Загальна характеристика особистості школяра.

Прочитайте уважно перший пункт теми, законспектуйте ключові моменти. Виділите і запишіть у конспект найбільш яскраві характерні риси особистості сучасної молоді.

Особливості пам'яті, уваги, почуттів, волі, бажань і здібностей не можна побачити, оцінити, вимірити так само, як ми бачимо, оцінюємо безліч предметів, що нас оточують. Ці і ряд інших якостей психіки людини не можна безпосередньо споглядати ні в себе, ні в інших людей. Але в той же час, різні професії висувають конкретні вимоги до психологічних, а також фізіологічних особливостей особистості.

Психофізіологічні особливості людини – це особливості його психіки, розвитку, будови організму, стану здоров'я. Кожна людина володіє певними психофізіологічними якостями. Тому можна говорити про те, що людина по своїм природним даним більш-менш підготовлена до успішного оволодіння певною професією чи групою професій. Але в зв'язку з цим, встає питання: як же правильно визначити ці особливості і властивості особистості? Адже всі труднощі складаються саме в тому, що особливості психіки школяра не можуть бути цілком визначені вчителем, тому що далеко не завжди в навчальній і позакласній діяльності учнів можна створити умови, що підходять для їхнього прояву. Шкільна дійсність лише в якомусь ступені моделює умови праці, тому не всі професійно важливі особливості можуть бути цілком виявлені.

З іншого боку, труднощі полягають в тому, що необхідно визначити не тільки існуючий рівень розвитку особистості, але і можливості її розвитку (бачити перспективу).

Вивчення учнів з метою профорієнтації (попередня профдіагностика), як уже було сказано вище, складає один зважливих складових компонентів профорієнтації школярів. На цьому етапі варто вивчити характерні риси особистості: ціннісні орієнтації, інтереси, потреби, схильності, здібності, професійну спрямованість, професійні наміри, мотиви вибору професії, риси характеру, темперамент, стан здоров'я.

Розглянемо докладніше ті сторони особистісних характеристик, що мають значення для професійної роботи.

Ціннісні орієнтації.Особистість формується в процесі постійних стосунків з людьми. Всі особливості, властиві особистості, соціально обумовлені. Тому ціннісні орієнтації можна визначити як спрямованість особистості на засвоєння (створення) суспільних цінностей відповідно до конкретних потреб. Виходячи з цього визначення, ключ до розуміння поняття "ціннісні орієнтації" варто шукати в системі взаємин між потребами особистості і суспільних цінностей.

Джерелом активності особистості є потреби, під якими ми розуміємо стан особистості, викликаний необхідністю вступити в зв'язки з навколишнім середовищем для того, щоб забезпечити своє існування, функціонування і розвиток. Розрізняють первинні (органічні) потреби – у їжі, одязі та ін. – і вторинні, чи духовні. Саме духовні потреби ми маємо на увазі, коли говоримо про професійну орієнтацію. Задоволення таких потреб, як потреби в професійному самовизначенні чи самоствердженні, відбувається в процесі практичної діяльності людини, причому тільки в тому випадку, якщо обрана професія, як прийнято говорити, по душі. Потреби завжди відбивають можливості їхнього задоволення, тому їхня роль у ціннісних орієнтаціях особистості можна визначити в такий спосіб: потреби активізують відповідні можливості людини, направляють її діяльність у потрібному напрямку. А реалізуються всі ці потреби через конкретні об'єктивні цінності.

Кожна особистість прагне до засвоєння тих цінностей, що найбільше відповідають її цілям і інтересам.

Інтерес– це виборче, емоційно пофарбоване відношення особистості до предметів і явищ, що супроводжується прагненням пізнати їх і опанувати ними. Професійний інтерес розглядається як інтерес до кращого виду діяльності.

Професійний намір– це вища стадія розвитку професійного інтересу, оформленого у свідомості учня, як його професійний вибір.

