Фінансова діяльність державних та казенних підприємств.

Згідно із законодавством України управління майном, що є у загальнодержавній власності, покладено на міністерства та інші підвідомчі Кабінету Міністрів України органи державної вико­навчої влади. Міністерства та інші відповідні органи виконують такі функції, що прямо чи опосередковано стосуються організації фінансової діяльності державних підприємств (ДП):

приймають рішення про створення, реорганізацію, ліквіда­цію підприємств

затверджують статути підприємств та контролю­ють їх дотримання

укладають контракти з керівниками підпри­ємств

здійснюють контроль за ефективністю використання і збе­реженням закріпленого за підприємством державного майна

дають згоду Фонду державного майна України на створення спільних підприємств, до статутного фонду яких передається майно загальнодер­жавної власності

готують висновки та пропозиції КабМіну щодо розмежування державного майна між загальнодержавною і комунальною власністю.

Пряме втручання в господарську діяльність загальнодержавних підприємств, міністерствам та іншим підвідомчим КМУ органам держав­ної виконавчої влади забороняється.

Наймання керівника підприємства, що перебуває у загаль­нодержавній власності, здійснюється шляхом укладання з ним контракту. 

Підприємствам загальнодержавної власності забороняється передавати безоплатно закріплене за ними майно іншим підпри­ємствам, організаціям і установам, а також громадянам.

Державні підприємства, за винятком підприємств будівельної індустрії, які є засновниками господарських товариств, що здійс­нюватимуть проектування та перспективне будівництво за кор­доном, не можуть бути засновниками підприємств будь-яких організаційних форм і видів, господарських товариств, коопера­тивів (суб'єктів підприємницької діяльності).

Казенні підприємства.На казенне підприємство, за рішен­ням Кабінету Міністрів України, може бути перетворене держа­вне підприємство, яке відповідно до законодавства України не підлягає приватизації. Рішення про перетворення державного підприємства на казенне приймається за наявності однієї з та­ких умов:

1)підприємство провадить виробничу або іншу діяльність, яка відповідно до законодавства може здійснюватись тільки держав­ним підприємством;

2)головним споживачем продукції підприємства (більше ніж 50 %) є держава;

3)підприємство є суб'єктом природних монополій.

Управління казенним підприємством здійснюють органи, упо­вноважені управляти відповідним державним майном. Органами управління казенними підприємствами є міністерства та інші центральні органи виконавчої влади.

Міністерство або інший центральний орган виконавчої влади

1)призначає на посаду керівника ка­зенного підприємства за погодженням з Кабінетом Міністрів України;

2)затверджує статут казенного підприємства, здійснює контроль за додержанням статуту

3)здійснює контроль за ефективністю використання майна, що закріплене за казенним підпри­ємством;

4)здійснює планування і фінансовий контроль за господарсь­кою діяльністю казенного підприємства,

5)визначає порядок використання чистого прибутку

6)затверджує умови та фонд оплати праці підприєм­ства

Казенне підприємство відповідає за своїми зобов'язаннями коштами та іншим майном, що є в його розпорядженні, крім ос­новних засобів. У разі недостатності у казенного підприємства таких коштів та майна відповідальність за його зобов'язаннями несе орган управління.

Положення законодавства про банкрутствоне застосову­ються до юридичних осіб — казенних підприємств. До підпри­ємств, що є об'єктами права державної власності, які не підляга­ють приватизації, зазначене законодавство застосовується в частині санації чи ліквідації лише після виключення їх у встано­вленому порядку з переліку таких об'єктів. Якщо порушено провадження у справі про банкрутство державного підприємства, його трудовий колектив має пере­важне право вимагати передачі йому цілісного майнового комплексу підприємства-боржника в оренду за умови взяття на себе грошових зобов'язань боржника і за наявності згоди на це кредиторів.

Власний капітал підприємства, його функції та складові частини.

Власний капітал – це підсумок 1 розділу пасиву. Основними його складовими є: статутний капітал (СК), додатковий капітал (ДК), резервний капітал (РК), нерозподілений прибуток (НП). СК – це сума вкладів власників підприємства, його активи за номінальною вартістю у відповідності із засновницькими документами, це капітал, в межах якого власники несуть матеріальну відповідальність перед кредиторами. ДК – це сума приросту майна підприємства, яка виникла в результаті переоцінки безоплатно одержаних ТМЦ та від емісійного доходу. Розрізняють додатково вкладений капітал та інший капітал. РК – це капітал для покриття збитків(25 % від СК). НП – прибуток, який реінвестований у підприємство (різниця між дивідендами та чистим прибутком. 

Функції ВК: 1). Заснування та введення підприємства в дію. Власний капітал у частині статутного є фінансовою основою для запуску в дію нового суб'єкта господарювання.  

2). Відповідальності та гарантії. - статутний капітал є свого роду кредитним забезпеченням для кредиторів підприємства.  

3). Захисна ф-ція - чим більший СК тим краще захищене підприємство від зовнішніх факторів.

4). Забезпечення кредитоспроможності. 

5). Фінансування та забезпечення ліквідності. Вне­сками у власний капітал можуть бути грошові кошти. Вони можуть використовуватися для фінан­сування операційної та інвестиційної діяльності підприємства, а також для погашення заборгованості по позичках. Це, у свою чергу, підвищує ліквідність підприємства, з одного боку, та поте­нціал довгострокового фінансування, з іншого.

6). База для нарахування дивідендів і розподілу майна. Одер­жаний протягом року прибуток або розподіляється та виплачується власникам корпоративних прав у вигляді дивідендів, або тезаврується. Нарахування дивідендів, як правило, здійснюється за встано­вленою ставкою відповідно до частки акціонера (пайовика) в статутному капіталі. Аналогічним чином відбувається розподіл майна підприємства у разі його ліквідації чи реорганізації.

7). Управління та контролю – власники можуть приймати участь в управлінні та контролі, володіння контрольним пакетом дозволяє проводити власну політику.

8). Рекламна (репрезентативна) – Солідний статут­ний капітал (власний капітал) підприємства створює підґрунтя для довіри до нього не тільки з боку інвесторів, а й з боку поста­чальників факторів виробництва і споживачів готової продукції. Крім того, підприємству із солідним власним капіталом набагато легше залучити кваліфікований персонал.