До поразки у першій україно-більшовицький війні 22 страница

Щоб місцева власть на Вкраїні була об’єднана одним представником від Центрального Російського Правительства, се-б то, вибраним нами, комісаром на Вкраїні.

Щоб певна частина грошей, які збираються в Центральну казну з нашого народу, була віддана нам, представникам цього народу, на національно-культурні потреби його.

Всі сі домагання Центральне Російське Правительство одкинуло.

Воно не схотіло сказати, чи признає за нашим народом право на автономію та право самому порядкувати своїм життям. Воно ухилилося од відповіді, одіславши нас до майбутнього Всеросійського Учредительного Зібрання.

Центральне Російське Правительство не схотіло мати при собі нашого комісара, не схотіло разом з нами творити новий лад.

Так само не схотіло признати комісара на Україну, щоб не могли разом з ним вести наш край до ладу й порядку.

І гроші, що збираються з нашої землі, одмовилось повернути на потреби нашої школи, освіти й організації.

І тепер, Народе Український, нас приневолено, щоб ми самі творили нашу долю. Ми не можемо допустити наш край на безладдя та занепад. Коли Тимчасове Російське Правительство не може дати лад у нас, коли не хоче стати разом з нами до великої роботи, то ми самі повинні взяти її на себе. Се наш обов’язок перед нашим краєм і перед тими народами, що живуть на нашій землі.

І через те ми, Українська Центральна Рада, видаємо сей Універсал до всього нашого народу і оповіщаємо: однині самі будемо творити наше життя.

Отже, хай кожен член нашої нації, кожен громадянин села чи города однині знає, що настав час великої роботи.

Од сього часу кожне село, кожна волость, кожна управа повітова чи земська, яка стоїть за інтереси Українського Народу, повинна мати найтісніші організаційні зносини з Центральною Радою.

Там, де через якісь причини адміністративна влада зосталась в руках людей, ворожих до українства, приписуємо нашим громадянам повести широку дужу організацію та освідомлення народу, і тоді перевибирати адміністрацію.

В городах і тих місцях, де українська людність живе всуміж з иншими національностями, приписуємо нашим громадянам негайно прийти до згоди й порозуміння з демократією тих національностей і разом з нами приступить до підготовки нового правильного життя.

Центральна Рада покладає надію, що народи неукраїнські, що живуть на нашій землі, також дбатимуть про лад і спокій в нашім краю, і в сей тяжкий час вседержавного безладдя дружно, одностайно з нами стануть до праці коло організації автономії України.

І коли ми зробимо сю підготовчу організаційну роботу, ми скличемо представників від усих народів Землі Української і виробимо закони для неї. Ті закони, той увесь лад, який ми підготовим, Всеросійське Учредительне Зібрання має затвердити своїм законом.

Народе Український! Перед твоїм вибраним органом — Українською Центральною Радою стоїть велика і висока стіна, яку їй треба повалити, щоб вивести народ свій на вільний шлях.

Треба сил для того. Треба дужих, сміливих рук. Треба великої народньої праці. А для успіху тої праці насамперед потрібні великі кошти (гроші). До сього часу український народ всі кошти свої оддавав у Всеросійську Центральну Казну, а сам не мав та не має тепер від неї того, що повинен би мати за се.

І через те ми, Українська Центральна Рада, приписуємо всім організованим громадянам сел і городів, всім українським громадським управам і установам з 1-го числа місяця липня (іюля) накласти на людність особливий податок на рідну справу і точно, негайно, регулярно пересилати його в скарбницю Української Центральної Ради.

Народе Український! В твоїх руках твоя доля. В сей трудний час всесвітнього безладдя й розпаду докажи своєю одностайністю і державним розумом, що ти, народ [робітників], народ хліборобів, можеш гордо і достойно стати поруч з кожним організованим, державним народом, як рівний з рівним.

Ухвалено:

Київ, року 1917, місяця червня (іюля) числа 10.. 

Джерело: Вісті з Української Центральної Ради.- 1917, травень (май).- № 9.

