Безробіття і зайнятість трудових ресурсів.

Населення країни поділяється на різні категорії щодо його можливостей участі в праці. Розрізняють такі поняття: робоча сила, зайняте населення, безробітні.

Зайняте населення — це люди, забезпечені оплачуваними робочими місцями.

Безробітні — це ті, хто не має роботи, але активно її шукає.

Безробітні, за визначенням Міжнародної організації пра­ці (МОП), — це особи віком 15—70 років (зареєстровані та не- зареєстровані в державній службі зайнятості), які одночасно від­повідають трьом умовам: не мали роботи (прибуткового заняття); активно шукали роботу або намагалися організувати власну справу впродовж останніх чотирьох тижнів, що передували опитуванню; готові стати до роботи впродовж двох найближчих тижнів.

За українським законодавством відповідно до ст. 2 Закону України «Про зайнятість населення» безробітними визнаються гро­мадяни працездатного віку, які не мають роботи й заробітку, за­реєстровані в органах служби зайнятості, шукають роботу та готові її розпочати. Отже, офіційна система обліку безробіття в Україні занижує реальні показники, оскільки велика частка безробітних такими не вважаються, тому що вони з різних причин не реєстру­ються в службі зайнятості.

Хоч як бездоганно працювали б ринкові механізми, вони не можуть, проте, забезпечити повної зайнятості за наявності вільних робочих місць. Багато представників різних напрямів економічної думки вважають безробіття центральною проблемою сучасного суспільства. Воно с невід'ємним атрибутом ринкової економіки.

Безробіття - це соціально-економічне явище, за якого частинна працездатного населення не може знайти роботу, стає відносно надлишковою, поповнюючи резервну армію праці.

Безробіття в ринковій економіці - це стан ринку робочої сили за умов, коли пропозиція робочої сили перевищує попит на неї. Безробіття має циклічний характер.

Зайнятість – це діяльність громадян, пов’язана і з задоволенням особистих і суспільних потреб, що не суперечить законодавству, і як правило, приносить заробіток.

43.ВИДИ БЕЗРОБІТТЯ
Фрикційне безробіття виникає тоді, коли частина людей добровільно змінює місце роботи, частина шукає нову роботу через звільнення, частина тимчасово втратила сезонну роботу, а частина, особливо молодь, вперше шукає роботу. Фрикційне безробіття вважається неминучим і деякою мірою бажаним, оскільки частина працівників тимчасово втративши роботу, переходить з низькооплачуваної, малопродуктивної роботи на вище оплачувану і продуктивну. Це означає більші доходи для робітників і раціональний розподіл трудових ресурсів, а отже і більший реальний обсяг національного продукту.
Структурне безробіття є продовженням фрикційного. Воно виникає тоді, коли в результаті НТП відбуваються важливі зміни в техніці, технології та організації виробництва, які змінюють структуру попиту на робочу силу. Ці зміни призводять до того, що попит на деякі професії зменшується або взагалі зникає, а на інші професії, яких раніше не існувало, зростає. "Структурні" безробітні не можуть знайти роботу без відповідної перепідготовки, додаткового навчання, а то і місця проживання. Фрикційне безробіття має короткостроковий характер, а структурне - довгостроковий, тому і вважається більш важким.
Циклічне безробіття виникає за циклічних спадів, коли сукупний попит на товари і послуги зменшується, зайнятість скорочується, а безробіття зростає.

Причини безробіття. Наслідки безробіття для національної економіки.

 Розрізняють такі поняття: робоча сила, зайняте населення, безробітні.
Зайняте населення — це люди, забезпечені оплачуваними робочими місцями.
Безробітні — це ті, хто не має роботи, але активно її шукає.
Безробіття - це соціально-економічне явище, за якого частинна працездатного населення не може знайти роботу, стає відносно надлишковою, поповнюючи резервну армію праці.
Безробіття в ринковій економіці - це стан ринку робочої сили за умов, коли пропозиція робочої сили перевищує попит на неї. Безробіття має циклічний характер.
Зайнятість – це діяльність громадян, пов’язана і з задоволенням особистих і суспільних потреб, що не суперечить законодавству, і як правило, приносить заробіток.
Безробіття зумовлене комплексом причин:
- структурними змінами в економіці:
- спади і кризи в економіці.
- нерівномірністю розвитку продуктивних сил у народному господарстві, в окремих регіонах;
- постійним прогресом техніки, особливо його революційної форми -НТР:
- пошуком працівниками нових робочих місць, де вища заробітна плата, змістовніша робота:
- непропорційнісію розвитку економіки:
- обмеженістю попиту на товари і послуги тощо.
До інших соціальио-економічних наслідків безробіття також відносять:
- утрату незайнятими робітниками кваліфікації, почуття самоповаги, моральну деградацію;
- зменшення доходів населення, погіршення умов життя людей; ^ зростання кількості психічних захворювань і самогубств;
- соціальні потрясіння, зростання злочинності, розпад сімей; ^ необхідність додаткових суспільних витрат, пов'язаних із підтримкою безробітних.
Винятково важлива роль у подоланні безробіття належить державі, її економічній політиці. Основними методами державного регулювання зайнятості населення є такі:
- законодавче регулювання умов найму та використання робочої сили;
- створення нових робочих місць у державному секторі;
- стимулювання дрібного й середнього бізнесу; заходи з підготовки та перепідготовки робочої сили, покращення інформованості населення про можливості зайнятості;
- соціальне страхування та соціальний захист безробітних;
- працевлаштування незайнятого населення.
Безробіттям називається соціально-економічна ситуація в суспільстві, за якої частина активних працездатних громадян не може знайти роботу, яку вона здатна виконувати, що обумовлено переважанням пропозиції праці над попитом на неї.

Державна служба зайнятості України та соціальний захист безробітних

Державна служба зайнятості в Україні виконує такі функції:

- аналізує та прогнозує попит і пропозиції на робочу силу;

- інформує населення і державні органи управління про ситуацію на ринку праці;

- консультує громадян, власників підприємств, установ і організацій або уповноважені ними органи, які звертаються до служби зайнятості, про можливість одержання роботи і забезпечити робочою силою, про вимоги до професії та з інших питань сприяння зайнятості населення;

- веде облік вільних робочих місць і громадян, які звертаються з приводу працевлаштування;

- надає допомогуу виборі прийнятної роботи;

- організовує необхідну підготовку і перепідготовку громадян у системі служби зайнятості або направляє їх до інших навчальних закладів;

- сприяє підприємствам в організації і визначенні змісту курсів навчання та перенавчання;

- надає послуги з працевлаштування і професійної орієнтації працівникам, які вивільняються, а також незайнятому населенню;

- реєструє безробітних і надає їм у межах своєї компетенції допомогу, в тому числі й грошову;

- бере участь у підготовці перспективних і поточних державних і регіональних програм зайнятості та заходів щодо соціальної захищеності різних груп населення від безробіття