Статутний капітал, його економічний зміст та порядок формування.

СК — це сума вкладів власників підприємства в його активи за номінальною вартістю згідно із засновницькими документами. СК Характеризує початкову суму власного капіталу під-ва, інвестовану в формування його активів для початку здійснення його господарської діяльності. Розміри СК визначаються статутом під-ва. Для під-в окремих сфер д-сті та організаційно-правових форм мінімальний розмір СФ регулюється законодавством. Наприклад, СФ АТ – 1250 мін з/п, ТОВ – 100 мін з/п мінімальний розмір СФ приватного під-ва – 1000 грн. Вклад, оцінений в грошових одиницях, становить частку учасника та засновника в СФ. Закон-ом Ук забороняється використовувати для формування СФ бюджетні кошти, кошти, отримані в кредит та під заставу.

Вкладами учасників та засновників в під-ва різних форм власності можуть бути нерухоме майно та інші матеріальні цінності, ЦП, права користування землею, водою та ін природними ресурсами, інтелектуальна власність, грошові кошти в тому числі в іноз валюті. Вклад, оцінений в гривнах, становить частку учасника та засновника у СФ. Забороняється використовувати для формування СФ бюджетні кошти, кошти, отримані в кредит та під заставу.

СФ АТ формується шляхом випуску акцій, номінал яких і становить СФ АТ, але він не може бути менший за 1250 мін з/п, виходячи із ставки, діючої на момент створення АТ. Акції ЗАТ можуть розповсюджуватися шляхом відкритої підписки та куплі-продажу на біржі; акції ВАТ розподіляються тільки між засновниками.У ТОВ СФ не повинен бути менший за 100 мін з/п. До моменту реєстрації ТОВ кожен із учасників зобов’язаний внести в СФ не менше 30% вказаного в установчих документах вкладу. Учасник зобов’язаний повністю внести свій вклад не пізніше ніж через рік після реєстрації, у разі невиконання – сплачує штраф: 10% річних з недонесеної суми.

Додатковий капітал підприємства та джерела його поповнення.

Додатковий капітал – це сума приросту майна під-ва яка виникла в результаті переоцінки майна під-ва (індексації), безоплатно одержаних матеріальних цінностей, емісійного доходу. Розрізняють додатково вкладений капітал (емісійний) та інший додатковий капітал.

Додатковий вкладений капіталхарактеризує суму емісійного доходу (різниця між продажною і номінальною варті­стю первісне розміщених акцій), отриманого в результаті реалі­зації акціонерними товариствами власних корпоративних прав. До складу іншого додаткового капіталу належать такі складові:

1)інший вкладений капітал;До іншого додаткового капіталу належить інший вкладений засновниками підприємств (крім акціонерних товариств) капітал, що перевищує статутний капітал, раніше внесений такими засно­вниками без прийняття рішення про зміну розміру статутного ка­піталу.  

2)дооцінка (уцінка) необоротних активів; До складу дооцінки (уцінки) необоротних активів відноситься сума дооцінки (уцінки) активів, яка проводиться у випадках, пе­редбачених законодавством

3)вартість безкоштовно отриманих необоротних активів. До складу вартості безкоштовно отриманих необоротних активів включається вартість необоротних активів, безкоштовно одержаних підприємством від інших осіб. Вона вважається додатковим капіта­лом і зменшується на суму нарахованої амортизації, величина якої визнається доходом одночасно з її нарахуванням.

Резервний капітал підприємства, його необхідність та джерела формування.

РК представляє собою зарезервовану частину власного капіталу під-ва, що призначена для внутрішнього страхування його господарської д-сті. Розмір цієї резервної частини власного капіталу визначається установчими документами. Формування резервного фонду здійснюється за рахунок прибутку під-ва. Мінімальний розмір відрахувань в резервний фонд регулюється законодавством. Розмір резервного фонду встановлюється в установчих документах, але він не повинен бути меншим ніж 25 % СФ. Розмір щорічного відрахування до РФ передбачається установчими документами, але не може бути меншим 5% суми чистого прибутку до моменту досягання ним 25% або більшого розміру, якщо це закріплено статутом.

Корпоративні права, номінальна та ринкова вартість корпоративних прав.

Корпоративні права – це право власності на долю(пай) в СФ (акціонерному капіталі) юридичної особи, включаючи право на управління, отримання відповідної частини прибутку такої юридичної особи, а також частини активів в випадку ліквідації у відповідності до законодавства. Основними видами корпоративних прав є акції, частки учас­ників у статутному капіталі ТОВ і паї.

Номінальна вартість корпоративних прав — це та вартість, яка відображається у сертифікаті акцій чи свідоцтві власника (залежно від форми власності) і береться до уваги при визначені кількості голосів на зборах та реалізації інших прав власників.

Ринкова вартысть — це вартість, за якою акції можуть купуватися і продаватися на біржах, позабіржових торговельно-інформаційних системах та позабіржовому ринку. У країнах з розвинутим фондовим ринком ринковий курс акцій зде­більшого встановлюється на фондовій біржі. Ринковий курс залежить від співвідношення попиту та пропозиції на цінні папери. У свою чергу, покупці та продав­ці акцій при прийнятті відповідних рішень враховують такі чинники:

1)очікування щодо майбутньої прибутковості та ліквідності об'єкта інвестування, які формуються на основі аналізу інформа­ції про емітента, в т. ч.:

а)інформації щодо поточних і прогнозованих дивідендних виплат;

б)висновків аналітиків щодо якості фінансового стану емітента;

в)оцінки перспектив у виробничо-господарській сфері підпри­ємства;

г)інших даних, які характеризують фінансовий стан і госпо­дарську діяльність емітента акцій.

2)можливі зміни курсу акцій під впливом факторів, не пов'я­заних з прибутковістю чи ліквідністю емітента, наприклад у ре­зультаті прийняття рішень щодо додаткових емісій, виплати ди­відендів акціями, дроблення акцій тощо;

3)наявність і прибутковість альтернативних об'єктів інвесту­вання;

4)загальноекономічне становище в країні та тенденції його розвитку (кон'юнктура, зростання, стагнація тощо);

5)перспективи розвитку відповідної галузі;

6)політичний вплив через політико-економічні рішення та державну фінансову політику;

7)психологічні та спекулятивні чинники.