Особливості промислового розвитку України на межі XIX - XX ст. Українська економічна думка про становлення та сутність монополій.

Капіталістична модернізація промисловості порівняно з аграр­ним сектором економіки розвивалася набагато інтенсивніше. Протягом 60—80-х рр. XIX ст. промисловий переворот в основ­ному завершився. В Україні промисловість формувалася як си­стема взаємопов'язаних і взаємозалежних галузей важкої індуст­рії, передусім металургійної, вугільної, залізорудної, та залізнич­ного транспорту.

Початок швидкого зростання видобутку мінерального палива припав на 70-ті рр. XIX ст., коли закінчилося будівництво головних залізничних магістралей.

Розвиток залізничної мережі зумовив значне збільшення обся­гів виробництва у кам'яновугільній промисловості. Питома вага Донецького басейну в загальноросійському видобутку вугілля невпинно зростала. Тобто на тлі відста­лої економіки Російської імперії Донбас помітно виділявся як пе­редовий осередок швидкого та потужного розвитку промисло­вого виробництва.

Залізорудна та металургійна галузі промисловості також роз­вивалися високими темпами, особливо в період промислового піднесення 90-х рр. Виплавка чавуну на україн­ських заводах зросла з 1270 тис. пудів у 1880р. до 91 550 тис. пудів у 1900 р., випередивши Урал майже вдвічі.

Важливою рисою промислового розвитку України був висо­кий рівень концентрації виробництва. Майже повна відсутність тут кріпосницьких пережитків створила умови для більш швид­кого процесу концентрації промисловості, ніж на Уралі. Особли­во інтенсивно розвивалися галузі, що забезпечували виготовлен­ня засобів виробництва.

Вплив монополізму на процеси ціноутворення аналізувався в працях професора Новоросійського університету Л. В. Федоро­вича, який схилявся до негативної його оцінки. Оскільки «моно­полія обмежує постачання», то ціна предметів такого ринку зав­жди перевищує витрати їх виробництва, і цю різницю змушений сплачувати споживач. Особливості розглядуваного процесу ви­вчали М. В. Бернацький, М. І. Туган-Барановський, В. Я. Желєз­нов, Д. І. Піхно, П. 1. Фомін.

Таким чином, посилення монополістичних тенденцій в еконо­міці України стимулювало розробки українських учених щодо дії цінового механізму в умовах недосконалої конкуренції. Навіть для звуженого ринку, на їхню думку, закон цінності діє, хоч і по-різному— залежно від того, як складаються обставини, за яких реалізуються товари.

Становлення світового господарства. Концепції імперіалізму як відображення зовнішньоекономічної політики країн Західної Європи

Економічний розвиток капіталістичних країн відбувався нерів­номірно. На рубежі століть найвищі темпи економічного розвит­ку демонстрували молоді капіталістичні держави — США, Німеч­чина, Японія, котрі за економічними показниками випереджали Велику Британію та Францію.

Сприятливі умови для розвитку у США були створені завдяки гарантуванню з боку держави повної свободи економічної діяль­ності після Громадянської війни; значним сировинним ресурсам; еміграції; відсутності морально застарілого устаткування; протек­ціонізму уряду в сфері торгівлі імпортом, повною свободою ім­порту іноземного капіталу тощо.

Усе це підсилило мотивацію для превентивного захоплення те­риторій і спроб установлювати певні форми для захисту інтересів своєї імперії від конкурентів. Понад те, «всесвітність» кожної ко­лоніальної імперії зажадала створення військових баз по всьому світу. Все це разом призводило до гонки військово-морських, а по­тім — сухопутних озброєнь, розростання феномена мілітаризму. Швидке звуження вільних від колоніальної залежності територій спричинило збільшення агресивності з боку країн — шукачів но­вих колоній, і передусім: Німеччини, США та Японії, які висували територіальні претензії до старих колоніальних імперій.

На рубежі XIX—XX ст. в економічній літературі для опису змін, що відбувалися, дедалі частіше почали вживається термін «імперіалізм», переважно у значенні експансіоністської зовнішньополітичної діяльності капіталістичних держав. На початку століття з'являються перші теорії імперіалізму як нової стадії розвитку суспільства. Найпоширенішими підходами до аналізу імперіалізму були економічний та політичний.

Засновником економічної інтерпретації імперіалізму вважа­ють англійського ліберального економіста Дж. А. Гобсона. У 1902 р. в праці «Імперіалізм» він висловив думку, що в основі новітніх тенденцій розвитку суспільства лежать фінансові інтере­си класу капіталістів, що є «керуючим імперського двигуна». Створюється сталий надлишок капіталу у виробництві, що не може бути реалізований у країні через малу місткість внутріш­нього ринку, перешкоди, що виникають під час розподілу капіта­лу, а також інвестиційні ускладнення. Це обмежує можливості великих фірм, які до того ж намагаються уникнути значних ризи­ків і загрози надвиробництва. Це спонукає фінансову буржуазію шукати нові інвестиційні можливості за кордоном. Однак за ме­жами своїх країн монополії стикаються з іншими конкурентами. Для усунення конкурентів з ринку фінансова олігархія викори­стовує власні держави, підштовхуючи їх на імперіалістичні аван­тюри і створюючи загрозу війни. Це був економічний стрижень імперіалізму, але без ризику, агресії, проявів расизму, націоналі­зму, на думку Гобсона, імперіалізм був би неможливий. Він вва­жав, що імперіалізм створює надто великі витрати для економіч­ного розвитку, що в подальшому призводить до війни.

Зміни в господарствах країн Західної цивілізації в 20-30 рр. ХХ ст.. та їх відображення в

Теоретичній системі Дж. М. Кейнса.