Стосовно до професійної діяльності людини можна виділити такі цінності:

– самоствердження в суспільстві, у найближчому соціальному середовищі (авторитет у трудовому колективі; визнання рідних, знайомих, друзів);

– самовдосконалення і самовираження – цікава робота (застосування своїх знань, умінь, здібностей; творчий характер праці; стати майстром своєї справи; романтика трудової діяльності);

– матеріально-практичні, утилітарні цінності (гарний заробіток; посада, що задовольняє особистість, перспектива просуванні по службі, фізично легка робота).

Таким чином, сама трудова діяльність виступає як цінність. Тільки кожна особистість визначає її по-своєму, виходячи з власних інтересів. Наявність інтересу припускає можливість для даної особистості реалізації певної потреби. Так, наявність інтересу до конкретної професії створює можливість оволодіння нею. У результаті потреба реалізується.

Іноді можна зустрітися з ототожненням понять "інтерес" і "спрямованість". Таке ототожнення необґрунтовано хочаб тому, що інтерес – стан досить мінливий, а спрямованість – стійкий, довгостроковий.

Головну роль у виборі цінностей мають мотиви, що, у свою чергу, залежать від інтересів і потреб особистості, цілей цієї особистості.

По виду мотиви вибору професії можна розділити на шість груп:

– загальне мотивування;

– романтика професій;

– мотиви пізнавального характеру;

– мотиви, у яких підкреслюється суспільна значимість професії;

– посилання на приклад;

– невмотивований вибір.

По характеру всі мотиви можна розділити на чотири групи:

– мотив, який чітко й аргументовано обґрунтовує доцільність вибору даного напрямку трудової діяльності;

– мотивація нечітка, недостатньо мотивована;

– мотивація невпевнена, неаргументована;

– ніяк не аргументована мотивація.

Прагнучи до задоволення своїх потреб, людина ставить перед собою конкретну мету, що у ряді випадків збігається з мотивом. Але ціль не існує сама по собі, а припускає певну програму діяльності людини, визначає її напрямок.

Задоволення потреб, інтересів, реалізація мети немислимі без вирішення конкретних завдань, виконання відповідної роботи. Тому в кожному випадку людина вибирає об'єкт, явище, чи діяльність (професію). Таким чином, вибір забезпечує потреби особистості.

Виявлення мотивів вибору професії дозволяє довідатися, що саме спонукало людину обрати даний вид праці і наскільки чіткі, аргументовані мотиви вибору. Це, у свою чергу, дає можливість з'ясувати відношення особистості дооб'єктивних цінностей.

Отже, ми розглянули ціннісні орієнтації в структурі особистості людини. Ввзаємозв'язку з іншими характеристиками особистості їх можна представити в такий спосіб: потреби – інтереси – об'єктивні цінності – мотиви – цілі – вибір.

Попередня профдіагностика припускає виявлення таких якостей людини, як схильності. Схильності – це спонукання, що мають у своїй основі активне, творче ставлення дооб'єкта. У цьому складається їхня відмінність від інтересів. Адже одна справа цікавитися, наприклад, автомобілем і зовсім інша – займатися в кружку автосправи.

Як правило, на заняття, до яких учень більш схильний, він витрачає більше часу і до того ж трудиться з бажанням. Якщо людина при цьому досягає ще й певних результатів у цій діяльності (навчальної чи трудовий), то можна говорити про здібності до даної діяльності. Основними показниками здатності варто вважати легкість засвоєння нових знань і швидкість удосконалювання умінь, досягнення високих результатів діяльності. Кажучи про виявлення здібностей учнів з метою профорієнтації, ми маємо на увазі схильності до оволодіння не тільки знаннями шкільної програми, але і певними професіями.

Здібності – це такі психологічні особливості людини, від яких залежить успішність придбання знань, умінь і навичок, але які самі до наявності цих знань, умінь і навичок не зводяться. Здібності виявляються у швидкості, глибині і міцності оволодіння способами і прийомами діяльності.

По відношенню до знань, умінь і навичок здатності людини виступають як деяка можливість. Чи будуть придбані людиною ці знання, уміння, навички, залежить від безлічі умов, наприклад від оточення, від того, як його будуть навчати, як буде організована його трудова діяльність тощо.