Додаток 1.10

ЗАКОНИ

ПРО ТИМЧАСОВИЙ ДЕРЖАВНИЙ УСТРІЙ

УКРАЇНИ

Тимчасово до обібрання Сойму і відкриття його діяльності, Державний устрій України і порядок керування основується на слідуючих законах:

Про Гетьманську владу

1. Влада управління належить виключно до Гетьмана України в межах всієї Української Держави.

2. Гетьман стверджує закони, і без його санкції ніякий закон не може мати сили.

3. Гетьман призначає Отамана Ради Міністрів. Отаман Міністрів складає Кабінет і представляє його у повному складі на затвердження Гетьмана. Гетьман затверджує і скасовує Кабінет у повному його складі. Гетьман приймає і звільняє инших урядових осіб в разі для останніх не обгрунтовано законом иншого порядку призначення і звільнення.

4. Гетьман є вищий керівничий всіх зносин Української Держави з закордонними державами.

5. Гетьман є Верховний Воєвода Української Армії і Фльоти.

6. Гетьман оголошує области на військовому, осадному або виключному положенні.

7. Гетьманові належить помилування засуджених, полегчення кари і загальне прощення зроблених злочинних подій з скасованням проти них переслідування і висвободження їх від суду і кари, а також складання казенних взимок і даровання милости в особистих випадках, коли цим не порушаються нічиї охоронені законом інтереси і громадянські права.

8. Накази і розпорядження Гетьмана закріпляються Отаман-Міністром або відповідним йому Міністром.

Про Віру

9. Первенствуюча в Українській Державі є віра християнська, православна.

10. Всі не належні до православної віри Громадяне Української Держави, а також всі мешканці на території України користуються кожний повсемістно свобідним відправленням їх віри і богослуженням по обряду оної.

Права і обов’язків Українських Козаків і Громадян

11. Умови придбання прав Українського козацтва і громадянства, рівно як їх загублення, визначаються законом.

12. Захист Вітчизни — є святий обов’язок кожного козака і громадянина Української Держави.

13. Українські козаки і громадяне повинні платити установлені законом податки і пошлини, а також відбувати повинности згідно з постановленням закону.

14. Ніхто не може підлягати переслідуванню за злочинні вчинки тільки як в черзі, законом визначеній.

15. Ніхто не може бути затриманий під сторожою крім як у випадках, законом визначених.

16. Ніхто не може бути судимий і покаран крім як за злочинні вчинки, передбачені істнуючими в час їх здійснення законами.

17. Оселя кожного неторкана. Робити обшукування й виїмку в будинку без згоди його господаря можливо не инакше, як у випадках і порядку, законом визначених.

18. Кожний українських козак і громадянин має право вільно виберати місце мешкання і працю, придбати і відчужити майно і без заборони виїзжати за кордон Української Держави.

19. Власність є неторкана. Примусове відчуження нерухомого майна, коли це необхідно для якої-небудь державної чи громадської користи, можливо не инакше, як за відповідну платню.

20. Українські козаки і громадяне мають право робити зібрання в метах не шкідливих законам, мирно і без зброї.

21. Кожний може в межах, установлених законом, висловлювати і писати свої думки, а рівно розповсюджувати їх шляхом друку або иншими засобами.

22. Українські козаки і громадяне мають право гуртувати громади і спілки в метах не противних законам.

Про закони

23. Українська Держава керується на твердих основах законів, виданих в установленій черзі.

24. Сила закону без виключення обов’язкова для всіх українських підданих і чужинців, в Українській Державі перебуваючих.

25. Закони, особисто видані для якої-небудь области чи частини населення, новим загальним законом не відсуваються, коли в ньому такої відміни не постановлено.

26. Закони обнародуються для загального освідомлення в утвореному порядку і перш обнародування до діла не прикладаються.

27. Після обнародування законові надається обов’язкова сила з часу призначеного для того в самому законі. В самому виданому законі може бути показане на вживання його, до обнародування, до виконання по телеграфу або через навмисних посланців.

