Поняття та типи груп тиску.

Групи тиску – організації, які створені для захисту інтересів та що тиснуть на органи держ. влади з метою домогтися від них рішень, що відповідають цим інтересам.

Спільні риси груп тиску: колективний характер діяльності; добровільність асоціації; спорадичне здійснення впливу на політичну владу; відсутність претензій щодо здобуття політичної влади.

Політична влада для них не самоціль (як для політ. партій), а засіб, за допомогою якого партії намагаються задовольнити свої потреби та інтереси. Їх діяльність не завжди має публічний характер. Найбільшого впливу вони досягають за умов ринку та зрілого громадянського суспільства.

Типи груп тиску: 1. тиск на владу; впливання на партії, що стоять у влади; впливання на суспільну думку ( страйки).

2. за належністю: кадрові, масові, приватні, суспільні

3. за метою:  

= групи інтересів – свідоме об’єднання людей на ґрунті спільності потреб та інтересів, що прагне здійснювати вплив на владу заради задоволення своїх інтересів (спілки

підприємців, захисту прав споживачів)

= групи ідей (=конфесійні – захищають суспільно-церковне та політ. інтереси; = ідеологічні; групи по статусу – молодіжні організації, жіночі рухи; філософські та політ. клуби і т.д.

Формами діяльності груп тиску є: =лобізм = масові групи тиску, = підприємницькі союзи та об’єднання = об’єднання великого бізнесу, доброчинні фонди, приватні клуби, професійні спілки

Головні об'єкти впливу груп тиску - державні інститути (уряд; парламент; місцеві органи влади та управління).Функції і методи груп тиску.

Групи тиску – організації, які створені для захисту інтересів та що тиснуть на органи держ. влади з метою домогтися від них рішень, що відповідають цим інтересам.

Методи груп тиску:

= вплив на органи державної влади: відкритий (у вигляді інформування, концентрування, погроз чи шантажу) чи закритий (використання особистих відносин). 

= вплив на партію влади

= вплив на суспільну думку

Формами діяльності груп тиску є: =лобізм = масові групи тиску, = підприємницькі союзи та об’єднання = об’єднання великого бізнесу, доброчинні фонди, приватні клуби, професійні спілки

Функції груп тиску:= агрегація та артикуляція суспільних інтересів (об’єднуюча ланка між політикою і народом)= засіб вирішення конфліктів;

=інформування органів влади;

= здійснення тиску на суб'єкти, що приймають рішення;

= інтеграція груп, що мають спільні проблеми

=формування політичних еліт

= політична соціалізація громадян (сприяння активізації громадян в політ. житті)

Ресурси впливу груп тиску: легітимність; значимість конкретної акції групи інтересів з точки зору суспільних інтересів, її вплив на політичну, соціальну та економічну стабільність; політичні можливості, що залежать від фінансового, організаційного, інформаційного забезпечення групи; чисельність, мобілізаційна здатність та активність її членів.

91. Політична практика лобізму. Дайте оцінку (особиста думка)

Лобізм(як явище), чи лобіювання(як діяльність) є вельми специфічним засобом досягнення цілей групами інтересів.

На мою думку формою лобізму було голосування опозиційною фракцією Ю.Тимошенко закону „Про КМУ” з метою підтримки у першому читанні проекту закону „Про опозицію”.

Форми (практика) лобістської діяльності:

виступи в комітетах і комісіях парламенту;

розробка законопроектів і залучення експертів до вироблення нормативних документів;

особисті зустрічі з законодавцями, контакти, переговори;

використання методів „public relations” для формування суспільної думки;

організація кампаній тиску на місцях (наприклад, численні листи з вимогами та пропозиціями виборців, що їх отримують депутати);

організація, проведення та поширення результатів соціологічних досліджень;

цілеспрямовані дії „своїх людей” в органах влади;

фінансування виборчих кампаній;

прямий підкуп посадових осіб.

Лобізмрозрізняють в залежності від того, на які суб'єкти прийняття рішень лобісти спрямовують свій тиск: парламентський; президентський; урядовий.

Основні техніки політичного лобіювання:

контроль за виборчими процесами;

„інвестування” власного політичного лобі у законодавчі органи влади;

створення та діяльність груп тиску;

формування громадської думки та мобілізація тиску з боку населення задля прийняття законодавчих актів.

Поняття політичної культури та її основні тлумачення.

Політична культура — це специфічний, історично і класове зумовлений продукт життєдіяльності людей, їхньої політичної творчості, що відображає процес освоєння класами, націями, іншими соціальними спільностями й індивідами політичних відносин.

Термін “політична культура” має багато тлумачень: = система переконань, вірувань та почуттів, які надають порядок і значущість політичному процесу і забезпечують прийняття основоположних правил, що спрямовують поведінку в політичній системі; = модель орієнтації і поведінки в політиці; = конкретні політичні феномени, що самі формують механізми політичного життя тощо.

Політична культура - зумовлений попереднім політичним досвідом певний рівень політичної свідомості людей у суспільстві, їхнє вміння використовувати набуті політичні знання в практичній діяльності, а також способи політичних дій і політичної поведінки індивідів або суспільних груп.

 Характерні риси політичної культури:

- Фiксує стiйкi зв'язки, вiдносини мiж сторонами полiтичного процесу, за­крiплює стабiльнi елементи полiтич­ного досвiду;

- Продукт природно-iсторичного роз­витку суспiльства, результат колек­тивної полiтичної творчостi;

- Має тотальний характер, полiтичнi вiдносини «прийнятi, насиченi, простягнутi» полiтичною культурою;Характеризує полiтичну свiдомiсть та полiтичну поведiнку переважної бiльшостi населення i не зводиться до суми полiтичних субкультур.

Структура політичної культури.

Політична культура - зумовлений попереднім політичним досвідом певний рівень політичної свідомості людей у суспільстві, їхнє вміння використовувати набуті політичні знання в практичній діяльності, а також способи політичних дій і політичної поведінки індивідів або суспільних груп

Політична культура знаходить свій вияв у діяльності держави, політичних партій, політичних рухів, суспільних організацій, трудових колективів, окремих громадян, у демократії, конституції, в системі правових норм, у ставленні до них громадян державиСтруктура політичної культури складається з єдності:*культури політичної свідомості – духовне утворення, що відбиває найбільш істотні економічні, політичні, духовні інтереси люднй, що мають бути реалізовані через інституи політичної системи

Øполітичні знання, політичні уявлення та переконання, політичні настанови, політичні цінності, традиції, стереотипи, звичаї, норми

- культури політичної активності та поведінки

Øкультури політичної участі, політичної діяльності

- культури функціонування політичних інститутів

Øкультури прийняття і реалізації політичних рішень, культура виборчого процесу, культура сприйняття і регулювання соціально-політичних конфліктів

- культури політичних символів

-