До поразки у першій україно-більшовицький війні 24 страница

Постановою 9 грудня Директорія одмінила всі закони й постанови гетьманського уряду, направлені проти інтересів трудящих класів і шкідливих для всього громадянства.

Уповноважена силою і волею трудящих класів України — Верховна Влада Української Народньої Республіки — Директорія цими заходами довершила перший акт соціального та національно-політичного визволення українського народу.

Кому належить влада?

Слідуючим етапом нашої революції є творення нових, справедливих, відповідних до реального відношення сил у державі, соціяльних і політичних форм.

Директорія є тимчасова верховна влада революційного часу. Одержавши на час боротьби силу й право управління державою від першого джерела революційного права, трудящого народу, Директорія передасть свої повноваження тому ж самому народові.

Але Директорія вважає, що право управління й порядкування краєм повинно належати тільки тим класам, які суть основою громадського життя, які творять матеріальні та духовні цінності, які кров’ю і життям своїх членів вступили до боротьби з руйнуючими силами сучасного ладу.

Влада в українській Народній республіці повинна належати лише класам працюючим — робітництву й селянству, тим класам, що здобули цю владу своєю кров’ю.

Гріхи буржуазії

Так звані “пануючі класи”, класи земельної, промислової буржуазії за сім місяців цілковитого, нічим необмеженого свого панування на Україні доказали свою цілковиту нездатність і надзвичайну шкідливість для всього народу і в управлінню державою. Маючи всі матеріальні, фізичні й духовні засоби, маючи повну волю для організації економічного і політичного життя, ці класи внесли тільки дезорганізацію й руїну в край. Переслідуючи тільки свої вузько-класові егоїстичні інтереси, ці класи вели воїстину грабіжницьку політику в краї.

Ними розграбовано, розкрадено в чужі імперіялістичні руки значну частину державно-народнього майна.

Дбаючи тільки про накоплювання капіталів у приватних руках, ці люде довели промисловість до повного занепаду, а господарство краю до злиденного стану.

Розцвіт спекуляції за панування цих правителів дійшов до нечуваних розмірів.

Поводячись як у завойованій країні, великовласники правили методом безоглядного террору і насильства. Закопування живцем у землю, вирізування шматків живої шкури, випікання очей так званими “поміщицькими карателями” були цілком нормальними способами управління народом.

Будучи чужинцями в краю, великовласники брутально топтали національні права й здобутки нашого народу, ганьбили гідність його державності, продавали й зраджували з такими жертвами й такою працею збудовані державні форми.

З боку революційного правительства, поставленого народом, що в гніві й муках постав проти цих гнобителів, було би злочинством супроти всього краю після всього цього допустити ці класи до участи в правлінню країною.

Вся влада трудовому народові

От же Директорія заявляє.

Класи не трудові, експлоататорські, які живляться й роскошують з праці класів трудових, класи, які нищили край, руйнували господарство й одзначили своє правління жорстокостями й реакцією, не мають права голосу в порядкуванню державою.

Директорія передає свої права і уповноваження лиш трудовому народові самостійної Української Народньої Республіки.

Директорія пропонує:

1. Трудовому Селянству, що перше одгукнулось на поклик Директорії і встало зі зброєю в руках до бою з панством, по всій Україні з’їхатись в губернії і вибрати своїх делегатів на конгрес трудового народу України. Ті делегати будуть представляти там волю як того озброєного селянства, що тепер тимчасово є в військах, так і тих, що мирною працею допомагають творити народній державний лад та порядок.

2. Міському робітництву — вибрати від фабрик, майстерень, заводів, контор та инших установ людської праці своїх делегатів на конгрес трудового народу України.

Частина робітництва неукраїнської національності під час боротьби українського народу з б[увшим] гетьманом ставилась до цієї боротьби не з повною активністю, а частина нейтрально.

Директорія гадає, що в боротьбі за визволення всіх працюючих не-українське робітництво забуде свою національну нетерпимість і щиро та дружно прилучиться до всього трудового народу України.

