Утворення Галицько – Волинської держави, як результат феодальної роздробленості.

Галицько-Волинське князівство утворилося лише наприкінці XII ст. в результаті об'єднання князем Романом Мстиславовичем Волинського та Галицького князівств (1199 р.). Це був початок створення нової ранньофеодальної держави на теренах України. Вже у першій половині XIII ст. це було велике феодальне об'єд­нання, в яке входили не лише Галицька та Волинська землі, а й Поділля та частина Київщини разом з Києвом, де князь Данило Романович поставив свого намісника. Економічний розвиток цих земель характеризувався тими ж особливостями, що й розвиток Київської Русі. Це був новий центр політичного та економічного життя. Галицько-Волинської держави, яка продовж півтора сторіччя відігравала над­звичайно важливу роль у житті східних слов'ян. На жаль, нескін­ченні феодальні міжусобиці, свавілля бояр, постійне втручання су­сідніх держав не дали можливості зберегтися цій державі, падіння якої призвело до багатовікової втрати української державності. Господарство характеризується такими ж рисами що і Київській Русі.

43. Економічний розвиток українських земель у складі Польщі та Литви. „Литовські статути”, „Устава на волоки”

Землі під Литовським князівством не втрачали своєї самобутності. Мова залишається руська, а звичаї не чіпаються. Зберігаються і форми організації господарства та власності (вотчини, „держава” - бенефіцій). Данина збиралася переважно у вигляді продуктової ренти. Була також відробіткова. Поступово натуральна рента змінюється продуктовою. Поширеною формою господарства став фільварок – велике багатогалузеве товарне господарство, засноване на примусовій праці кріпаків. Селянство поділяли на 3 групи: слуги, челядь, тяглі люди. Поступово відроджуються українські міста, де розвивалось ремісництво та ярмаркова торгівля. Ремісники об’єднувалися у цехи, очолювані цехмістрами. Міста отримали магдебурзьке право. Торгівля відбувалась в умовах обмежень, особливо зовнішньої. Поширення товарних відносин стимулює розвиток грошової системи.

Литовські князі та польські королі вважали українські землі своєю власністю. Вони роздавали їх на право та на ліво з правом експлуатації селян. З розвитком феодального землеволодіння найчастіше був пов’язаний процес потупового покріпачення селянства. У Литві остаточне закріплення селян було фіксовано Литовським статутом 1588р. За селянами залишалося лише право володіти рухомим майном, необхідне для виконання повинностей.

„Устава на волоки” - це земельна реформа, за якою вся земля селян вимірювалась та поділялась на волоки (20 га). Саме за волоком закріплювалися всі повинності що їх несли селяни. На основі цієї реформи було створено фільваркові господарства. Встановлювалася норма панщини – 2 дні на тиждень. Одним з важливих наслідків реформи було руйнування громади.

Еволюція господарських форм в країнах Західної Європи на етапі розпаду натурального господарства.

У процесі свого розвитку ремесло поступово почало переходити у стадію товарного виробництва – ремісники починають працювати на замовлення споживачів, а виробі продавати торговцям. Формами такого виробництва стають реміснича майстерня, цех, мануфактура.Цехи: Об'єднання ремісників отримало назву цехів Функції цехів:1) захист особи, май­на та правильно організованого суду; 2) здійснити матеріальну самодопомогу та охорону виробництва від взаємної конкуренції; 3) забезпечити задоволення релігійних потреб. Членами цеху були майстри, при кожному з яких перебували підмайстри та учні, які працювали поза цехом. Відносини між майстрами будувалися на принципах рівно­правності та солідарності, виключали будь-яку конкуренцію. Виробництво здійснювалося за спільними правилами, які за­кріплювалися у цехових статутах та регламентах У цехах не існувало поділу праці, кожен майстер виготовляв виріб від початку до кін­ця. Будь-які технічні новації якнайсу­воріше заборонялися. Середньовічне ремесло відзначалося досить глибоким рівнем спеціалізації окре­мих виробництв

Мануфактури. величезний зріст продуктивності праці внаслідок її поді­лу зумовлений: 1) зростанням майстерності та збільшенням вправ­ності робітника; 2) збереженням часу, який витрачається в процесі переходу від одного виду праці до іншого; 3) технічним удоскона­ленням виробництва, «винайденням усіх машин, які полегшують і скорочують працю» Саме мануфактури створили перед­умови для перемоги машинної техніки, адже чим простіша вироб­нича операція, тим легше замінити людину машиною.

Вплив цивілізаційних факторів на становлення ринкового господарства в західноєвропейських країнах.

Без дослідження цивілізаційних факторів неможливо об'єк­тивно вивчити й усвідомити зміни, що відбувалися в економіч­ному житті країн європейської цивілізації в період розкладу фео­далізму та формування передумов для виникнення й становлення ринкових інститутів. Політичні фактори. Основною подією в політичній сфері можна вважати утвердження нової форми державного устрою — абсолютної монархії. її опорою стає не феодальне ополчення, а наймана масова армія, на озброєння якої витрачаються величезні кошти. Абсолютизм покінчив із феодальною роздрібненістю, пе­ретворив сеньйорів на офіцерів королівської армії, які стають чи­новниками королівського апарату. Вплив соціальних факторів пов'язаний із тим, що у цей пері­од у країнах Європи відбуваються зрушення у соціальній струк­турі населення, формується так званий європейський тип шлюбу, який характеризується різким зменшенням народжуваності. Водночас, переживши кризу XIV ст.. населення Європи починає стрімко, хоча і дуже нерівномірно зростати. Ще одним соціальним фактором було швидке зростання місь­кого населення на фоні розвитку міст як осередків нових госпо­дарських відносин, де відбувається процес його диференціації й розшарування на власників та найманих працівників, а також фор­мування середнього прошарку. Духовно-культурні фактори.Період XV — середини XVII ст. в європейській цивілізації отримав назву епохи Відродження. Відродження, або Ренесанс, — це період, коли в країнах Західної Європи відбувається відновлення духу і технічного рів­ня Античності. З винаходом техніки друкарства потреба в писемності і знан­нях, необхідних для успішної діяльності у світі, що ускладнюєть­ся, привела до створення паралельно з церковними світських шкіл: муніципальних, торгових, ремісничих. Успішно розвива­ються гуманітарні, природничі науки, література, мистецтво. Падає престиж ка­толицької церкви; у деяких країнах вона реформується, з'яв­ляються нові, протестантські релігії (лютеранство, кальвінізм), що відображають дух буржуазного підприємництва.