Джерело: Лозинський М. Галичина в рр. 1918-1920.- Прага, 1922.- СС. 45-46.

Додаток 1.2

УНІВЕРСАЛ

УКРАЇНСЬКОЇ ЦЕНТРАЛЬНОЇ РАДИ

Громадяне землі Української.

Представники Временного Правительства повідомили нас про ті певні заходи, яке Временне Правительство має вжити в справі Управління на Україні до Учредительного Зібрання. Временне Правительство, стоючи на сторожі завойованої революційним народом волі, визнаючи за кожним народом право на самоозначіння і відносячи остаточне встановлення форми його до Учредительного Зібрання, — простягає руку представникам Української демократії — Центральній Раді, — і закликає, в згоді з ним, творити нове життя України на добро всієї революційної Росії.

Ми, Центральна Рада, яка завжди стояла за те, щоб не одділяти Україну од Росії, щоб вкупі з усіма народами її прямувати до розвитку та добробуту всієї Росії і до єдності демократичних сил її, з задоволенням приймаємо заклик Правительства до єднання і оповіщаємо всіх Громадян України:

Українська Центральна Рада, обрана Українським народом через його революційні організації, незабаром поповниться на справедливих основах представниками инших народів, що живуть на Україні, від їх революційних організацій, і тоді стане тим єдиним найвищим органом революційної демократії України, який буде представляти інтереси всієї людності нашого краю.

Поповнена Центральна Рада виділить наново з свого складу окремий одповідальний перед нею орган — Генеральний Секретаріат, — що буде представлений на затвердження Временного Правительства, яко носитель найвищої краєвої влади Временного Правительства на Україні.

В сім органі будуть об’єднані всі права і засоби, щоб він, яко представник демократії всієї України, і разом з тим як найвищий краєвий орган управління, мав змогу виконувати складну роботу організації та упорядкування життя всього краю в згоді з усією революційною Росією.

В згоді з иншими національностями України і працюючи в справах державного управління, як орган Временного Правительства, Генеральний Секретаріат Центральної Ради твердо йтиме шляхом зміцнення нового ладу, утвореного революцією.

Прямуючи до автономного ладу на Україні, Центральна Рада в згоді з національними меншостями України підготовлятиме проект законів про автономний устрій України для внесення їх на затвердження Учредительного Зібрання.

Вважаючи, що утворення краєвого органу Временного Правительства на Україні забезпечує бажане наближення управління краєм до потреби місцевої людності в можливих до Учредительного Зібрання межах, і визнаючи, що доля всіх народів Росії міцно зв’язана з загальними здобутками революції, ми рішуче ставимось проти замірів самовільного здійснення автономії України до Всеросійського Учредительного Зібрання.

Що торкається комплектовання військових частей, то для сього Центральна Рада матиме своїх представників при кабінеті Військового Міністра, при Генеральнім Штабі і Верховному Головнокомандуючому, які будуть брати участь в справах комплектування окремих частин виключно українцями, поскільки таке комплектування, по опреділенню Військового Міністра, буде являтись з технічного боку можливим без порушення боєспособности армії.

Оповіщаючи про се громадян України, ми твердо віримо, що українська демократія, яка передала нам свою волю, разом з революційною демократією всієї Росії та її революційним Правительством прикладе всі свої сили, щоб довести всю державу і зокрема Україну до повного торжества революції.

У Києві, 1917 року, липня 3-го дня.  

Джерело: Нова Рада.- 1917.- 14 липня.

Додаток 1.20

Устрій

Галицької Держави[vi].

(Проект тимчасових основних законів

С.С. Дністрянського)

І. ОСНОВНІ ЗАКОНИ

Галицька Держава.

Арт. 1. Галицька Держава обіймає усі злучені землі, поселені споконвіку українським народом у межах дотеперішньої австро-угорської монархії.

Самоозначення народів.

Арт. 2. Український народ виконує народну владу на своїй землі. Другим народам, що замешкують Галицьку Державу, з осібна польському, жидовському та німецькому, прислугує народна самоуправа в згоді зі самоозначенням українського народа.

Свобода.

Арт. 3. Кожний горожанин має право плекати свою народність і мову.

Запоручаеться повна свобода віри й науки. Не вільно порушувати свободи думки.

Запоручається повна свобода преси. Обмеження пресового закона з 17 грудня 1862 р. зносяться. Про надужиття свободи преси видасть Народня Рада осібні приписи.

Не вільно порушувати ні поштових ні телеграфічних тайн.