28. Закон не може бути скасований инакше як тільки силою закону. Через те, поки новим законом не відмінено старий істнуючий, він заховує повну свою силу.

29. Ніхто не може відмовлятись незнанням закону, коли його було обнародувано істнуючим порядком.

30. Закони розробляються в кожному Міністерстві по належности і передаються на загальне обміркування Ради Міністрів.

31. По ухвалі Радою міністрів внесених законопроектів вони передаються на ствердження Гетьманові.

32. Закони, які торкаються де-яких відомств, передаються в Раду Міністрів після обговорення їх заінтересованими Міністерствами.

33. Міністрам дається можливість видавати розпорядження в розвитку і поясненню законів, при чому всі такі розпорядження підлягають попередній ухвалі Радою Міністрів.

Про Раду Міністрів і про Міністрів

34. Напрямок і об’єднання праці окремих відомств по предметах як законодавства, так і вищого державного управління накладаються на Раду Міністрів.

35. Керування справами Ради Міністрів накладається на Генерального Секретаря і на підлягаючу йому Державну Генеральну Канцелярію.

36. Отаман-Міністр і Міністри відповідають перед Гетьманом за загальний хід державного управління. Кожний з них окремо відповідає за свою діяльність і розпорядження.

37. За проступні по посаді вчинки Отаман-Міністр і Міністри підлягають громадській і карній відповідальности на основах, в законі визначених.

Про Фінансову Раду

38. Фінансова Рада є вища народня інституція для справ державного кредиту і фінансової політики.

39. Фінансова Рада складається з представників і членів, яких призначує Гетьман. Крім того в склад Ради входять на правах членів: Отаман-Міністр, Міністр Фінансів і Державний Контрольор.

40. На Раду накладається: 1) обміркування часу і умов державних позичок; 2) обміркування справ, дотичних державного кредиту, а також питань грошового обороту і 3) попередній, з особистого кожний раз розпорядження Гетьмана, розгляд справ по фінансовій частині, належачих вирішенню в законодавчім порядку.

41. Обміркування Ради передаються на погляд Гетьмана.

Про Генеральний Суд

42. Генеральний Суд Української Держави уявляє собою вищого охоронителя і захисника закону та Вищий суд України в справах судових та адміністративних.

43. Генеральний Суд оголошує до загальної відомости всі закони і накази Уряду, слідкуючи за закономірністю їх видання.

44. Порядкуючий Генеральний Суддя та всі Генеральні Судді призначаються Гетьманом.

Гетьман всієї України                        Павло Скоропадський

Отаман Ради Міністрів                 М.Устинович

29 квітня 1918 р., м. Київ.  

Джерело: Джерело: Державний Вісник.- 1918, 16 травня.- № 1.

.

Додаток 1.11

ПРОЕКТ

КОНСТИТУЦІЇ УКРАЇНСКОЇ ДЕРЖАВИ

1. Україна єсть державою суверенною і самостійною.

Суверенне право в У. Д. належить її горожанам.

Територія У.Д. єсть неподільна.

Повнота публічних прав належить всім горожанам У.Д і позбавити їх можно тільки постановою суду У.Д.

Горожанин У.Д. не може бути разом з тим горожанином иншої держави

Актова, громадянська і політична правосильність горожан У.Д. починається з 20 літ, так чоловіків, як жінок.

Громадяне У.Д рівні у всіх правах. Уродження, освіта, майно, опадаткування не дають ніяких привілеїв. Державною мовою есть українська. Державною церквою есть церква православна.

Ніхто не може бути затриманий на теріторіі У.Д. без судового наказу, хиба на гарячим вчинку, але і в такім разі Суд має в 24 години установити причину і спосіб затримання, або випустити на волю.

Домашнє огнище признається недоторканим. Ніяка ревізія без судового наказу не може відбутись, крім наглих випадків, але і тоді, на жадання громадянина, має бути доставлений йому судовий наказ на протязі 48 годин.

Установлюється листовна тайна, за винятком судового наказу.