Такий підхід до даного питання дає можливість вченим і дослідникам вивчати ті матеріальні передумови, фізіологічні процеси, на основі яких при сприятливих умовах можуть розвиватися в людини ті чи інші професійні здібності.

Ці матеріальні, закладені в організмі людини передумови вчені називають задатками. На їхній розвиток великий вплив робить навколишнє середовище.

Проблемою вивчення фізіологічних основ високої працездатності займався ще Н.Е. Введенский. Він говорив, що "кожен молодий організм у нормальних умовах носить у собі величезний запас сил і задатків. Звичайно лише частина цих сил і задатків дійсно здійснюється й утілізуєтся в подальшому житті людини, і в більшості випадків лише частина незначна. Пекуче питання полягає в тому, як використовувати по можливості повніше той багатий запас сил, що закладений у нашу організацію. У практичному вирішенні цього питання і лежить задача школи".

Таким чином, складання прогнозу успішності оволодіння людиною професією складається у виявленні наявності і ступеня розвитку природних задатків.

Крім здібностей, до індивідуальних психологічних особливостей особистості відносяться темперамент і характер.

У психології під темпераментом мають на увазі індивідуально-своєрідні властивості особистості, її психіки, що визначають динаміку психологічної діяльності людини, які однаково виявляються в різноманітній діяльності незалежно від її змісту, цілей, мотивів і залишаються постійними в зрілому віці.

Наукове пояснення природи темпераменту дав І.П. Павлов у ученні про основні властивості нервової системи. Такими властивостями нервової системи є сила, урівноваженість, рухливість. Темперамент залежить не від якої-небудь одної з цих властивостей, а від їхнього сполучення. Це сполучення І.П. Павлов назвавтипом нервової системи.

Типи нервової системи лежать в основі чотирьох типів темпераменту.

Меланхолік. Слабкий тип, характеризується слабістю процесів гальмування і збудження.

Холерик. Сильний, неврівноважений тип. У нього сильний процес збудження і відносно слабке гальмування.

Сангвінік. Сильний, урівноважений, рухливий тип.

Флегматик. Сильний, урівноважений, але з інертними процесами.

Людина може мати будь-як сполучення сили, урівноваженості і рухливості нервової системи (загальний тип) і належати до кожного з типів вищої нервової діяльності.

До індивідуальних особливостей особистості відноситься також характер. У психології під характером розуміють сукупність індивідуально-своєрідних психічних властивостей, що виявляються в типових дляданої особистості способах діяльності, виявляються в типових обставинах і визначаються відношенням особистості до цих обставин. У залежності від переважного впливу різних психічних процесів на способи дії можуть бути виділені інтелектуальні, емоційні і вольові риси характеру.

Психологи розрізняють чотири системи властивостей характеру:

– властивості, що виражають відношення до колективу й окремих людей (доброта, чуйність, вимогливість тощо);

– властивості, що виражають відношення до праці (працьовитість, лінь, сумлінність, відповідальне чи безвідповідальне відношення до праці та ін.);

– властивості, що виражають відношення до речей (акуратність, неохайність, дбайливе чи недбале відношення до речей тощо);

– властивості, що виражають відношення до самого себе (самолюбство, честолюбство, гордість тощо).

Характер людини не являє собою деяку випадкову сукупність різних властивостей. Окремі властивості характеру залежать друг від друга, взаємозалежні, утворюють одне ціле.

Отже, ми розглянули групи психологічних характеристик особистості, необхідних для вивчення школярів з метою профорієнтації.

Облік особливостей темпераменту (швидкість і точність реакції, правильність орієнтування в екстремальних умовах) у профорієнтаційної роботі з учнями має велике значення для виявлення найбільш оптимальних варіантів вибору "людина – справа", для визначення найбільшої придатності людини до того чи іншого виду трудової діяльності як виконавця, наприклад оператора, диспетчера, льотчика тощо.

Вивчення особливостей характеру школяра з метою профдіагностики і профвідбору (підбору) виявляє психофізіологічні особливості особистості, що необхідно не тільки для визначення його як виконавця певних видів трудової діяльності, але і як майбутнього організатора, командира виробничого процесу в різних галузях фізичної і розумової праці.