Вплив інноваційно-технологічних факторів на розвиток національних економік провідних країн Європи та США у 50-70-ті роки XX ст. Концепції НТР.

Найхарактерніші особливості НТР 1950—1970-х років: революційні зміни в науці; розвиток прикладних наук та значення їх у доведенні успі­хів НТР до ринку; оптимізація взаємодії науки та виробництва; запровадження гнучких автоматизованих систем; створення роботів; комп'ютеризація; запровадження автоматизованих систем управління, проектування тощо. Відбулися кардинальні зміни у господарствах провід­них національних економік під впливом НТР, а саме:структурні зміни в промисловості на основі домінування обробної промисловості над видобувною;домінування нафтохімії як провідної галузі промислового виробництва;зміни та нововведення в енергетиці;виникнення космології. Ознаки впливу НТР на сільське госпо­дарство:перехід сільського господарства до машинного вироб­ництва;часткова автоматизація й комп'ютеризація;розвиток селекційної справи;зменшення питомої ваги зайнятих;зростання аграрної самозабезпеченості індустріальних країн та збільшення їхніх експортних можливостей. Розгортання НТР позначилося й на зрушеннях у сві­тових економічних зв'язках:відбувається поглиблення спеціалізації та підвищення екс­портних квот;стають пріоритетними об'єктами розміщення капіталу нові галузі з виробництвом нової продукції, що вплинуло на форму­вання нових шляхів переміщення капіталу.

Концепції.Найпоширені­шою стає американська теорія НТР П. Друкера. Друкер вказав на принципову відмінність нового, повоєнного виробництва, що розвивається не так за рахунок нових інвести­цій, як за рахунок нових знань про саму працю (а не про машини) і за рахунок нових спеціалістів — промислових інженерів, які за­стосовують ці знання. Друкер зміщує акценти з чинників виробництва на чинники продуктивності. Інтегрована концепція Форда—Тейлора—Друкера — концепція промислового перевороту, що пояснює характер роз­витку масових ринків у розвинених національних економіках по­воєнного часу за рахунок низки чинників, а саме: розширення зайнятості в працемістких поточно-конвеєрних процесах галузей масового виробництва із високими заробітками працівників; розширення споживчого кредиту сім'ям зі зростаючими потребами в товарах тривалого користування. Ж. Фурастьє: Унеможливлення зростання безробіття внаслідок НТР завдяки створенню робочих місць у сфері послуг. Ф. Штернберг: Унеможливлення негативних наслідків автоматизації у результаті впливу профспілок на державу та компанії. Р. Арон: Розвиток процесів соціалізації й «модернізації» як обмеження прагнень максимізації прибутку. Наближення капіталізму до соціалізму. Ж.Еллюль: Неминучість нелюдського й жорсткого панування імперативів техніки в «технологічному суспільстві»

Вплив наднаціональних організацій (ООН, МОП, МВФ) на розвиток національних економік провідних країн Європи та США у 50-70-ті роки XX ст.

Вплив ООН. Загальна декларація прав людини (10 грудня 1948 р.) проголошує низку трудових прав людини: право на працю, на вільне обрання роботи; на захист від безробіття; на справедливі та сприятливі умови праці; на рів­ну оплату за однакову працю без будь-якої дискримінації; на справедливу та задовільну винагороду; на створення профспілок та вступ до них для захисту своїх інтересів; на відпочинок і до­звілля; на розумне обмеження робочого дня та оплачувану що­річну відпустку.

Вплив МОП. Від 1946року як спеціалізована установа ООН починає діятиМОП, метою діяльності цієї організацією було сприяння соціальному прогресу, встановленню і підтриманню соціальної злагоди. Серед важ­ливих конвенцій: про свободу асоціацій та захист права на організацію; про охорону заробітної плати; про застосування принципів права на організацію та ведення колективних переговорів; про рівну винагороду чолові­кам і жінкам за працю рівної цінності; про дискримінацію у сфері праці та зайнятості; про політику у сфері зайнято­сті, яка передбачає активне сприяння повній, продуктивній і віль­но обраній зайнятості.

Вплив МВФ

Метою діяльності МВФ (4 квітня 1944 р.).  проголошувалося сприяння розвитку міжнародної торгівлі й валютної співпраці. Тоді було прийнято рішення про заснування міжнародної інвестиційної ор­ганізації, яка дістала назву «Міжнародний банк реконструкції та розвитку» (МБРР), або Світовий банк, метою діяльності якого було надання довготермінових позик для реконструкції зруйно­ваних війною економік, а в подальшому — сприяння розвитку найбідніших країн світу.

