Синтетична теорія цінності М.І.Тугана-Барановського.

Цивілізований світ давно став на методологічні рейки граничної теорії корисності та цінності, яка у вигляді неокласичного синтезу використовується для розуміння і практичного застосування основних економічних механізмів ринкової економіки. М.І.Туган-Барановський був серед перших марксистів, хто визнав теорію граничної корисності.

Логіка міркувань М.І.Туган-Барановського така: “Гранична корисність - корисність останніх одиниць кожного роду продуктів - змінюється в залежності від розмірів виробництва. Ми можемо чи знижувати підвищувати граничну корисність шляхом розширення чи скорочення виробництва. Навпроти, трудова вартість одиниці продукту є щось об'єктивно дане, що не залежить від нашої волі. Звідси випливає, що при зіставленні господарського плану визначальним моментом повинна бути трудова вартість, а обумовленим - гранична корисність. Якщо трудова вартість продуктів різна, але користь, одержувана в останню одиницю часу однакова, то випливає висновок, що корисність останніх одиниць вільно відтворених продуктів кожного роду - їхня гранична корисність - повинна бути назад пропорційна відносній кількості цих продуктів в одиницю робочого часу. Інакше кажучи, повинна бути прямо пропорційна трудової вартості тих же продуктів”'. І виходить, на думку М.І.Туган-Барановського, обидві теорії знаходяться в повній гармонії.

Теорія граничної корисності з'ясовує суб’єктивні, трудова теорія вартості - об'єктивні фактори господарської цінності. Саме М.І.Туган-Барановський обґрунтував положення, що гранична корисність вільно відтворених господарських благ пропорційна їх трудовим вартостям. Дане положення називають в економічній літературі теоремою М.І.Туган-Барановського.

Київська соціально-психологічна школа (М.Х.Бунге, М.І.Туган-Барановський, В.Я.Желєзнов, Д.І.Піхно) про закономірності та особливості ринкової еволюції в Україні,

Туган-Барановськиіі.

Виступ з критикою трудової теорії вартості. Намагався переорієнтувати політ, екон. Росії та України та позиції суб'єктивно-пснхологічної школи та неокласиків. Першим висунув сучасну теорію інвестиційних циклів. Значний внесок зробив у розроблення теорії розподілу, теорії кооперування, теорії соціалізму тощо. Аналізував проблеми закріплення їх в історичному плані. Висунув думку про закономірності ринкової еволюції. Висунув нову соціальну теорію розподілу: лише частина суспільства одержує результат праці.

Все ж інше захоплюється нетрудовою системою, що спирається на свою економічну міць. Вартість визначається як затрати суспільно-необхідної праці. Дійшов висновку, що середній клас створюється в ході індустріально-технологічної революції. Політекономія тлумачить як науку про суспільні відносини людей в межах їх часткової діяльності, що здійснюється в середовищі мінового ринку, який перебуває в процесі історичного розвитку. Створив кон'юнктурну теорію грошей, розглядав грошовий обіг на основі золотого стандарту. Провів глибокий аналіз трудового господарства.

Буше.

Критикував ідеї школи класичної політекономії. Заснував Київську психологічну школу. Шлях капітального розвитку вважав необхідним і природним явищем. Розробив теорію цінності на основі психологічної школи, «цінність = корисність». Розробив податкову реформу, організував селянський банк. Виступав за приватну власність на ініціативу. Визначав процес акціонерного формування власності. Вважав концентрацію виробництва І банківську справу позитивним. Виступав за існування конкурентного середовища.

Виступав за економічно обґрунтоване втручання держави. Виступав за можливість створення робітничих асоціацій і участі робітників у прибутку підприємства. Виступав за втручання уряду у перебіг соціальних процесів для вирішення соціально-економічних проблем.

Железнов.

Висунув думку про неминучий характер ринкової еволюції. Підкреслював неминучість перетворення домашнього промислового у фабричне виробництво. Свою роль відзначав у створенні форм переходу до нового господарства Проблему бачив у тому, щоб цей перехід до нової форми господарювання було зроблено якомога зручнішим для трудящих верств населення. Вчений справедливо зауважував про становлення ринкової системи, в основі якої лежить відділення промисловості від сільського господарства, спеціалізація промислової діяльності, швидкий розвиток обробної промисловості у порівнянні з сільськогосподарською, що потребує розширення територій обміну. Важливими аспектами дослідження ринкового господарства Желєзновим були також питання взаємозв'язку функціонування ринкового механізму з кризовими коливаннями економіки, проблеми ринкового ціноутворення та рівноваги, питання впливу на процеси ціноутворення монополістичних тенденцій в економіці, проблеми фінансів, кон'юнктури, втручання держави та її інститутів у економіку тощо. При цьому вчений був упевнений у прогресивності підприємницьких відносин порівнюючи з замкнутим феодальним господарством.

Піхно.

Виходячи з характерної ще для класиків позиції про досконалу конкуренцію, Піхно аналізував ціну, що складається на ринку, досліджуючи функціональні залежності таких чинників, як ціна, попит і пропонування. Розглядав умови формування та сутність монопольних цін, передумови та характер конкуренції, що впливають на ці ціни. Проте і в першому, і в другому випадку ринкова ціна характеризувалася ними як головний елемент формування господарських пропорцій та узгодження економічних інтересів суб’єктів господарської діяльності. Оскільки «монополія обмежує постачання», то ціна предметів монополізованого ринку завжди перевищує витрати їх виробництва, і це перевищення змушений сплачувати споживач.