При цьому рівень ціни визнач. відповідно до конкуренто­спроможності продукції.  При викор-ні методів ціноутворення на основі витрат ба­зою для визнач. рівня ціни служать реа­льні витрати підприємства на одиницю продукції. Існує різна техніка визнач. рівня ціни. Основна перевага даних методів полягає у простоті процесу ціноутворення Позитивним моментом при викор-ні витратних методів ціноутворення є те, що вони дозволяють установити межу ціни, нижче якої вона може опускатися тільки за виняткових обставин і на обмежений період часу. В процесі формування ціни на під­приємстві при викор-ні даного підходу відбувається тради­ційна орієнтація головним чином на вир-во і меншою мі­рою на ринк. попит, що в умовах маркетингової діял-ті підприємства є суттєвим недоліком. Витратний механізм ціноутворення включає певну групу ме­тодів розрахунку цін, які розрізняються між собою залежно від цілей ціноутворення та виду базових витрат. У цілому викор-ня методів ціноутворення на основі витрат в умовах виробничих підприємств небажане протягом тривалого періоду часу. По-перше, це мо­жуть помітити конкуренти і, використ. диференційоване ціноутворення, витіснити підприємство з ринку. По-друге, ці ме­тоди зорієнт. в основному на пропозицію, а не на попит.

Сутність групи методів ціноутворення, що зорієнтовані на вра­хування попиту на продукцію, полягає в тому, що необхідно вста­новити таку ціну, при якій споживач має бажання придбати дану продукцію. Основна складність ціноутворення на основі попиту полягає в тому, що на попит впливають багато чинників. У сучасній практиці існує сукупність методів формування ці­ ці­ни з урахув. попиту на продукцію, кожний з них відповідає цілям і завданням маркет-ої діял-ті підприєм­ства. Методи:

- Викор-ня цінової дискримінації;

- Урахування відчутної цінності продукції;

- Ціноутворення за асорт. групами;

- Орієнтація на призначення продукції;

- Викор-ня конкурентоспроможності продукції;

Використ. методи ціноутворення з орієнтацією на кон­куренцію, підприємство встановлює свою ціну головним чином орієнт. на конкурентні властивості ринку і приділяє менше уваги власним витратам і попиту на продукцію. Осно­вним орієнтиром у даному випадку є ціни конкурентів на анало­гічну продукцію.   Методи непрямого ціноутворення не дають змоги безпосеред­ньо визначити ціну, але ці методи деяким чином впливають або на саму ціну, або на сприйняття її у свідомості споживачів. Вони грунтуються на категорії товарної пропозиції, тобто на товарі та на комплексі маркетингових заходів, що супроводжують його споживання або викор-ня.

До методів непрямого ціноутворення відносять маркетингову політику: торговельного кредитування, кондицій, а також знижок. Усі вони мають на меті заохотити споживача до контактів з фір­мою, до придбання продукції.   Кредитна політика фірм — це визначення і безпосередня ре­алізація заходів для середньострок. кредитування відпускної ціни постачальником. До неї також належить купівля банком ви­мог продавця до покупця для інкасації та лізингу. Політика кондицій — це встановл. умов платежів і поста­вок, тобто змісту договорів купівлі-продажу, які визначають обсяги асортименту, оплату та інші обов'язкові умови поставки продукції. З метою заохочення покупців фірми-постачальники реалізують свої можливості щодо термінів, видів і форм поставок, упакування та

 Одним із найважливіших методів непрямого ціноутворення є маркет. політика знижок. За своєю комерц. приро­дою знижка може бути плановою або тактичною. Планові знижки форм. за рахунок заг. суми накладних витрат і зазвичай настільки замасковані, що іноді їх так і називають — замасковані знижки. Саме до такого роду знижок можна віднести організацію фірмою-виробником реклами своєї продукції з наведенням списку тор­гових фірм, які торгують даною продукцією. Інші типи знижок можна віднес­ти до категорії тактичних, їх об'єднує економічне джерело — при­буток, а також загальна задача — створення додаткових стимулів для покупця здійснити покупку. 

Методи прямого маркет.ціноутворення.

Методи прямого ціноутворення передбачають безпосереднє визначення ціни, тобто такі методи дають змогу отримати кількі­сну хар-ику ціни. Вони грунтуються на дослідженні якос­тей товару та пов'язаних з ним категорій (попит, собівартість, конкуренція ).

Усю сукупність методів прямого ціноутворення можна класи­фікувати на декілька груп:

Метод                           Вид ціноутворення

Виходячи з витрат:                   Середні витрати + прибуток

                                 Граничне ціноутворення

                                              Аналіз беззбитковості

Виходячи з попиту:             На основі аналізу суб’єктивних

                    хар-тик продукту

                                              На основі цінової еластичності

З урахуванням конкуренції:           Метод поточної ціни

                                 “Слідування за лідером”

                                        З урахуванням реакції конкурентів

                                  Тендерне ціноутворення

У рамках товарної номенклатури: За номенклатурною групою

                                                 Обмеження кількості цін

За географічним принципом:    Зональне ціноутворення

                                                 Ціноутворення відносно

                                                 базисного пункту

                                                 Франко-ціни

                                                   Ціни “Інкотермс”

За типовими умовами:                  Біржове ціноутворення

                                              Ціноутворення з урахуванням                                            державної   цінової   політики

У сукупності ціна конкретного товару визнач. взаємною дією трьох груп факторів: індивідуальних витрат вир-тва та збуту, стану попиту та рівня конкуренції на ринку.

З урахуванням цих факторів у практиці маркетингу розрізня­ють три альтернативні методи ціноутворення: Ціноутворення засноване на витратах, Ціноутворення з орієнтацією на попит,                                    

Ціноутворення з орієнтацією на рівень конкуренції