Усі горожанини мають право творити товариства, оскільки вони не є небезпечні державі. З тим самим обмеженням запоручаєть ся свобода зборів.

Кожний горожанин може зміняти довільно місце свого прибутку.

Право вносити прохання або жалоби не має обмеження.

Рівність.

Арт. 4. Усі горожанини є рівні супроти права. Нема ніяких привілеїв місця, походження, родини, стану, ні особи.

Народня влада.

Арт. 5. Український народ переймає правління Галицької Держави на основні права на самоозначення народів (§ 2). Порішений ним устрій обов’язуватиме аж до постанови нового устрою через Народний Сойм, вибраний по загальному (рівному), безпосередньому та тайному виборчому праву.

ІІ. НАРОДНІЙ УСТРІЙ.

А. Народня Рада.

§ 1. На чолі Галицької Держави стоїть Народна Рада, вибрана на Народньому Зборі 19 жовтня 1918.

До Народньої Ради належать усі парляментарні й соймові посли української народности з Галичини та Буковини з вибраними представниками українських народних сторонництв.

Число членів Народної Ради може на будуче поширитися представниками Угорської України та відпоручниками других народностей, замешкали в просторі Галицької Держави у числі відповідному дійсним про центовим відносинам їхнього населення.

§ 2. Народня Рада вибирає свого провідника, двох заступників у проводі, та секретаря. Секретар має назву державного секретаря. Число заступників і секретарів можна побільшити.

Провідник або його заступник скликує засідання Народної Ради та проводить нарадам[vii]. У неприсутності їх переходить провід нарад на найстаршого віком члена Народної Ради.

До рішення треба абсолютної більшості голосів. Народня Рада може постановити, в яких випадках треба кваліфікованої більшості. Зміна основних законів або сього Народнього Устрою вимагає більшості 2/3 присутних членів.

§ 3. Провідник Народної Ради єсть рівночасно провідником Галицької Держави. Він заступає Народню Раду на зверх, як супроти горожан так і супроти заступників других держав і народів. В разі перешкоди провідника виступає за нього в тім характері один із його заступників.

Письма Народної Ради носять підпис провідника або його заступника та державного секретаря.

§ 4. Народня Рада виконує законотворчу власть у цілій державі на всіх полях публічного чи приватного життя.

Закони мусять при оповіщенні мати підпис усіх членів Старшини Народної ради.

Народня Рада виготовить негайно законопроект нового виборчого права до Народного Сойму на основах: загального, рівного, тайного й безпосереднього права голосування з пропорціональним заступництвом для національних меншостей та підготовить нові закони для добра найширших народних мас, з осібна основний проект земельної реформи.

Народня Рада вишле представників українського народа Галицької Держави на мирову конференцію.

Б. Старшина Народньої Ради.

§ 5. Народня Рада вибирає з поміж своїх членів Старшину.

Число членів Старшини єсть 9, між ними мусять бути провідник і заступники Народньої Ради.

Відповідно до поширення Народної Ради (§ 1. уст. 3) поширюється число членів Старшини.

Народня Рада може й з інших причин побільшити число членів Старшини.

Провідник Народної Ради єсть провідником Старшини.

Старшина вибирає директора Народної канцелярії.

§ 6. Старшина збирається і радить постійно.

§ 7. Старшина Народної Ради єсть органом верховних постанов та верховного нагляду.

З осібна вона видаватиме постанови про все, що вважає потрібним до постійного та відповідного функціонування державної адміністрації, до удержання порядку внутрі держави та для за безпеки супокою на зверх. До неї належить верховний нагляд над Народньою Управою (§§)[viii] та над військом Галицької Держави. Вона підготовляє річний бюджет держави до затвердження Народньої Ради. Вона порішає спори про приналежність поодиноких справ до дотичних галузей Народньої Управи. Вона виконує право амністії й право ласки.

Старшина Народної Ради не веде адміністрації, тільки переказує її Народній Управі.

(В.) Народня Управа

§ 8. Народня Управа ділиться на:

Внутрішню управу;

Заграничну управу;

Військову управу;

Культурну управу;

Оборотову управу;

Судову управу;

Провідники сих управ називають ся начальниками. Начальник управи внутрішніх справ називається також Начальником Краю. Він єсть рівночасно Провідником усієї Народньої Управи. Начальників Народньої Управи покликує Народня Рада.

§ 9. Внутрішня управа обіймає справи держави, до яких належать також скарбові, рільничі, живні й санітарні справи. Вона відповідатиме кругові ділання міністерства внутрішніх справ, публічних робіт, скарбу, рільництва, виживлення й здоровля австрійської держави.

