Класифікація методів ціноутворення.

Усі методи ціноутворення, що вивчаються у маркетингу, заве­дено класифікувати на дві великі сукупності: прямі та непрямі методи ціноутворення.

Методи прямого ціноутворення передбачають безпосереднє визначення ціни, тобто такі методи дають змогу отримати кількі­сну хар-ику ціни. Вони грунт. на дослідженні якос­тей товару та пов'язаних з ним категорій (попит, собівартість, конкуренція ).

Метод                           Вид ціноутворення

Виходячи з витрат:                   Середні витрати + прибуток

                                 Граничне ціноутворення

                                              Аналіз беззбитковості

Виходячи з попиту:             На основі аналізу суб’єктивних

                    хар-тик продукту

                                              На основі цінової еластичності

З урахуванням конкуренції:           Метод поточної ціни

                                 “Слідування за лідером”

                                        З урахуванням реакції конкурентів

                                  Тендерне ціноутворення

У рамках товарної номенклатури: За номенклатурною групою

                                                 Обмеження кількості цін

За географічним принципом:    Зональне ціноутворення

                                                 Ціноутворення відносно

                                                 базисного пункту

                                                 Франко-ціни

                                                 Ціни “Інкотермс”

За типовими умовами:                  Біржове ціноутворення

                                              Ціноутворення з урахуванням                                            державної   цінової   політики

У сукупності ціна конкретного товару визнач. взаємною дією трьох груп факторів: індивідуальних витрат вир-тва та збуту, стану попиту та рівня конкуренції на ринку.

З урахуванням цих факторів у практиці маркетингу розрізн.3 альтернативні методи ціноутворення: Ціноутворення засноване на витратах, Ціноутворення з орієнтацією на попит

Ціноутворення з орієнтацією на рівень конкуренції

Методи непрямого ціноутворення не дають змоги безпосеред­ньо визначити ціну, але ці методи деяким чином впливають або на саму ціну, або на сприйняття її у свідомості споживачів. Вони грунтуються на категорії товарної пропозиції, тобто на товарі та на комплексі маркетингових заходів, що супроводжують його споживання або викор-ня.

До методів непрямого ціноутворення відносять маркетингову політику: торговельного кредитування, кондицій, а також знижок. Усі вони мають на меті заохотити споживача до контактів з фір­мою, до придбання продукції. Кредитна політика фірм — це визначення і безпосередня ре­алізація заходів для середньострокового кредитування відпускної ціни постачальником. До неї також належить купівля банком ви­мог продавця до покупця для інкасації та лізингу. Політика кондицій — це встановлення умов платежів і поста­вок, тобто змісту договорів купівлі-продажу, які визначають обсяги асортименту, оплату та інші обов'язкові умови поставки продукції. З метою заохочення покупців фірми-постачальники реалізують свої можливості щодо термінів, видів і форм поставок, упакування та

 Одним із найважливіших методів непрямого ціноутворення є маркетингова політика знижок. За своєю комерційною приро­дою знижка може бути плановою або тактичною. Планові знижки формуються за рахунок загальної суми накладних витрат і зазвичай настільки замасковані, що іноді їх так і називають — замасковані знижки. Саме до такого роду знижок можна віднести організацію фірмою-виробником реклами своєї продукції з наведенням списку тор­гових фірм, які торгують даною продукцією. Інші типи знижок можна віднес­ти до категорії тактичних, їх об'єднує економічне джерело — при­буток, а також загальна задача — створення додаткових стимулів для покупця здійснити покупку. 

Чинники споживчого вибору, що визначають конкурентоспроможності продукції.

Конкур-ть продукції – це її здатність бути виділеною спож-чем з аналогічних товарів,які пропонуються на ринку фірмами-конкурентами.

Її визначають,порівн.параметри товару фірми з відпов.конкуруючими аналогами.В основу такого порів-ня беруть визнач-ня ступеня задовол-ня потреб спож-чів, їхніх індив.вимог до прод-ції щодо показ-ків продаж.ціни і варт-ті спож-ня (витрат на експлуатацію чи комерц.викор-ня товарів). У сумі ці витрати становл.ціну спож-ня.

При визнач.конкуренто-ті прод-ції треба зважати на такі міркування.Спож-ч завжди намагається отримати макс.спож.ефект із розрах-ку на 1-цю його витрат. Тому умовою конкур-ті прод-ції є максим-ція спож-чого ефекту :

К= (Спож.ефект / Цина спож-ня ) → max.

Оцінка конкур-ті прод-ції може здійсн.проведен ням групових експертиз висококваліф-ми спеціал-ми,методом опитування спож-чів,для чого орган-ть відпов.презентації,виставки,семінари,ярмарки і т.п. Найбільш конкретним метожом оцінки конкур-ті прод-ції є її розрах-к на основі головних парам-рів прод-ції,тобто технічних, екон.,нормат-х і патентно- правових показ-ків .

Сутність та роль цінової стратегії в ціновій політиці.

Цінова стратегія яв­ляє собою логіку маркетингової діял-ті підприємства у сфері планування, встановлення та викор-ня цін на продукцію, ко­нтролю за ними у відповідній перспективі. Стратегічні аспе­кти цінової політики включ. у себе відповідні заходи по вста­новленню і зміні цін, що спрямовані на регулювання діял-ті всієї виробничої та товаропровідної мережі підприємства, а та­кож на підтримку конкурентоспроможності вироблених товарів і послуг згідно з цілями і завданнями заг. стратегії підприєм­ства.

Цінова політика являє собою загальні принципи, яких підприємство до­тримується у сфері встановл. цін на свою продукцію, а цінова стратегія є набором методів, за допомогою яких ці принципи ре­алізуються в процесі форм. даного напряму.

У концептуальному плані під ціновою стратегією треба розу­міти, по-перше, сукупність довгострокових цілей по встановлен­ню ефективної відповідності між потребами цільового ринку і можливостями підприємства при запланованому рівні ціни на продукцію і, по-друге, організаційно-економічні заходи, що спря­мовані на досягнення поставленої мети і забезпечення економіч­ної переваги над конкурентами. Як стратегічна форма цінової по­літики вона відображає відповідний напрям маркетингової стра­тегії підприємства в процесі реалізації продукції, а її дії спрямо­вані на забезп. процесу формування прогнозного рівня ціни на довгострокову перспективу. При цьому враховуються відпові­дна цінова ситуація на ринку, особливості виробничої діял-ті підприємства та товаропровідної мережі, а також розробл. заходи для підтримки конкурентоспроможності продукції відпо­відно до цілей і завдань цінової стратегії.

Акумулюючи в собі відповідний комплекс заходів, цінова стра­тегія спрямована на досягнення перспективних цілей ціноутво­рення в процесі формування ринкової ціни на підприємстві. Розробляється вона на основі дослідження та прогнозування кон'юнктури товарного ринку, вивч. продукції, її споживачів та конкурентів. При цьому враховуються маркетингові цілі та зав­дання підприємства по кожному окремому ринку (сегменту рин­ку) і кожному виду продукції на певний проміжок часу для здій­сн. комерц. діял-ті в повній відповідності до його можливостей та ринк.ситуації.

Цінова стратегія визначає стратегічну лінію підприємства у сфері ринкового ціноутворення і зорієнтована на досягнення його стратегічних маркет.цілей.