3. Трудовій інтелігенції, що безпосередньо працює для трудового народу, цеб-то: робітникам на полі народньої освіти, лікарським помішникам, народнім кооперативам, служачим в конторах та инших установах, так само вибрати своїх представників на конгрес трудового народу України.

Конгрес

Місце і час одкриття праці конгресу, а також норми вибрів на нього Директорія оповіщає окремою інструкцією.

Конгрес трудового народу України матиме всі верховні права і повновласність рішати всі питання соціяльного, економічного та політичного життя республіки.

Конгрес трудового народу, яко революційне представництво организованих працюючих мас, скликається не по удосконаленій формулі виборів, якої додержати зараз неможливо. Надалі, коли настане мирне життя, він має бути замінений представництвом працюючих мас, обраній по удосконаленій системі виборів, цеб-то Установчими Зборами.

Повернення контрибуцій

Конгрес трудового народу має вирішити форми влади, як на місцях, так і в центрі. Для цього вирішення Директорія вважатиме всякі спроби захвату влади якими-небудь групами насильством над волею трудового українського народу і тому буде рішуче припиняти всяки такі самовольні виступи.

До Конгресу Директорія верховною властю своєю насамперед поверне селянству ті контрибуції, які було зібрано з нього поміщиками.

Робітничий контроль

Рятуючи державу від дальшого господарського та промислового занепаду, розграбування та безоглядної експлоатації робітництва і всього населення, Директорія поставить на фабриках, заводах та инших промислових установах державний робітничий контроль і пильно дбатиме, щоб промисловість набрала здорового, корисного для народу життя.

Всі зусилля свої Директорія направить на таку організацію народнього господарства, яка б відповідала сучасному переходовому моментові, коли нищиться старий капіталістичний світ й на його руїнах сходять паростки нового всесвітнього ладу, який не знатиме ніякого гніту і визиску. Директорія вважає своїм обов’язком взяти під керування Української Народньої Республіки головні галузі української промисловості і направити господарство в них в інтересах працюючих класів і всього громадянства, а не малої групи класа великовласників.

Боротьба з спекуляцією

Всі форми спекуляції Директорія нищитиме безпощадно, не зупиняючиь перед карами військового часу. Для цього по всій Україні будуть организовані “комісії боротьби з спекуляцією”.

Так само Директорія пильно дбатиме, щоб негайно трудові маси були задоволені предметами першої необхідності (шкури, мануфактури, залізних виробів та иншого краму, а також продуктів споживи).

Соціяльні реформи

Стаючи твердо і непохитно на шлях соціяльних основних реформ, Директорія вважає необхідним підкреслити, що вживатиме всіх заходів, щоб уникнути анархичних, неорганізованих і несистематичних форм цієї перебудови. Директорія вважатиме своїм обов’язком погоджувати ці великі завдання з соціяльно-історичними й міжнародними умовами, в яких у даний момент перебуває Україна, а також з тими кращими формами соціяльних реформ, яких досягатиме світова, особливо західно-європейська трудова демократія.

Міжнародні відносини

В сфері міжнародних відносин Директорія стоїть на грунті цілковитого нейтралітету і бажання мирного співжиття з народами всіх держав.

Ставлячи перед собою великі та складні завдання, Директорія хотіла би всі здорові трудові сили свого народу вжити не на кріваву боротьбу з сусідами, а на утворення нового життя в краю та на зведення порядку і ладу, так бажаного всім працюючим.

Внутрішня політика

Так само у внутрішніх відносинах Республіки Директорія ставить собі метою національну злагоду і дружнє поєднання трудової демократії всіх націй, що заселяють українську землю.

Директорія щиро вірить, що спільними силами всіх працюючих трудовий народ України без жорстоких, крівавих і непотрібних форм боротьби досягне своєї мети.

Одже класам нетрудовим треба розумно і чесно признати всю шкідливість і несправедливість їхнього бувшого панування і раз на все примиритися з тим, що право рішати долю більшості народу повинно належати тій самій більшості, цеб-то класам трудовим.

