Особливості господарського розвитку суспільства Європейської цивілізації в 5-10 ст.

У добу середньовіччя господарське життя переживає процес аграризації. Це був тривалий процес, примітивна аграрна еконо­міка досить довго панувала на теренах Європи, але риси її посту­пово змінювалися, еволюціонували. Головні напрямки господаоського розвітку:Панування натурального господарства, населення зай­малося в основному землеробством.Відомими культурами цього періоду були зернові: полба (різновид пшениці), ячмінь, просо.Умови життя землеробів були надзвичайно тяжкими: стихійні лиха, часті неврожаї, голо­домори, епідемії.Триває процес утворення ранньофеодальних держав, най­більшою з яких була Франкська.Землевласники-феодали мали на землю монопольне право, яке й визначало в умовах аграрної економіки їх панівне становище.Особиста власність поширюється на будинок, садибу, город, проте не на ріллю, яка залишається громадською, але в особистому користуванні.З другої половини VI ст. у Франк­ській державі аллод фіксується як особиста земельна власність.Великим землевласником у державі франків була католицька церква: це були пожа­лування, залучення необроблюваних досі земель, а особливо через заповіти або внески землі до монастирів.Католицькі церковні установи, пе­редавали землю на умовах прекарію, тобто зобов'язання за кори­стування землею виконувати певні повинності.Головною формою землеволодіння в цей період стає бенефі­цій - передача землі в умовну не спадкову власність, що перед­бачала несення певної служби, найчастіше військової.Виникає спадкова форма умовного феодального зем­леволодіння — феод (або лєн), що також передбачала несен­ня служби, але й земля, й посада передавалися у спадок.Основною формою таких повинностей була феодальна рента: відробіткова, продуктова, грошова. У державі франків можна виділити такі категорії залежних селян:особисто вільні ко­лони, літи, та особисто залежні серви.