Загранична управа обіймає заграничні справи з кругом ділання, що відповідати ме австрійському міністерству заграничних справ.

Військова управа обіймає справи державної оборони з кругом ділання, що відповідати ме австрійському міністерству Краєвої оборони.

Культурна управа обіймає справи віроісповідань і просвіти з кругом ділання, який відповідати ме австрійському міністерству віроісповідань і просвіти.

Оборотова управа обіймає справи торгівлі, промислу, шляхів, пошт і телеграфів та відповідатиме кругові ділання австрійського міністерства торгівлі і шляхів.

Судова управа обіймає судові справи та її круг ділання відповідає австрійському міністерству судівництва.

В загальних справах Народньої Управи сходиться вона на спільні засідання, в яких беруть участь усі начальники управ. Скликує її Начальник Краю.

Народня Рада може змінити круг ділання сих справ осібним законом.

§ 10. Народня Управа єсть начальним виконуючим органом держави. Усім управам переказується окремий уряд з відповідним числом урядників.

Їм підчиняються усі краєві і повітові власти. Народні Управи виконують також нагляд над громадянами.

Краєвий виділ, повітові ради й повітові виділи зносять ся.

§ 11. Старшина Народньої Ради покличе на повітах намісць повітових рад і виділів нові повітові управи, що матимуть громадянський нагляд над діловодом староств та керму справ живних і податкових. Повітові управи підчиняти муть ся Народній Управі та Старшині Народньої Ради.

§ 12. Громади одержують повну місцеву автономію. Різниця між самостійним та відпорученим кругом ділання громади зносить ся.

Зносить ся окреме правове становище двірських обсягів, та вони включують ся до громади.

Народня Управа подбає о переведення нових виборів. Громадських рад на основі загального, рівного, безпосереднього й тайного права голосування.

Зносить ся право паттронату. Народня Рада видасть до сьго перевідний закон. Обмеження права польовання й риболовлі на своїх чи публічних пунктах зносять ся. Народня Рада видасть про се негайно новий закон.

§ 13. Урядники мають повні горожанські права, м.и. право творити товариства, право відбувати збори, та право до свобідного заробітку поза обов’язками урядничої служби. Народня Управа може одначе заваести виїмково обмеження свободи заробітку.

Урядники мають обов’язок по всім своїм силам служити населенню без огляду на народність. Урядники є для народу, не народ для урядників. Невідповідна поведінка урядника зі сторонами підлягає карі.

Про відповідь урядників за шкоду, заподіяну сторонам, народня Рада видасть негайно окремий закон[ix].

§ 15. Внутрішня урядова мова урядів єсть українська. У відношенні до сторін обовязувати ме за все народня мова сторони, як у слові, так і на письмі. Народня Рада видасть по сій думці негайно особий закон на перехідний час. Усі урядники мусять знати три державні мови українську, польську та німецьку на слові та на письмі. Урядники не української народності мусять виказатися в найкоротшому часі знанням української мови.

§ 16.Старшина Народньої Ради та Народня Управа мають при виборі урядників оглядатися вправді на теперішній етап, але повинні згодом зрівняти всі народності Галицької Держави, щоби всі вони мали в урядах заступництво, відповідане процентовим відносинам їх населення. Се відноситься в першому ряді до зрівняння українського народа в усіх урядах.

§ 17. Оскільки в сьому законі не постановлено зміни, задержують закони австрійської держави провізорично свою правну силу.

§ 18. Виконати постанови Народнього Устрою припоручається Старшини Народньої Ради.      

Джерело: Правова держава. Щорічник наукових праць.- Київ, 1996.- С. 237-238, 242-248.- Вип. 7.-

Додаток 1.2.9                       

Закон про Виділ УН Ради

4 січня 1919 р.

    “§ 1. Українська Національна Рада вибирає з-поміж себе Виділ з 9 членів, якими проводить як десятий член, Президент Української національної Ради, а на случай його перешкоди найстарший за віком його заступник.

    § 2. До компетенції Видіду Української Національної Ради належить:

    а) іменувати членів Правительства,

    б) приймати або уділяти їм димісію,

    в) виконувати право амнестії і аболіції, а на то внесення Державного Секретаріату Судівництва; в справах військового судівництва може Виділ Української Національної Ради перенести право амнестії на Раду Державних Секретарів;

    г)  іменувати начальників державних урядів цивільних і військових;

    ∂) удостовіряти і оповіщувати закони.

    § 3. Виділ Української Національної Ради скликує в міру потреби Президент Української національної Ради, а в случаю його перешкоди найстарший віком його заступник. Він репрезентує Виділ і підписує його письма.

