Економічні коливання національної економіки. Причини, суть та фази економічного циклу.

У ринковій економіці обсяг валового внутрішнього продукту, реальні доходи та зайнятість то збільшуються, то зменшуються. Такі періодичні зміни в обсязі виробництва, зайнятості та доходах називають економічними коливаннями.
Економічні коливання — це повторення піднесень і спадів рівнів економічної активності, які відрізняються одне від одного тривалістю та інтенсивністю.
Для пояснення економічних коливань уживають поняття «діловий», або «економічний, цикл».
Економічний (діловий) цикл — це коливання рівня ділової активності в певний проміжок часу. Економічні цикли розрізняють за тривалістю.:
Короткотермінові (3—4 роки) — і кризи кредитно-грошової системи
Середньотермінові (7-11 років) кризи промислового виробництва товарів
Великі (40-60) пов’язані з необхідністю технологічного відновлення способу виробництва, що періодично виникає
Незважаючи на розбіжності циклів у різних країнах та їх різну тривалість, виділяють певні загальні риси ділового циклу. Економічний цикл має такі фази: рецесія (спад), депресія (дно), пожвавлення, піднесення (пік, бум). Перехід від однієї фази до іншої здійснюється автоматично — на основі ринкових саморегуляторів.
Рецесія (спад) — це фаза ділового циклу, у якій національний обсяг виробництва скорочується, зменшуються обсяги купівлі населенням, насамперед, товарів тривалого користування, і зростають запаси цих товарів на складах у торговельній мережі. На скорочення закупівель і збільшення запасів на складах бізнес реагує зниженням виробництва. Тому реальний валовий внутрішній продукт починає зменшуватися. Зменшуються інвестиції в будівництво, машини й устаткування. Водночас скорочується попит на робочу силу. Спочатку скорочується середня тривалість робочого тижня, частина робітників іде у вимушені відпустки, а далі — звільняється з роботи, що призводить до безробіття. У період рецесії заробітна плата також може знижуватися, різко зменшуються прибутки фірм.
Депресія (дно) — це найнижчий період спаду, який може бути глибоким і тривалим. Падіння веде економіку до кризи або стагнації. Де період недовикористання економічних ресурсів і високого безробіття. Виникає максимальне падіння виробництва й торгівлі, різко зменшуються доходи та платоспроможний попит. В умовах депресії виробництво на багатьох підприємствах зупиняється, тому пропозиція перестає перевищувати попит. Це призводить до припинення зростання цін та зниження темпів інфляції при значному рівні безробіття. На цій фазі створюються умови виходу з кризи: здешевлення засобів виробництва та кредитів сприяють новому накопиченню капіталу.
Пожвавлення є дзеркальним відображенням спаду. Кожна з рис пожвавлення виявляється в протилежній формі. Пожвавлення триває доти, доки в економіці не буде досягнуто рівня, із якого почався спад. Подальший розвиток має назву піднесення.
Піднесення (бум) — це найвища фаза циклу. Доходи в суспільстві зростають, попит випереджає пропозицію, що викликає зростання цін. В економіці спостерігається повна зайнятість, а виробництво працює на повну потужність. Але саме тут закладаються підвалини подальшої кризи перевиробництва.
Причини економічних коливань
Розглядаючи циклічність на теоретичному рівні, економісти погоджуються, що кризовий стан в економіці виникає внаслідок серйозних порушень у співвідношенні між споживчим попитом і пропозицією товарів, або між потребами та споживанням суспільства, з одного боку, і виробництвом — з іншого. Ці порушення можуть бути викликані як внутрішніми чинниками (зміни обсягів інвестицій, коливання обсягів грошової маси), так і зовнішніми (зміни кількості населення, відкриття або виснаження родовищ корисних копалин, технологічні революції, війни).