На теріторії У.Д. ніхто не може бути обмежений в правах: слова, друку, сумління, організації, страйку і змов – по скільки не переступає постанов карного закону.

Кожний громадянин за порушення його публічних прав або прав його співгорожан має право винну урядову особу притягти до суду.

Громадяне У.Д мають активне і пасивне виборче право до законодатних органів і всіх органів місцевого і громадського самоврядування. Окремі постанови про права громадянства (горожанства) нормує спеціальний закон.

Верховним законодатним органом У.Д являється Парлямент.

Вища виконавча власть в У.Д. належить Раді Міністрів.

Вищим судовим органом У.Д. єсть Генеральний Суд.

Парлямент вибирається загальним, рівними, безпосереднім, тайним і пропорціональним голосуванням всіх правосильних горожан.

Один депутат припадає на 100 000 людности.

Депутатом може бути вибраний кожний необмежений в своїх правах громадянин У.Д.

Депутатам забезпечується імунітет.

Провірка виборів належить Генеральному Судові У.Д. постанова якого передається на затверження Парляменту.

Депутати до парляменту вибираються на 4 роки.

Дочасно Парлямент розпускається його ж постановою. Нові вибори, по постанові Парляменту, росписує виконавча власть. Між постановою про росписання виборів та виборами не може проминути менш як 4 місяці. Між постановою про росписання виборів та скликанням Парляменту не може пройти більш 6 місяців. Коли б Парлямент не був скликаний в призначений термін, то він збирається сам собою в перший понеділок по тім речинці.

Парлямент проводить Голова вибраний абсолютною більшістю депутатів. В поміч йому вибіраються товарищі в кількості установленій Парляментом.

Парлямент збірається не менше як на 2 сесії що року. Перерва між сесіями не може бути більше 3 місяців. На пропозицію, внесену 1/5 депутатів. Парлямент повинен бути скликаний не пізніше 1 місяця від одержання її Головою.

Для правосильності рішень Парляменту треба присутності більше половини депутатів. Всі справи рішаються звичайною більшістю присутніх депутатів. Зміна конституції, проголошення війни, заключення миру, віддання під суд міністрів – рішаються спеціальною більшістю.

Законодатні пректи вносяться на розгляд Парляменту: Презідією Парляменту, окремими депутатами числом не менше 20, Радою Міністрів виборцями в числі не менше 100 000 - заявами на письмі, провіреними Генеральним Судом.

Для ухвали зміни конституції потрібно 2/3 присутніх депутатів і ухвала стає правосильною тоді, коли її поновить звичайна більшість Парляменту в новім складі.

Закони, ухвалені Парляментом, публікує Державний Секретарь. Протоколи Засідань Парляменту публікуються за підписом Голови Парляменту і одного з секретарів.

Без ухвали Парляменту не можна: побірати ніяких податків, обкладати і позбувати державне майно, не може бути дійсним бюджет, означена скількість війська, а ні виданий жоден загально-обовязковий закон.

Проголошення війни потребує ухвали ----- присутніх членів Парляменту.

Закон, ухвалений Парляментом, стає дійсним після одержання санкції Голови Держави. Закон двічи не санкціонований і ухвалений Парляментом втретє стає законом без огляду на санкцію.

Рада міністрів дістає свою повновладність від Парляменту і перед ним відповідає.

Формує Раду Міністрів Голова Держави. Кількість Міністрів і спеціалізацію їх портфелів установляє Парлямент. Член Ради Міністрів або весь кабінет, якому більшість Парляменту висловить недовірія, складає свою повновласть до 24 годин і на 5 день призначається новий міністр або формується новий кабінет.

Члени Кабінету мають в Парляменті право дорадчого голосу.

Судових вирішень не можуть змінити ні законодатні, ні адміністративні власти.

Члени Генерального Суду призначаються Парляментом до віку установленого законом. Генеральний Суд есть єдина касаційна інстанція для всіх судів Держави. Організація і компетенція Судів Установлюється осібним законом.

