Курс емісії акцій, порядок розрахунку емісійного доходу, ажіо та дизажіо.

Успішна емісія акцій залежить від багатьох фак­торів, зокрема від стану ринку капіталів, від тенденцій на біржі, очікувань на майбутні прибутки емітента та інвесторів, а також від пара­метрів емісії (обсяг, курс, співвідношення, з яким здійснюється емісія).

Важливим елеме­нтом процедури збільшення статутного капіталу підприємства шляхом додаткової емісії є встановлення курсу емісії, тобто ці­ни, за якою товариство розміщує свої корпоративні права. Курс емісії встановлюється у процентах до номіналу за рішенням від­повідних органів підприємства. З юридичного погляду нижньою межею курсу емісії нових акцій є їх номінальна вартість, оскільки встановлена законодавча заборона на первинне розміщення акцій за ціною, нижчою за їх номінальну вартість; з економічного — но­мінальна вартість плюс витрати на проведення емісії.

З метою стимулювання попиту на акції нової емісії їх макси­мальна вартість повинна бути меншою за ринковий курс акцій. Таким чином, верхня межа курсу емісії проходить на рівні рин­кового (біржового) курсу акцій до проведення додаткової емісії

Чим вищий курс додаткової емісії, тим вищим буде емісійний дохід.

Емісійний дохід (ажіо) — це сума перевищення доходів, отриманих від емісії (випуску) власних акцій над номіналом таких акцій Отже, емісійний дохід становить різницю між курсом емісії та номінальним курсом акцій.

Для підприємства високий курс емісії є вигіднішим, оскільки в такому разі, його власний капітал збільшується значною мірою за рахунок додаткового капіталу, на який не потрібно нарахову­вати дивіденди. Проте високий курс емісії може призвести до труднощів із поширенням додаткової емісії. Може скластися ситуація, коди біржовий курс старих акцій впаде нижче від рівня емісії нових. Тоді можна забезпечити ліквідність акцій та підтримку курсу, якщо ці акції масово скуплять великі акціонери (держателі конт­рольного пакета) або саме підприємство-емітент.

Водночас чим менший курс емісії за певного обсягу потреби в капіталі, тим біль­шим має бути номінальний капітал, а отже, і рівень «розмивання основного капіталу» та знецінення старих акцій, яке доведеться покривати за рахунок переважних прав.

Дизажіо - відхилення ринкового курсу ЦП від їх номінальної вартості в бік зменшення. Це перша складова санаційного прибутку. Якщо корпоративні права надаються до анулювання безкоштовно, то санаційний прибуток = номінальній вартості наданих до анулювання прав за мінусом витрат, пов’язаних зі зменшенням СК. Дизажіо можна розглядати як один з видів еміс. доходу.

Збільшення статутного капіталу підприємства: цілі та джерела.

Основні цілі збільшення СТ підприємства зводяться до такого:

1)збільшення частки капіталу, в межах якої власники підпри­ємства відповідають за його зобов'язаннями перед кредиторами. Таким чином підвищується кредитоспроможність суб'єкта гос­подарювання та його фінансова незалежність;

2)мобілізація фінансових ресурсів для реалізації інвестиційних проектів, планів санації, модернізації існуючих потужностей, пе­реобладнання чи розширення виробництва;

3)поліпшення ліквідності та платоспроможності підприємства, оскільки збільшення статутного капіталу пов'язане, як правило, із залученням додаткових грошових ресурсів;

4)акумуляція фінансового капіталу для придбання корпоратив­них прав інших підприємств, у т. ч. з метою посилення впливу на дані підприємства, їх поглинання чи придбання їх потужностей.

Серед інших причин збільшення статутного капіталу слід ви­окремити зменшення ринкової ціни акцій. Високий курс має не­долік, що це перешкоджає широкій диверсифікації акцій, оскіль­ки приватні інвестори, як правило, побоюються вкладати кошти в акції з високою купівельною ціною.

Ще однією причиною збільшення статутного капіталу може бути збільшення бази для нарахування дивідендів з метою прове­дення політики стабільних дивідендів з одночасним збільшенням абсолютної суми дивідендних виплат. (Висока ставка дивідендів свідчить про ризиковість підприємства.)

Збільшення статутного капіталу підприємств може відбувати­ся за рахунокзовнішніх фінансових джерел (внески учасників і засновників) та в результаті зміни структури власного капіталу у напрямі збільшення номінального капіталу. В останньому випад­ку збільшення відбувається за рахунок нерозподіленого прибут­ку, резервного чи додаткового капіталу.

Збільшення статутного капіталу за рахунок коштів інвесторів.

Реальний приплив фінансових ресурсів на підприєм­ство відбувається лише в разі здійснення додаткових внесків інвесторів в обмін на корпоративні права суб'єкта господарю­вання. Ця операція пов'язана з додатковою емісією таких прав (в АТ — акцій).Після прийняття рішення про збільшення статутного фонду та виконання інших загальних передумов з метою швидкого та ефективного розміщення акцій емітенти вдаються до послуг фі­нансових посередників (професійних торговців цінними папера­ми)— андеррайтерів. Посередники можуть взяти на себе зо­бов'язання з розміщення всієї емісії. При цьому емітентові на­дається гарантія розміщення емісії. Розрізняють такі основні фор­ми андеррайтингу:

• повний або частковий викуп усієї емісії з подальшим прода­жем за вищою ціною;

• продаж акцій на комісійних засадах за ціною, встановленою емітентом;

* викуп фінансовим посередником недорозміщеної підприємс­твом частини емісії.

Коли йдеться про збільшення статутного фонду підприємства, що перебуває у кризі, воно в пошуку потенційних інвесторів мо­же зіткнутися з труднощами, оскільки капіталовкладення в тако­го роду підприємства пов'язані з підвищеним ризиком. Тоді з ме­тою компенсації ризикованості слід пропонувати різного роду пільгові умови вкладення капіталу, а саме:

•переваги щодо розподілу майбутніх прибутків (авансована виплата дивідендів, підвищений розмір дивідендів);

•переваги під час прийняття управлінських рішень;

• пільги в разі розподілу ліквідаційної маси тощо.

Якщо готовність надати інвестиційний капітал продемонстру­ють колишні акціонери, тобто акції нової емісії розподілятимуться між акціонерами, то це продемонструє високий рівень довіри до підприємства з боку його власників і може відіграти вирішальну роль у розв'язанні фінансових проблем із кредиторами.