Особливості розвитку господарства Великої Британії та США та їх. відображення в англійському та американському посткейнсіанстві.

Методологічними засадами американського (монетарного) пост­кейнсіанства є:

• макроаналіз монетарної сфери, врахування грошового чин­ника в макроекономіці;

• включення неокласичної мікроекономіки як теоретичногопідґрунтя макроекономічпого аналізу;

• урахування ролі недостатньої інформації на фінансових рин­ках;

•      широке впровадження економіко-математичних методів.
Методологічними засадами англійського посткейнсіанства були:

•      заперечення методології маржиналізму (теорії граничної ко­рисності та граничної продуктивності;

•      відродження традиції класичної школи у вигляді неорікарді-анства (теорії цінності, прибутку, розподілу);

•      включення дослідження інституцій та інституціональногопринципу «кумулятивної всебічної причинності»;

•      спроби використання аналізу процесу суспільного відтво­рення К. Маркса.

Третя ознака, що характеризує посткейнсіанські течії, — це від­мінності теоретичного характеру. Так, монетарне кейнсІанство розвивається не лише в США, де воно набуло найбільшого поширен­ня

Проблеми функціонування господарської системи та загальна характеристика нового кеинсіанства у 80-ті рр.. ХХ ст.

Важливу роль у розроб­ленні ідей нового кейнсіанства у цей час відіграють американські економісти Брюс Грінвальд, Джозеф Стігліц (Стенфордський університет), Джордж Акерлоф та Жанет Йєллен (університет Берклі), Олів'є Бланшар та Джуліо Ротемберг (Массачусетський технологічний інститут), Грегорі Манків (Гарвард) та ін.Прихильники цієї течії, подібно до посткейнсіанців, виходять з того, що необхідним є активне втручання держави в економіку. Це відрізняє нових кейнсіанців від неокласичної школи. Але щодо пріоритетів економічного аналізу, то нове кейнсіанство суттєво відрізняється від своїх попередників.  Нові кейнсіанці, на відміну від своїх попередників, удо­сконалюють методологію економічних досліджень шляхом залу­чення як неокласичних ідей, так і відповідного категоріального апарату, використовують формально-математичний апарат загальної рівноваги.Вони досліджують функціонування ринків капіталу, праці, товарів та раціональної поведінки господарських агентів за умов макроекономічної невизначеності та неповноти економічної інформації.Нові кейнсіанці аналізують проблеми грошей та ціноутворен­ня. Найбільшу увагу їх привертає концепція ціноутворення за умов недосконалої конкуренції, тобто коли ціни не еластичні й не змінюються настільки швидко, щоб за доволі короткий проміжок часу привести до рівноваги нове співвідношення попиту та про­позиції.  Цікавою є постановка питання щодо причин тривалої недоско­налості конкуренції, які, на думку нових кейнсіанців, полягають у тому, що сучасна капіталістична економіка має договірний характер, а звідси — низька рухливість та негнучкість цін. Договірні відносини, характерні для фірм і корпорацій, передбачають і вимагають достатньо стабільних цін. Нові кейнсіанці вважають, що кейнсіанська тео­рія сьогодні — це теорія малозмінних цін і заробітної плати, які й потребують дослідження під час аналізу стійкої інфляції. Отже, можна підсумувати, що цілі державної економічної по­літики в концепціях усіх прибічників кейнсіанського напряму за­лишаються незмінними, а саме: високий рівень зайнятості робо­чої сили, стабільність економічного розвитку, сприяння еконо­мічному зростанню, активна соціальна політика та забезпечення соціальної справедливості у відносинах розподілу.Пропозиції нових кейнсіанців зводяться до обгрун­тування нової макроекономічної стратегії, яка полягає в тому, що за умов сучасної договірної економіки уряд має перебрати на себе контроль за цінами й доходами за допомогою оподаткуван­ня, коли відбувається регулювання процесів монополізації. Встановлення заробітної плати має відповідати співвідношенню по­питу та пропозиції в кожному секторі економіки.