    § 4. Виділ Української Національної Ради вибирається на час її каденції, а влада його гасне з хвилею вибору нового Виділу новою Радою.

    § 5. Рішення Виділу западають більшістю голосів, а в случаю рівності голосів стає рішенням те внесення, за котрим голосував Президент.

    До важности рішень треба присутности щонайменше шости членів Виділу.

    § 6. Оцей закон входить в силу хвилею його ухвалення“.

Джерела: Стахів М. Західня Україна. - Т. 4. Нарис історії державного будівництва та збройної і дипломатичної оборони в 1918 - 1923.- С. 68 - 69; Лозинський М. Галичина в р.р. 1918 - 1920.- С. 62 - 63.

    Примітка. Варіанти Закону, наведені М. Стахівим та М. Лозинським мають між собою незначні стилістичні відмінності.- Д.Я.

Додаток 1.22

ПЕРЕДВСТУПНИЙ ДОГОВІР,

заключений дня 1 грудня 1918 року в м. Фастові

між Українською Народньою Республікою й

Західно-Українською Народньою Республікою

про маючу наступити злуку обох українських держав

в одну державну одиницю

1. Західно-Українська Народня Республіка заявляє цим непохитний намір злитись у найкоротшім часі в одну велику державу з Українською Народньої Республікою — значить заявляє свій намір перестати істнувати як окрема держава, а натомісць увійти з усією територією й населенням, як складова частина державної цілости, в Українську Народню Республіку.

2. Українська Народня Республіка заявляє цим рівнож свій непохітний намір злитись у найкоротшім часі в одну державу з Західно-Українською Народньою Республікою — значить заявляє свій намір прийняти всю територію й населення Західно-Української Народньої Республіки, як складову частину державної цілости, в Українську Народню Республіку.

3. Правительства обох республік уважають зв’язаними повищими заявами, то значить: уважають себе посполу зобов’язаними цю державну злуку можливо в найкоротшім часі перевести в діло так, щоби в можливо найкоротшім часі обі держави утворили справді одну неподільну державну одиницю.

4. Західно-Українська Народня Республіка з огляду на витворені історичними обставинами, окремими правними інституціями та культурними і соціальними ріжницями окремішності життя на своїй території й її населення, як будучій частині неподільної Української Народньої Республіки, дістає територіяльну автономію, которої межі означить у хвиля реалізації злуки обох Республік в одну державну цілість окрема спільна комісія за ратифікацію її рішень компетентними законодатними й правительственними державними органами обох Республік. Тоді також установлені будуть детальні условини злуки обох держав.

5. Договір цей, списаний у двох примірниках, як двох окремих оригіналах, призначених по одному для правительств кожної з обох держав, може бути опублікований за згодою обох правительств, т. є. Директорії Української Народньої Республіки й Ради Державних Секретарів Західно-Української Народньої Республіки.

Директорія Української Народньої Республіки:          

В.Винниченко

П.Андрієвський

Ф.Швець

С.Петлюра

Отаман Укр[аїнських] Респ[убліканських] військ

Повновласники Ради Державних Секретарів              

Західно-Української Народньої Республіки:                 

д-р Льонгін Цегельський

д-р Дмитро Левицький

Джерело: Винниченко В. Відродження нації.- Т. 3.- С. 254-256.

  Додаток 1.23

АКТ ЗЛУКИ,

ухвалений (ратифікований) першою сесією доповненої УН Ради.

    Українська Національна Рада, виконуючи право самоозначення Українського Народу, проголошує урочисто (торжественно) зєдинення з нинішним днем Західно-Української Народної Республіки з Українською Народньою Республікою в одну, одноцільну, суверенну Республіку.

    Зміряючи до якнайскоршого переведення сеї злуки, Українська Національна Рада затверджує передвступний договір про злуку, заключений між Західно-Українською (Народною) Республікою і Українською Народною Республікою дня 1 грудня 1918 р. у Хвастові та поручає Державному Секретаріатові негайно розпочати переговори з київським правительством для оконечного виконання (щодо сфіналізування) договору про злуку.

    До часу, коли зберуться установчі збори з“єдиненої Республики, законодатну (законодавчу) владу на території бувшої Західно-Української Народної Республіки виконує Українська Національна Рада.

    До тогож самого часу цивільну і військову адміністрацію на згаданій території веде Державний Секретаріят, установлений Українською Національною Радою, як її виконуючий орган“.   

