Загальний рівень цін та інфляція.

Інфляція— це стійка тенденція зростання середнього рівня цін, що супроводжується зниженням купівельної спромож­ності національної грошової одиниці. Термін «інфляція» від ла­тин. означає «роздувати».

Чи можна вважати інфляцією будь-яке зростання ціни?

Ні, не можна, оскільки, якщо ціна на ті чи інші товари час від часу підвищується — це ще не інфляція. Адже таке підвищення ціни може бути викликане, наприклад, покращенням якості товару, і тому — зростанням його вартості. Інфляція має місце тоді, коли підвищується загальний рівень цін, що призводить до знецінення грошей. Інфляція не означає зростання всіх цін в економіці. Ціни на окремі товари можуть поводитися по-різному: підвищуватися, знижуватися або залишатися без змін. Інфляція виникає тоді, коли збільшується загальний індекс цін, тобто дефлятор ВВІІ.

Дефляція— процес, зворотний інфляції, що характеризується зниженням середнього рівня цін та зростанням купівельної спро­можності грошової одиниці.

Згідно з кількісною теорією грошей, кількість грошей в обігу має відповідати обсягу ВВП. Рівень цін визначається пропозицією грошей, а оскільки пропозицію грошей контролює Центральний банк, то він і відповідає за інфляцію. Як показує вітчизняний до- ; свід, суттєвий вплив на інфляцію має фінансування бюджетного дефіциту. Якщо значна частина державного бюджетного дефіциту фінансується за рахунок того, що просто друкується більше гро­шей, то це стає потужним джерелом інфляції. За допомогою «дру­карського верстата» збільшується грошова маса, а це призводить до знецінення грошей і підвищення загального рівня цін.

В економіці України інфляція виникла ще в період існування СРСР, у 50—60-х рр. XX ст., і була пов'язана з різким падінням ефективності суспільного виробництва. Однак вона мала прихова- і ний характер і виявлялася в товарному дефіциті та великій різниці в цінах: низьких на кінцеву продукцію й високих на всі види си­ровини. Відкритий вибух інфляції відбувся в січні 1992 р., коли були «відпущені» всі ціни. Від цього моменту інфляційний про­цес став швидко розвиватися. Головними негрошовими чинниками інфляції в Україні є: криза планової господарської системи, що виявляється в падінні виробництва, незбалансованості, диспропор­ційності економіки; неекономність виробництва через витратний характер виробництва й низький рівень продуктивності праці та якості продукції.

Види та причини інфляції.

Причини інфляції

Сучасні економісти розглядають інфляцію як багатофакторний процес, тобто причини інфляції різноманітні. Це можуть бути як зовнішні, так і внутрішні чинники, як грошового, так негрошового походження.

До найважливіших причин інфляції можна віднести такі:

- непродумана політика центрального банку: якщо централь­ний банк із певних причин (економічних чи політичних) швидко збільшує пропозицію грошей, то неминуче розвива­ється інфляція попиту; -незбалансованість видатків і прибутку: це призво­дить до дефіциту державного бюджету, фінансування якого за допомогою додаткової емісії спричинює інфляцію попиту;-кредитна експансія: надмірне розширенням кредиту веде до емісії грошей у безгрошовій формі; -інфляційно небезпечні інвестиції: військові витрати, утримання збиткових підприємств збільшують державний борг, для покриття якого випускаються додаткові паперові гроші; переважання в ринкових структурах олігопольних ринків; -імпортована інфляція, роль якої зростає зі збільшенням відкритості економіки та втягненням її у світогосподарські зв'язки тієї чи іншої країни; - інфляційні очікування; виникнення в інфляції самопідтримуючого характеру; -некономічні чинники; революції, війни, політична нестабіль­ність, утрата довіри до уряду тощо.

Відомий економіст В. Новожилов відзначив, що труднощі та проблеми інфляції полягають у тому, що пристосувати кількість грошей до кількості товарів неймовірно важко, а виготовити па­перові гроші в бажаному розмірі нескладно, і головне, практично нічого не коштує. Це є великою спокусою для тих, хто має право створювати гроші.

Види інфляції

Залежно від мети дослідження та причин виникнення розрізняють різні види інфляції.

За характером інфляційного процесу:-відкрита інфляція відбувається тоді, коли макроекономічна нерівновага виявляється в нічим не стримуваному, вільному зрос­танні цін, що явно впливає на «споживчий кошик». Із відкри­тою інфляцією можливо боротися, оскільки вона виникає через зростання цін, динаміку яких можна вивчати й аналізувати;

- прихована інфляція виникає під впливом державного кон­тролю цін. Тоді ціни на товари не зростають, але замість якісних товарів за тими самими цінами продаються неякісні. Створюється дефіцит добрих товарів, що веде до перепродажу продукції за завищеними цінами. Саме така інфляція була характерною для економіки СРСР.

За місцем поширення:-локальна інфляція — зростання цін відбувається в межах од­нієї держави;-світова інфляція — охоплює групу країн або всю глобальну економіку.