Поклик до спільної праці

Трудову інтелігенцію Директорія закликає рішуче стати на бік працюючих класів і в інтересах творення нового справедливого життя для всього народу прикласти своїх сил знаття і науки для найкращого направлення будівничого соціяльного процесу.

Соціялістичні партії та групи всіх соціялістичних напрямів і всіх національностей Директорія кличе поставитися з повним розумінням важности моменту і всі свої сили направити на правильну та достойну трудового народу організацію волі його, на організацію порядку й ладу по всій землі трудової Республіки.

Доручаючи негайне переведення в життя цих великих задач Правительству Української Народньої Республіки, — Раді народніх министрів, — Директорія вірить, що весь трудовий народ України щиро допоможе своєму правительству в цій важній, відповідальній роботі.

Голова Директорії Української Народньої Республіки

В.Винниченко;

члени Директорії:

С.Петлюра,

Ф.Швець,

П.Андрієвський,

А.Макаренко.

Джерело: Відродження.- 1918, 26 (13) грудня.- № 219 (Додаток).

Додаток 1.17

Декларацiя Української Нацiональної Ради

вiд 18 жовтня 1918 р.

    Стоячи на становищi самовизначення народiв, Українська Нацiональна Рада як конституанта постановляє:

    1. Цiла Галичина - етнографiчна українська область в Австро-Угорщинi, зокрема Схiдна Галичина з граничною лiнiєю Сяну з влученням Лемкiвщини, пiвнiчно-захiдна Буковина з мiстами Чернiвцi, Сторожинець i Серет та українська полоса пiвнiчно-схiдної Угорщини, творить одноцiльну українську територiю.

    2. Ця українська нацiональна територiя уконституйовується отсим як укрїнська держава. Постановляється поробити приготовнi заходи, щоб се рiшення перевести в життя.

    3. Взивається всi нацiональнi меншости на цiй українськiй областi, при сiм жидiв визнається за окрему нацiональнiсть, щоби уконституюватися i негайно вислати своїх представникiв до Української Нацiональної Ради в кiлькостi, вiддповiдаючiй їх числу населення.

    4. Українська Нацiональна Рада виробить конституцiю для утвореної сим способом держави на основах загального, рiвного, атйного i безпосереднього права голосування з пропорцiональним заступництвом i правом нацiонально-культурної автономiї та з правом заступництва при правительствi для нацiональних меншостей.

    5. Українська Нацiональна Рада жадає, щоби зорганiзована отсе в державу українська територiя мала безумовно своїх заступникiв на Мировiй Конференцiї.

    6. Теперiшньому австро-угорському мiнiстровi заграничних справ бароновi Бурiяновi вiдовляється права переговорювати iменем сеї української територрiї.

Джерело: Верига В. Визвольнi змагання в Українi.- Т. 1.- С. 407 - 408.

Додаток 1.18                        

Декларація УН Ради

від 5 листопада 1918 р.

    “Український Народе!

    Всенародним поривом створив Ти, Український Народе, на прадідній землі Осьмомисла, Данила і Льва свою власну Державу. Українська Національна Рада в нашій старій столиці взяла верховну державну власть в руки, а Український Нарід, усі його верстви, йдучи за її покликом, доконав цього з достойною подиву однодушністю в цілім нашім краю.

    По 578 літах неволі, упокорення і наруги став Ти, Український Народе, знову сам собі господарем на своїй землі, сам собі сувереном.

    Пірвані кількасотлітні кайдани, розвалена довговічна тюрма і перед тобою, Український Народе, відчиняється соняшний шлях до світлої народної будуччини.

    Подвиг Твій це побіда правди над кривдою, волі над неволею, світла над тьмою, це побіда демократії, народоправства над олігархією, над поневоленням більшости упривілеєною меншістю.

    Український Народе!