Припинення громадянських свобід ухвалює Парлямент, а коли він не зібраний - Рада Міністрів з обовязком предложити сей роспорядок на затверження в перше засідання найблизшої сесії Парляменту.

Припинення громадянських свобод не може тривати довше 6 місяців і не може припадати на час виборів до Парляменту.

ПРАВА НАДАНІ ГОЛОВІ У.Д.      

А) Репрезентація Держави.

Б) Головенство військом.

В) Всі поточні права.

Г) Скликання і відчинення Парляменту.

Д) Формування Кабінету Міністрів.

Е) Санкція законів.

Ж) Амністія і помилування.

З) Спадкоємництво.

И) Цивільна [нерозбрл.]

І) Недоторканість і невідповідальність, крім справ цивільних. Всі роспорядження Голови Держави робляться за скріпою Державного Секретаря і відповідного Міністра.

Джерело: Мироненко О. Витоки українського державного конституціоналізму в 1917-1920 рр.- С. 256-258.

Додаток 1.12

Ухвалений Радою Міністрів

ТИМЧАСОВИЙ ЗАКОН

ПРО ВЕРХОВНЕ УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВОЮ
НА ВИПАДОК СМЕРТИ, ТЯЖКОЇ ХОРОБИ
І ПЕРЕБУВАННЯ ПО-ЗА МЕЖАМИ ДЕРЖАВИ
ЯСНОВЕЛЬМОЖНОГО
ПАНА ГЕТЬМАНА ВСІЄЇ УКРАЇНИ

1. В разі тяжкої хороби або смерти Ясновельможного Пана Гетьмана Верховне Управління Державою, тимчасово, аж до одужання або до вступлення нового Гетьмана, в порядкові, який встановлено буде окремим законом, належить Колєгії Верховних Правителів Держави.

2. Колєгія Верховних Правителів Держави складається з трьох осіб: одного правителя заздалегідь визначає сам Пан Гетьман (див. ст. 3 і 4), одного вибирає Державний Сенат (див. ст. 7) і одного вибирає Рада Міністрів (ст. 7).

3. Про згадане в попередній (2) статті заздалегідне призначення Паном Гетьманом власноручно складається грамота в трьох примірниках, які Пан Гетьман особисто вкладає в окремі конверти за власною і перстневою Його Ясновельможности печатями, причому перші два примірники для сховку урочисто доручаються Державному Сенатові і Голові Ради Міністрів, а третій примірник передається в Київський Катедральний Собор св. Софії.

4. В грамоті (ст. 3) Пан Гетьман визначає дві особи, а саме — першою — визначеного ним Верховного Правителя, а другою — особу, яка має стати Верховним Правителем, як що перша помре, тяжко занедужає, або складе свої повноваження.

5. Про передачу зазначених в ст. 3 примірників грамоти складається Державним секретарем акт, який підписується Паном Гетьманом і особою, що прийняла грамоту, і скріплюється Державним секретарем. Згадані тут акти переховує Державний Сенат, а копії з них Державний Секретарь.

6. Негайно, як тільки стане неможливо для Пана Гетьмана правити Державою через тяжку хоробу, або коли Пан Гетьман помре, Державний Сенат в складі на той час будучих сенаторів, під проводом Президента, а за його відсутністю — старшого з предсідателів Генеральних Суддів, або осіб, що їх заступають (ст. 29 закона 8 липня 1918 року про утворення Державного Сенату) одкриває конверт з грамотою Пана Гетьмана, той що переховується Державним Сенатом, а також і конверти з двома другими примірниками грамоти, які негайно мають бути приставлені в Державний Сенат, і оголошує наймення визначеного Паном Гетьманом Верховного правителя й його заступника (ст. 4), відсутність котроїсь з грамот не спиняє оголошення наймення визначеного Паном Гетьманом Правителя та його заступника.

Примітка: визначення моменту, коли сам Пан Гетьман через тяжку хоробу не матиме вже змоги правити Державою, належить самому Пану Гетьману, а як що воля Пана Гетьмана через хоробу не може бути ним виявлена, то Державному Сенатові в купі з Радою Міністрів.