За можливістю прогнозування:

- очікувана інфляція, яку можна передбачити, спрогнозувати її рівень заздалегідь, готуватися до неї;

-неочікувана, яка вища за прогнозований рівень інфляції для даного періоду.

За темпами підвищення цін:-помірна (повзуча), коли ціни зростають менше ніж на 10 % за рік; - галопуюча, коли ціни зростають в інтервалі від 20 до 200 % за рік;- гіперінфляція, коли ціни зростають на 2—3 % щоденно, а за рік темп інфляції може становити десятки тисяч відсотків. Так, наприклад, переможена в Першій світовій війні Німеч­чина у 20-ті рр. для сплати репараційних платежів викорис­товувала друкарський верстат. Розмір готівки зріс у 7 трлн разів від початку 1922 до грудня 1923 р., а індекс цін від 1 до 10 000 000 000 (10 млрд). 5)

За причинами:-інфляція попиту — це порушення рівноваги між попитом і пропозицією з боку попиту.

-інфляція витрат (шок пропозиції), в основі якої лежить взаємозв'язок витрат і цін.

Зростання витрат на одиницю продукції в економіці ско­рочує прибутки й обсяг продукції, що підприємства можуть пропонувати за існуючого рівня цін. У результаті зменшуєть­ся пропозиція товарів і послуг у масштабі всієї економіки. Це призводить до зростання середнього рівня цін, тобто інфляції.

48. Цілі та функції державного регулювання економіки
Ринкова економіка має численні переваги перед командною економікою. Проте розгляд попередніх тем розкрив і її суттєві недоліки: економічні коливання, безробіття, інфляція. До того ж у ринковій економіці конкуруючі фірми, прагнучи отримати більші прибутки, перетворюються на монопольні та олігопольні структури знищуючи підґрунтя ринкової економіки — конкуренцію. До негативних наслідків ринкового господарювання можна додати й соціальне розмежування населення, погіршення екології тощо.
Світовий досвід довів недосконалість ринкового механізму, тому економіка більшості країн є змішаною. Її сутність полягає в тому, що ринковий механізм та держава спільно забезпечують розв'язання соціально-економічних проблем. Держава виконує свої функції через проведення економічної політики. З'ясуємо, якими є основні причини, цілі та інструменти державного регулювання економіки.
Невдачі ринку виникають перщ за все внаслідок неспроможності конкуренції; неспроможності ринку забезпечувати людей суспільними товарами; зовнішніх ефектів; економічної нестабільності тощо. Розглянемо їх докладніше.
1. Неспроможність конкуренції. Для того щоб працював принцип «невидимої руки», повинна існувати конкуренція
2. Неспроможність ринку забезпечувати людей суспільними благами.
3. Зовнішні ефекти (екстерналії) — позитивні або негативні наслідки виробництва чи споживання товарів і послуг, які відчувають ті, хто їх не виробляє й не купує.
4. Економічна нестабільність. Розвиток економіки має циклічний характер, що пов'язано з постійними чергуваннями спадів і піднесень.
5. Неспроможність ринку забезпечувати справедливий розподіл багатства й соціальний захист людей, розвиток соціальної інфраструктури.
Соціальна політика — це сукупність принципів, рішень, дій суспільних об'єктів, що знаходять утілення в соціальних програмах і соціальній практиці з метою задоволення соціальних потреб та інтересів людини, соціальних спільнот і суспільства загалом.
Інструментами проведення соціальної політики є соціальні гарантії, стандарти, споживчі бюджети, прожитковий мінімум (споживчий кошик), мінімальний розмір оплати праці та інші порогові соціальні обмежувачі. Соціальні гарантії забезпечуються на законодавчій основі, що фіксує обов'язки й відповідальність як держави перед громадянами, так і громадян перед державою.
Таким чином, наявність недоліків ринкового саморегулювання зумовлює необхідність державного регулювання економіки
Цілі та функції державного регулювання економіки
Оскільки соціально-економічний розвиток країни залежить насамперед від стабільності її економіки, усі країни намагаються перш за все забезпечити усталені темни економічного зростання, високу зайнятість працездатного населення, стабілізувати ціни, досягти рівноваги між попитом та споживанням, забезпечити конкурентоспроможність національної економіки.
Державне регулювання економіки — це діяльність органів державної влади щодо цілеспрямованого впливу на поведінку суб'єктів господарювання шляхом застосування різноманітних методів і засобів. Державне регулювання можна розглядати як функції державного управління економікою, як інструменти реалізації економічної політики.
Функції держави в ринковій економіці

Законодавча
- Розроблення еконо мічного, соціального та організаціино- господарського зако нодавства;
- розроблення та реалізація антимоно- польного законодавства з метою захисту конкуренції
Стабілізуюча
- Стимулювання ек. Зростання шляхом визначення цілей і напрямків ек. розвитку та надання відпов. ресурсів для їхреалізаціх
- Підтримка високого рівня зайнятості нас. Та цінової рівноваги;
Розподільча
- Перерозподіл коштів на користь малозабезпечених верств нас. Шляхом здійснення фін і податкової політики.
- установлення розміру мінімальної з/п;
Забезп. сусп. благами, у створ. яких приватні та колективні суб. Не зацікавлені.