    У створенію Тобою Державі не буде поневолення нації нацією і не сміє бути панування багатих та економічно сильніших над бідними і економічно слабшими. В Українській Державі всі горожани без ріжниці мови, віри, роду, стану чи пола будуть справді рівні перед правом, а наскрізь демократичний лад, опертий на загальнім, рівнім, безпосереднім, тайнім і пропорціональнім виборчім праві, від громади починаючи, а на Державі кінчаючи, забезпечить верховний голос у Державі демосові, масам робочого народу. Хлібороб і робітник будуть основою і керманичами Держави. Український парлямент, що вибереться і збереться зараз, як край тільки успокоїться, переведе справедливу земельну реформу, силою котрої земля великих земельних дібр перейде у власність безземельних і малоземельних. Робітниче законодавство забезпечить робітникові 8-годинний робочий день праці, дасть обезпеку на старість і нездатність до праці і взагалі повну охорону праці.

    Горожани!

    Найважніша задача теперішньої хвилі є закріпити і втримати те, що сотворено всенародним зривом. Українська влада, цивільна і військова, має в цілім краю завести негайно лад, публічну безпечність і спокій. Проти тих, хто не схотів би підчинитися наказам Української Влади або робив би заколот, треба виступити з усією рішучістю.

    Українці!

    Утворення Української Народною Держави неможливе без Народного Війська, Народної Армії. Цю армію мусимо зараз створити й тому взиваємо всіх Українців ставати в її лави.

    Українській Народе!

    Переживаємо велику рокову хвилю. Будуємо будучність нашої землі. Лиш єдністю, карністю і напруженням усіх сил Народу можемо цю будову довести до щасливого кінця. Ніхто, хто є Українцем, не сміє відтягатися від великого діла, від жертви для щасливої будуччини грядучих поколінь.

    В ім“я цієї будуччини кличемо:

    Одностайно, однодушно, карно і з усією рішучістю вперед!

    Слава Українській Державі!

    Слава Українському Війську!

    Слава Українському Народові!

    Львів, 5 листопада 1918.

    Українська Національна Рада.

    Джерело: Стахів М. Західня Україна. В 6-т.т.- Скрентон, 1959 - 1961.- Т. 3. Нарис історії державного будівництва та збройної і дипломатичної оборони в 1918 - 1923.- С.49 - 51.

Додаток 1.2.8

Тимчасовий Основний закон
про державну самостійність
українських земель бувшої
Австро-Угорської монархії,

ухвалений Українською Національною Радою

на засіданню 13 падолиста 1918

Артикул I. Назва

Держава, проголошена на підставі права самоозначення народів Українською Національною Радою у Львові дня 19 жовтня 1918 року, обнимаюча весь простір бувшої австро-угорської монархії, заселений переважно Українцями, має назву Західно-Українська Народня Республіка.

Артикул II. Границі

Простір Західно-Української Народньої Республіки покривається з українською суцільною етнографічною областю в межах бувшої австро-угорської монархії — то є з українською частиною бувших австрійських коронних країв Галичини з Володимерією і Буковини та з українськими частями бувших угорських столиць (комітатів): Спиш, Шариш, Земплин, Уг, Берег, Угоча і Мармориш, — як вона означена на етнографічній карті австрійської монархії Карла барона Черніга, Etnographische Karte der osterreichischen Monarchie, entworfen von Karl Freiherrn Czernig, herausgegeben von der K.K.Direktion der administrativen Statistik. — Wien, 1855, Mabstab 1:86400.

Артикул III. Державна суверенність

Отся державна територія творить самостійну Західно-Українську Народню Республіку.

Артикул IV. Державне заступництво

Права влади іменем Західно-Української Народньої Республіки виконує весь її народ через своє заступництво, вибране на основі загального, рівного, безпосереднього тайного і пропорціонального права голосування без ріжниці пола. На сій основі мають бути вибрані установчі збори Західно-Української Народньої Республіки. До часу зібрання установчих зборів виконує всю власть Українська Національна Рада і Державний Секретаріат.

Артикул V. Герб і прапор

Гербом Західно-Української Народньої Республіки є Золотий Лев на синім полі, обернений у свою праву сторону. Державна печать має довкола гербу напис: “Західно-Українська Народня Республіка”.