7. Два инші члени Колєгії Верховних Правителів після зазначеного в попередній (6) статті оголошення негайно вибираються Державним Сенатом і Радою Міністрів (ст. 2) закритим голосуванням, звичайною більшістю присутніх.

8. Про склад Колєгії Верховних Правителів Державний Сенат того ж самого дня оповіщає до загального відома.

9. Колєгія Верховних Правителів вступає в правління Державою негайно, не дожидаючись оповіщення Державного Сенату (ст. 8).

10. Колєгія верховних Правителів вступає в усі законом встановлені права й обов’язки Пана Гетьмана, одначе Колєгії Верховних Правителів не належить право знімати питання про зміну законів, виложених в грамоті Пана Гетьмана від 29 квітня 1918 року.

11. Головою Колєгії верховних правителів є Правитель, визначений Паном Гетьманом.

12. Всі справи в Колєгії Верховних правителів вирішуються більшістю голосів.

13. На випадок смерти або тяжкої хороби Верховного Правителя, визначеного Паном Гетьманом, або зложення цим Правителем з себе уповноважень, в Колєгію вступає його заступник (ст. 4). На випадок же смерти або тяжкої хороби прочих Верховних правителів, або зложення ними своїх уповноважень, заступники їх вибираються в порядкові, встановленому в ст 7 цього закону.

14. На випадок смерти або тяжкої хороби котрого з заступників Верховних Правителів, новий його заступник негайно вибирається в порядкові ст. 7 цього закону, при чому вибори робляться або Державним Сенатом, як що вибув з Колєгії обібраний ним заступник, або радою Міністрів в инших випадках.

15. Про вступлення кожного заступника до Колєгії Державний Сенат незабаром оповіщає до загального відома, але заступники вступають до Колєгії негайно, не дожидаючи цього оповіщення.

16. При виїзді по-за межі Держави Пан Гетьман, як що знайде потрібним, передає на час своєї відсутності управління Державою Колєгії з трьох осіб, з яких одну визначає сам Пан Гетьман, а два инших вибираються в порядкові, зазначеному в ст. 7 цього закону.

Голова Ради Міністрів              Ф.Лизогуб

Держаний Секретарь                    С.Завадський  

Джерело: Державний Вісник.- 1918, 4 серпня.- № 30.

Додаток 1.13

ПРОЕКТ

ОСНОВНЫХ ЗАКОНОВ УКРАИНСКОЙ ДЕРЖАВЫ

Основные права граждан и казаков.

1. Все украинские граждане и казаки, не взирая на различие их национального происхождения и веры, в отношении их политических и гражданских прав равны перед законом.

2. Каждому гражданину и казаку обеспечивается свобода совести и вероисповедания. Никакие преследования за исповедываемые верования и убеждения, за перемену религии или отказ от вероучения не допускаются. Православная Церковь и вера являются главенствующей редигией в государстве.

3. Для лиц, не желающих заключать исповедных браков, или ими довольствоваться, установляются законные браки гражданские, с правом развода в случаях, установленных законом.

    Каждому гражданину обеспечивается свобода слова устного и печатного. Каждый волен высказывать изустно и письменно свои мысли, а равно обнародовать их и распространять путем печати, или иными способами. За преступления и проступки, совершенные путем устного и печатного слова, виновные отвечают только перед судом.

    Частная переписка и иная всякого рода корреспонденция не подлежит задержанию, вскрытию и прочтению иначе, как по постановлению судебной власти в случаях и порядке, законом определенных.

    Каждому гражданину обеспечивается свобода личности и жилища. Личность и жилище каждого должны быть неприкосновенны. Вход в частное жилище, обыск, выемка в нем и вскрытие частной переписки допускается только в случаях, установленных законом и не иначе, как по постановлению суда. Всякое задержанное лицо в городах и других местах пребывания судебной власти в течении 24 часов, а в прочих местностях империи не позднее, как в течении 3-х суток со времени задержания. Должно быть или освобождено, или представлено судебной власти. Всякое задержание, произведенное без достаточного основания, или продолженное сверх законного срока, дает право пострадавшему на возмещение государством понесенных им убытков.