Світова система валютних курсів із регульовано-фіксованими валютними курсами характеризувалася такими ознаками: кожна країна — член МВФ установлювала номінальний зо­лотий вміст своєї грошової одиниці, що визначало паритет ва­лют і валютний курс; зобов'язувалася дотримуватися незмінного курсу своєї валюти щодо валют будь-якої іншої країни. Для підтримання домовлених валютних курсів уряди викори­стовували валютні резерви, щоб втручатися у процеси функціону­вання валютних ринків. Дефіцити платіжного балансу ко­ригували через девальвації, що їх проводили з дозволу МВФ. США пере­брали на себе зобов'язання обмінювати долари на американське золото.

Вплив міжнародно-інтеграційних факторів на розвиток національних економік провідних країн Європи та США у 50-70-ті роки XX ст. та його відображення в дослідженнях Дж. Вайнера. Дж. Міда. Р. Ліпсі.

Вплив міжнародно-інтеграційного фактору на національні економіки насамперед позначається на розвитку міжнародних зв'язків (передовсім у торгівлі) і виявляється у поєднанні частин (національних економік) в єдине ціле, сприяє подоланню дис­кримінації між ними; поглиблює поділ праці і формування уста­лених взаємозв'язків у режимі взаємодопомоги, взаємодії їхніх відтворювань них структур та обміну інформацією щодо економіч­них, технічних, культурних та інших аспектів між національними господарствами.

Наслідком ініціативи, висловленої у Бреттон-Вудсі, стає під­писання у Женеві 1947 року Генеральної угоди про тарифи і тор­гівлю (ГАТТ). Принципи ГАТТ: недопущення дискримінації в торгівлі; мінімізація тарифних бар'єрів; ліквідація кількісних обмежень у торгівлі (квоти); проведення взаємних консультації щодо змін у зовнішній торгівлі.

Причини європейської інтеграції:наявність значних матеріальних втрат, завданих Другою світовою війною;розв'язання проблем колективної безпеки за умов розгор­тання «холодної війни»;уповільнені темпи засвоєння досягнень НТР;наявність спільних історико-цивілізаційних, регіональних рис розвитку країн Західної Європи. Основних чинники європейської інтеграції:формування наднаціональних інститутів на західноєвро­пейському просторі;утворення зони вільної торгівлі (спільного ринку) західно­європейського регіонального блоку;становлення спільного ринку із вільним рухом праці, капі­талу та підприємництва;визначення перспективи утворення валютного союзу та єдиної грошової системи; перспектива створення єдиного парламенту та уряду Захід­ної Європи;вироблення єдиної стратегії щодо позаблокових країн.

Дж. Вайнернаголошував, що розширення торгівлі підвищує добробут країн тією мірою, якою внутрішнє виробництво зміщується імпортом з країн-партнерів, що знижує витрати. Дешевший імпорт стає можливий завдяки скасуванню тарифів. Чим більш конкурентним є структури виробництва країн учасників, тим вища імовірність підвищення добробуту при утворенні митного союзу. Доцільність союзу залежить також від витрат на транспорт.Дж. Мід наголошував, що зрушення в потоках інвестицій у межах однієї країни та всього міжнародного ринку капіталів, як відомо, має певні відмінності. Якщо в першо­му випадку відбувається розподіл капіталу країни між галузями її господарства, то в другому спостерігається міжнародна аллокація капіталу. Свобода переміщення капіталів є вигідною бо знижує рідкіст ресурсів. Ефект підвищення добробуту внаслідок вступу до митного союзу залежатиме також від витрат на транспорт. За інших рів­них умов, чим нижчими є транспортні витрати в країнах — учас­ницях союзу, тим більшим є позитивний ефект інтеграціїР. Ліпсі — зазначав, що ефект зростання добробуту від створення мит­ного союзу має залежати від співвідношення частки у внутріш­ньому споживанні товарів, що виробляються всередині країни, і товарів, що імпортуються з країн, які не входять до союзу. За реш­ти рівних умов, чим вищою у споживанні є частка місцевої про­дукції і чим нижчою — частка імпорту з країн — не членів сою­зу, тим більшою є ймовірність підвищення добробуту внаслідок створення митного союзу