Осьовий час та його роль у формуванні Західної та Східної цивілізацій.

Формування двох сучасних цивілізацій пов'язують із так зва­ним «осьовим часом», який, на думку К. Ясперса, припадає десь на проміжок між 800 та 200 рр. до Р.Х. Як він зазначає, саме в цей період відбувається «найрізкіший поворот в історії. З'явля­ється людина такого типу, що зберігається донині. Саме цей час ми коротко й називатимемо осьовим часом» Саме в цей час, стверджує Ясперс, відбувається чимало незви­чайного: на Сході і Заході зароджується філософія, виникають нові релігії та їх пророки, а людина усвідомлює своє буття і саму себе, а також свої межі. «У цю епоху було розроблено основні категорії, якими ми мислимо й нині, закладено основи світових релігій... У всіх напрямах відбувся перехід до універсальності.Зазнає змін та певних трансформацій і соціальна структура суспільства, в якій поряд із традиційною державною владою— власністю та системою розподілу виникають відносини власності індивідуальної, як правило, у вигляді рухомості. Поява недержавних власницьких структур безпосередньо пов'язана з індивідуальною трудовою діяльністю людини (ремес­ло, торгівля), яка сприяє розвиткові товарно-грошових відносин. Система розподілу поступово перетворюється у податковий апарат. Зростає соціальне й майнове розшарування. Отже, в соціально-економічному плані осьовий час пов'язаний з появою недержавних власних структур, а в суспільному — з ви­значенням самоцінності людини, Усі ці зміни відбуваються одночасно в трьох точках первісних цивілізацій — Китаї, Індії та у Середземномор'ї, неза­лежно одне від одного. Осьовий час означав руйнування великих стародавніх культур, розчиняв їх у собі, призводив їх до загибелі, незалежно від того, чи був носієм нового народ стародавньої культури, чи інші народи. Таким чином, осьовий час — це був період трансформації всієї життєдіяльності людства у межах провіяних цивілізацій, він ха­рактеризувався принциповими змінами в соціально-економічній, політичній, етнічній та техніко-технологічній сферах.

Господарський розвиток Давньої Греції в осьовий час. Реформи Солона.

Як відомо, історія Давньої Греції налічує дві тисячі років і включає дві цивілізації — Крито-Мікенську (кінець III — перша половина II тисячоліття до Р.Х.), що швидше нагадувала Східну цивілізацію, та власне Грецьку, розквіт якої припадає на вже зга­дуваний осьовий час. З господарського погляду в історії Давньої Греції можна виділити два етапи — патріархальний, що характе­ризувався пануванням натурального господарства, та торговель­но-ремісничий.Суспільне життя античної Греції зосереджувалося у полі­сах — містах -державах, розташованих по берегах та островах Егейського й Іонічного морів. Греція не була єдиним політичним цілим, кожне місто-поліс жило власним життям.Проте поєднувала їх спільність релігійних вірувань.Водночас економічні зв'язки за умов панування на­турального господарства були досить вузькими, господарське життя переважно зосереджувалося в окремих родинах, у їх до­машньому госпо­дарстві. Проте така родина складалася не лише з осіб, поєднаних кровними зв'язками, до неї входили іноді цілі родини або окремі особи, а також раби. На чолі такої патріар­хальної родини стояв родоначальник або домовласник. У містах-полісах крім повноправних громадян існували та інші кате­горії населення, зокрема метки (іноземці), які прав на землю не мали і вимушені були займатися ремеслом та торгівлею, заняття­ми, які греки вважали негідними громадянина.Така патріархальна родина була самодостатньою і не потре­бувала господарських зв'язків з іншими, подібними до неї, адже забезпечувала власні потреби за рахунок власного ж господар­ства. Лише деякі блага, передусім предмети розкоту, здобува­лися шляхом обміну на власну продукцію.Саме таке господарство і називали ойкісним.Право власності охоронялося законодавчо. У594 р. архонт Солонздійснив низку реформ.Реформи Солона вирішували питання привілейованого стану землевласників, закріпивши за ними права повного громадянства. Усі вони були поділені на чотири класи відповідно до доходу, що його давала земля, який вираховувався не у грошовому виразі, а в натуральних продуктах. До останнього, четвертого класу фетів належали всі ті, які землі не мали, а, отже, не мали і прав громадянства, а гроші, якими б не були великими, значення не мали. З першого класу обирали архонтів, перші три класи надавали держані воїнів, доходами з їх землі покривалися державні видатки на ве­дення війни. До перших класів належали всі землевласники, не­залежно від розмірів їх володінь. Ця реформа перекривала до­ступ до земельної власності тим категоріям населення, які не входили до перших трьох класів, а також чітко визначала соціаль­ний статус громадян.Реформи Солона знищили також боргову кабалу, боргове раб­ство було заборонене, а рабами могли бути лише іноземці, рабст­во одноплемінників було заборонене. Були також анульовані всі борги під заставу земель. Знищувалися боргові зобов'язання не лише відносно приватних осіб, а й відносно держави. Для підняття рівня забезпеченості Аттики продовольством Солон заборонив експорт усіх сільськогосподарських продуктів крім олії, якої виробляли значно більше від потреб регіону. Цей захід став стимулом для керамічного виробництва, адже олію експортували у глиняних амфорах.Важливу роль відіграла також монетна реформа, за якою в Афінах відмовилися від панівної досі егінської монетної системи на користь евбейської.У сфері політичній реформи Солона встановлювали юридичну рівність між громадянами перед законами, всі громадяни були рів­ними незалежно від їх майнового стану. Реформував він і спад-. кове право, надавши можливість тим, хто не мав дітей, передава­ти своє майно у спадок на власний розсуд.Отже, реформи Солона, хоч і були певною мірою дещо консер­вативними, заклали основи нового суспільно-економічного та політичного устрою в Афінах і зміцнили економіку полісу, від­крили шлях до посилення економічної та політичної могутності.