Никто не может быть подвергнут преследованию и наказанию иначе, как на основании закона – судебной властью и установленным законом судом.

Никакие кары, взыскания или ограничения в пользовании правами не могут быть налагаемы на частных лиц какою либо иною властью, кроме судебной.

Никто не может быть судим иным судом, кроме тем, коему дело его по закону подсудно и подвергнуть другому наказанию кроме того, которое за его деяние было установлено законом, действовавшим во время его учинения; только в случаях, если по новому закону наказание за означенное деяние определяется в меньшем размере, наказание должно быть определено по новому закону.

Каждый волен, в общих пределах, установленных законом, свободно избирать и менять место жительства, занятие, и приобретать движимое имуществ, недвижимое [нерзб] в случаях законом установленных.               Законом может быть ограничено право свободного передвижения только в видах предупреждения уклонения от суда и следствия.

Никто не может быть лишен своей нормальной собственности иначе, как ради общественной пользы, в случаях и в порядке, в законах установленных, с законным за отчужденное вознаграждением.

Обучение на всех языках свободно, всякие предупредительные против него меры воспрещены; наказание проступков определяется только законом. Народное образование, даваемое на средства всего государства, регламентируется общим законом; даваемое на средства местных самоуправляющихся единиц - постановлениями последних.

Обучение детей, за исключениями, установленными законом по болезни, обязательно, но как принудительное ограничено лишь знанием читать и писать на украинском языке и из арифметики знанием четырех правил счисления. Оно может происходить в домах, в частных училищах и в училищах, содержимых на средства самоуправляющихся единиц или государства. В училищах последних двух типов оно бесплатное. От постановлений самоуправляющихся единиц зависит требовать включения в программу обязательного обучения еще первоначальных сведений из естественных наук, географии и истории.

Всем гражданам обеспечивается свобода собраний. Условия предуведомления местных властей о предстоящих собраниях, присутствия сих властей на собраниях и обязательного закрытия сих последних, а также ограничения мест для собраний под открытым небом, определяются не иначе как законом.

Все украинские граждане и казаки вольны составлять общества и союзы, в целях, непротивных законам и благосостояния страны испрашивая на то предварительного разрешение. Условия осведомления власти о составлении обществ и их обязательного, в случаях нарушения ими уголовного закона, закрытия определяются не иначе как законом.

Условия и порядок сообщения обществам и союзам прав юридического лица определяются законом.

Все украинские граждане и казаки имеют право обращаться к государственным властям с ходатайствами по предметам общественных и государственных нужд. Ходатайства эти могут исходить от единичных лиц, или от тех или других групп населения.

Всем населяющим Украину народностям обеспечивается право свободного культурного самоопределения, как то: полная свобода употребления различных языков и наречия в частной и публичной жизни, свобода оснований и содержание учебных заведений и всякого рода собраний, союзов и учреждений, имеющих целью сохранение и развитие языка, литературы и культуры каждой народности и т.п.

Украинский язык признается общегосударственным языком. Он должен быть языком центральных учреждений, армии и флота. Употребления наряду с общегосударственным языком местных языков, регулируется в общегосударственных учреждениях и учебных заведениях, содержимых на средства всего государства общегосударственными законами, а в учреждениях местного самоуправления - постановлениями последних. При отправлении всех правительственных функций местные языки должны пользоваться покровительством закона на основаниях, лучше всего обеспечивающих каждому пользование всеми публичными и гражданскими правами.

Иностранцы пользуются правами предоставленными украинским гражданам и казакам, с соблюдением ограничений, установленных в законах.

Законом могут быть установлены ограничения в пользовании основными правами граждан лишь для лиц, состоящих на действительной военной службе и для местностей, объявленных на военном положении. Вне района военных действий военное положение каждый раз может быть вводимо посредством издания о том особого закона на срок не более 6 месяцев.