Типи політичних культур (за Г. Алмондом та С. Вербою).

Американські політологи Алмонд і Верба на підставі аналізу різних політичних орієнтацій відокремили 3 типи політичної культури:

Патріархальний - брак інтересу до політичного життя, брак чітко виражених політичних ролей у суспільстві, орієнтація членів суспільства на вождів племен, шаманів і т. п. не відокремлюється від релігійних і соціальних орієнтацій.

підданський – сильна орієнтація на політичну систему і результати її діяльності, і водночас низький рівень участі громадян у політичному житті

активістський -культура участі значний інтерес громадян як до політичної системи і результатів її функціонування, так і до особистої участі в політичному житті. 

95. Різні типи особистостей за критеріями політичної культуриАналізуючи участь людини в політичному житті виділяють кілька політичних типів особистості:

= особистість, що розчинена в суспільстві – колективістська ідеологія в межах якої людина є лише елементом суспільної системи, в її цілях знаходить свою цінність

= особистість, що відчужена від суспільства – базовий тип, що відповідає періоду занепаду тоталітарної ідеології, що пояснюється власними „егоїстичними” інтересами та необхідністю пристосування до зовнішніх вимог, жорсткого ідеологічного контролю

= амбівалентна особистість – визнає цінності демократії як суспільно значущі цілі, але не володіє достатнім рівне правової, економічної і політичної культури для їх послідовної реалізації, серед них існують особи

Таким чином, в залежності від рівня розвитку політичної культури виділяють особистості:

Індиферентний – особистість не має жодного стосунку до політики: ні емоційного, ні

інтелектуального, уникає залучення до політики

Мораліст – реакція особи на політичну ситуацію має велику емоціональність, але погане знання справ

Автомат – особа, що уникає свободи, приймає загально визначені форми індивідуальності, відмовляючись від особливої політичної орієнтації

Політичний агітатор – політичний лідер, що вміє пробуджувати в інших емоції

Політичний теоретик – особистість, що вміє маніпулювати ідеями

Бюрократична особа – особистість, відносини якої паралізовані умовами його життя

Авторитарна особистість – особа, що сповідує офіційну доктрину, агресивна до інакодумців

Демократична особистість – особа політична активна, компетентна, раціональна, залучена до політичного життя тощо

Політичні субкультури. Молодіжна субкультура.

У кожному суспільстві поряд із різними типами політ. культури існують політ. субкультури.

Субкультури-сукупність політ. орієнтацій і моделей політ. поведінки, що хар-на для певних соціальних груп та регіонів.

Кожна політ. субкультура включає і те загальне, що характеризує домінуючу в суспільстві політ. культуру, і те специфічне, що відрізняє дану субкультуру.

Її особливості зумовлені відмінностями становища різних суспільних груп, відмінностями через етнічні, расові, релігійні, освітні та інші риси.

 Так, певні особливості притаманні політ. субкультурі жінок-схильність до підтримки партій і організацій консервативного напрямку, що зумовлюється обмеженням соціальних контактів жінок, звичкою наслідувати традиційні шаблони поведінки.

Дуже специфічною є молодіжна політ.

субкультура: перевага таких цінностей, як можливість спілкування і якість життя.

Водночас для старших поколінь найбільшою цінністю залишається матеріальний достаток.

 Підтипи політ. субкультур:

1)тоталітарно-авторитарна;

2)адаптаційна (ухилення від показань заради збереження комфорту);

3)активістсько-демократична;

4)радикальна (екстремістська)- антилегітимність мислення

Політична культура як чинник модернізації суспільства.

Політична культура — це специфічний, історично і класово зумовлений продукт життєдіяльності людей, їхньої політичної творчості, що відображає процес освоєння класами, націями, іншими соціальними спільностями й індивідами політичних відносин.

Політична культура - зумовлений попереднім політичним досвідом певний рівень політичної свідомості людей у суспільстві, їхнє вміння використовувати набуті політичні знання в практичній діяльності, а також способи політичних дій і політичної поведінки індивідів або суспільних груп

Через політичні традиції, які домінують у суспільній свідомості і практиці, стереотипи політичної свідомості і поведінки передаються новим поколінням. Шляхом виховання й навчання, а також під впливом безпосередньої практики нові покоління сприймають існуючі еталони домінуючої

політичної культури.

Політична культура і національні культурні традиції.

Політична культура — це специфічний, історично і класово зумовлений продукт життєдіяльності людей, їхньої політичної творчості, що відображає процес освоєння класами, націями, іншими соціальними спільностями й індивідами політичних відносин.

Політична культура - зумовлений попереднім політичним досвідом певний рівень політичної свідомості людей у суспільстві, їхнє вміння використовувати набуті політичні знання в практичній діяльності, а також способи політичних дій і політичної поведінки індивідів або суспільних груп

Політичні національні традиції є способом передавання стереотипів політичної свідомості та політичної поведінки, які були сформовані під впливом соціальних факторів та особливостей історичного розвитку конкретного народу, наступним його поколінням.

Вносячи в політику значний елемент сталості, поміркованості та навіть статичності, традиції уможливлюють більш-менш успішне прогнозування в політиці.

Традиції в суспільному житті є підґрунтям, на якому базуються різноманітні політичні дії значних мас людей у сфері політики. Традиції народу виявляються в певних рисах поведінки, що постійно відтворюються за різних історичних обставин.

Політична соціалізація особи: сутність, фактори, механізми.

Політ. соціалізація = процес, в ході якого людина засвоює цінності, нормі та зразки поведінки, щоб відповідати вимогам та очікуванням суспільства = процес підготовки особи до виконання політ. ролей  = необхідний елемент відтворення та збереження політ. системи

Активно впливає на формування політичної свідомості осо­би та її політичну поведінку, що сприяє становленню особистості громадянина.

3 етапи: 1) доконвенціальний (егоцентричність та індивідуалістичність сприйняття світу; під дією сім’ї у дитини формується свідомість); 2) конвенціальний (шкільний період життя, усвідомлення зв’язку із суспільством та політикою, придбання політ. знання; 3) постконвенціальний: формування власної критичної позиції що в основі політ. поведінки, формується політ. особистість.

Механізми: шляхом самовиховання,

виховання та формування політичних цінностей та політичної культури особи через агентів – посередників соціалізації

Посередники, включення індивіда в політику: сім’я, дошкільні дитячі заклади, школа, вузи, первинні групи, політ. інститути, молодіжні організації, релігійні та суспільні об’єднання, засоби масової інформації.