Зміст самофінансування, відкрите та приховане самофін-ня.

Самофін-ня є осн. внутр. дж-лом фін-ня. Воно пов¢язано з реінвестуванням прибутку. Цю операцію розглядають як тезаврацію прибутку у відкритій чи прихованій формі.

Амортизац. відрах-ня не відносяться до самофін-ня. Самофін-ня пов¢язано з отриманням чистого прибутку і процесом його розподілу і використання. Розподіл прибутку передбачає його використання в операц. чи інвест. діял-ті. В залежності від способу відображення прибутку у звітності виділяють: -приховане самофін-ня; -відкрите самофін-ня.

  Приховане самофін-ня передбачає формування на підп-ві прихованих                              резервів. Приховане самофін-ня передбачає відстрочку сплати податків і           виплати дивідендів. Приховані резерви – це частина ВК підп-ва, яка не знайшла відображення в балансі. Приховані резерви створюються шляхом: -недооцінки активів, які є на балансі підп-ва; -переоцінки зобов¢язань підп-ва.        Величина прихованих резервів розрах-ся як різниця між баланс. вартістю певних активів і їх ринк. вартістю.

   Мобілізація прихованих резевів може здійснюватись 2-ма методами:

1-шляхом індексації баланс. варт-ті майнових об¢єктів, які неможливо реалізувати без порушення нормального вироб. циклу (йей метод не пов¢язаний з реальним поліпшенням платоспром-ті, однак безпосередньо впливає на підвищення кредитоспром-ті підп-ва);

2-реалізація майна підп-ва, його ЦП (платоспром-ть підп-ва значно покращується).

Недоліком прихованого самофін-ня є порушення принципу достовірності при складанні звітності та підвищення рівня асиметрії в інформ. забезп-ні її зовн. користувачів. 

Збільшення ВК в рез-ті тезаврації прибутку позначається як відкрите самофін-ня.

Тезаврація прибутку – це спрямування його на формування ВК підп-ва з метою фін-ня інвест. та операц. діял-ті.

Для визначення рівня самофін-ня розраховують коеф-т самофін-ня як відношення тезаврованого прибутку до чистого.

Тезаврований прибуток відображ-ся в балансі за такими статтями:

Пасив: нерозподілений прибуток; резерв. к-л; стат. к-л. В активі він може бути спрямований на фін-ня б-я майнових об¢єктів.

Переваги вікритого самофін-ня: -залучені кошти не потрібно повертати та сплачувати відсотки; -відсутність затрат при мобілізації коштів; -не потрібно надавати кредитне забезпечення; -підвищується фін. незалежність та кредитоспром-ть підп-ва.

Недоліки: -використання чистого прибутку збільшує вартість фін-ня; -знижені вимоги щодо контролю за ефективним викор-ням цих коштів; -можливі прорахунки щодо рентаб-ті реінвестицій. Це зумовлює необх-ть дослідження альтернативних варіантів викор-ня чистого прибутку.

Збільшення статутного капіталу за рахунок тезаврованого прибутку.

Тезаврація прибутку – це спрямування його на формування ВК підп-ва з метою фін-ня інвест. та операц. діял-ті.

Величина тезаврації відповідає обсягу чистого прибутку, який залишився в розпорядженні підп-ва після сплати всіх податків та нарахування дивідендів.

Для визначення рівня самофін-ня розраховують коеф-т самофін-ня як відношення тезаврованого прибутку до чистого.

Тезаврований прибуток відображ-ся в балансі за такими статтями:

Пасив: нерозподілений прибуток; резерв. к-л; стат. к-л. В активі він може бути спрямований на фін-ня б-я майнових об¢єктів.

Переваги вікритого самофін-ня: -залучені кошти не потрібно повертати та сплачувати відсотки; -відсутність затрат при мобілізації коштів; -не потрібно надавати кредитне забезпечення; -підвищується фін. незалежність та кредитоспром-ть підп-ва.

Недоліки: -використання чистого прибутку збільшує вартість фін-ня; -знижені вимоги щодо контролю за ефективним викор-ням цих коштів; -можливі прорахунки щодо рентаб-ті реінвестицій. Це зумовлює необх-ть дослідження альтернативних варіантів викор-ня чистого прибутку.

Забезпечення наступних витрат і платежів як внутрішнє джерело фінансування підприємств.

Забезп-ня наступ. витрат і платежів відбиваються в 2-му розділі пасиву балансу. Вони включають: 1)нараховані в звіт п-ді майб. витрати і платежі, які розрах-ся за очікуваним прогнозом; 2)залишки коштів цільового фін-ня.

Забезп-ня створ-ся при виникненні внаслідок минулих подій зобов¢язання, погашення якого ймовірно призведе до зменшення рес-сів, що втілюють в собі економічні вигоди, та його оцінка може бути розрахунково визначена. Забезп-ня викор-ся лише на покриття цільових витрат. Забороняється створювати забезп-ня з метою покриття можливих збитків.

Фін-ня підп-ва за рахунок створених резервів можливе завдяки інтервалу між часом їх форм-ня і викор-ня. Залежно від цього визначають можливий строк викор-ня їх як дж-ла фін-ня.

Забезп-ня наступ. витрат і платежів можна розглядати як один із інструментів прихованого самофін-ня. За своїми хар-ками забезп-ня можна трактувати як позичковий к-л підп-ва з невизначеними строками та сумами погашення.

Осн. види забезп-нь: -забезп-ня виплат персоналу; -додаткове пенсійне забезп-ня; -виконання гарантійних зобов¢язань; -реструктуризація; -виконання зобов¢язань за ризиковими контрактами.

Критерії прийняття рішень щодо самофін-ня.

Рішення на користь реінвестицій власниками приймат-­ся в тому разі, якщо рентабельність вкладень в дане під-во буде вищою, ніж прибутковість можливих зовн альте­рнатив. При прийнятті рішень щодо доцільності само фін-ня слід врах-ти також вплив податк фактору на розподіл і викор-ня прибутку під-ва. Згідно з з/д Укр суми грош коштів або вартість майна що надходять платнику податку у вигляді прямих інвестиції

або реінвестицій в корпорат права, емітовані таким платни­ком податку, в т.ч. грош або майнові внески, відпові­дно до договорів про спіл д-ть без створення юр особи на тер Укр не включаються до складу вал доходу.