    Джерела: Чубатий М. Державний лад на Західній Области Української Народньої Республіки.- С. 4 - 5; Стахів М. Україна в добі Директорії УНР.- Т. 2. Ч. 1. Завершення соборних державних змагань.- С. 44.

Примітка. Курсивом позначені слова, які відсутні в тексті, наведеному М. Чубатим, але є в тексті, наведеному М. Стахівим. Підкреслені слова наведені у варіанті М. Чубатого, але відсутні у варіанті М. Стахіва.

Додаток 1.24

До Світлої Директорії

Української Народньої Республіки у Києві

Президія Національної Ради і Рада Державних секретарів Західно-Української Народньої Республіки мають честь подати отсим до відома Світлої Директорії і Правительства Української Народньої Республіки, що Українська Національна Рада, яко найвищий законодатний орган Західно-Української Народньої Республіки, на торжественнім засіданню в Станиславові, дня 3 січня 1919 року, одноголосно вирішила, що слідує:

Українська Національна Рада, виконуючи право самовизначення Українського Народу, проголошує торжественно з’єднання з нинішнім днєм Західно-Української Народньої Республіки з Українською Народньою Республікою, в одну одноцільну, суверенну Народню Республіку.

Зміряючи до найскоршого переведення цеї злуки, Українська Національна Рада затверджує передвступний договір між Західно-Українською Народньою Республікою і Українською Народньою Республікою дня 1 грудня 1918 року у Хвастові та поручає Державному Секретаріятові негайно розпочати переговори з Київським правительством для офіназлізовання договора про злуку.

До часу, коли зберуться Установчі Збори об’єднаної Республіки, законодатну владу на території бувшої Західно-Української Народньої Республіки виконує Українська Національна Рада.

До того самого часу цивільну і військову адміністрацію на згаданій території веде Державний Секретаріят, установлений Українською Національною Радою як її виконавчий орган. Підписані Президія Української Національної Ради та Рада Державних Секретарів подають се до відома Верховної Української Народньої Республіки через окрему торжественну депутацію, зложену з представників усіх державних чинників і усіх кругів населення Західно-Української Народньої Республіки, а заразом висилають окрему комісію, що має з правительством Української Народньої Республіки увійти в близчі переговори що до способу зреалізовання вище наведеної ухвали.

Станіслав, дня 16 січня 1919 року.

За президію Української Національної Ради:     

Доктор Лев Бачинський,

Доктор Стефан Левицький

За Раду Державних Секретарів:                         

Доктор Ізидор Голубович, Президент

Доктор Льонгін Цегельський,
Державний Секретар і управитель закордонних справ

Джерело: Нова Рада.- 1919, 11 (24) січня.- № 16.

Додаток 1.25

Ухвала

Всенародних зборів

Угорських українців

21 січня 1919 року

1. Всенародні Збори угорських українців з дня 21 січня 1919 ухвалюють з’єдиненнє комітатів: Мараморош, Угоча, Берег, Унг, Земплин, Шаріш, Спіж і Абауйторпа з Соборною Україною, просячи, щоби нова держава при виконанию сеї злуки узгляднила окреміше положеннє угорських Українців.

Всенародні Збори заявляють, що український нарід Угорщини не признає “десятого закона” про “Руську Країну”, даного в Будапешті в 1918 р., бо ухвалено його без волі народа і без його заступництва.

2. Відповідно до сього рішення Збори постановляють, що український нарід не вишле своїх послів до угорського парламенту.

3. Всенародні Збори просять, щоби українське військо обсадило комітати, заселені Українцями, і щоби заосмотрило населеннє, яке живе в важких обставинах поживою.

4. Всенародні Збори витають всі визволені народи Австро-Угорщини: Чехо-Словаків, Юго-Славян, Румунів, Поляків і Німців.

5. Збори витають мадярське народне правительство, яке, стоячи на демократичних основах, признало право самовизначення народів і не уживало ніяких насильств проти політичного організувания українського народу і проти висловлення його правдивої волі.

6. Збори висловлюють подяку всім державам антанти і їх союзникам, що боронили демократичний дух і вибороли пригнобленим народам свободу, та просять, щоби вони помогли здійснити постанову Всенародних Зборів.

7. Всенародні Збори вибирають для ведення справ українського народу Центральну Народну Раду зі 100 членів і дають їй повновласть заступати угорських Українців усе і всюди, де сього буде потрібно перед усіма народами, і зробити все, що кожного часу в інтересі українського народу вважає за потрі,не.  

Джерело: Лозинський М. Галичина в рр. 1918-1920.- СС. 59-60.

Додаток 1.26

Універсал

Директорії