Умови та напрямки трансформації не демократ. політичних режимів в демократ..

Умови трансформації залежать від міри підготовки суспільства до політичних, економічних та ідеологічних змін, а саме:

Ø Тривалості недемократичних режимів і ступенем

Ø знищення проявів приватної власності та громадянського суспільства

Ø Рівня політичного та економічного лібералізму

Ø Рівня догматизму еліти та її відданості старому режиму, чисельності нової еліти, та наявності у неї політичної волі до здійснення рішучого переходу до демократії

Ø Міри консолідації суспільства навколо ідеї трансформації

Ø Доступності ресурсів, фінансово-економічним становищем країни

Ø Характеру відносин з міжнародною спільнотою

Науковці виділяють напрями трансформації:

=1-5 р. – політичне перетворення та економічна стабілізація(закладення основ демократії, вільна преса, політичний плюралізм, кінець поліцейської системи, усунення невиправданого держконтролю, лібералізація цін і припинення дотацій, стабілізація грошової одиниці)

= 3-10 р.- політична стабілізація та економічні перетворення (нові К. та виборчі закони, демократичні вибори, децентралізація управління регіонами, стала демократична коаліція, законодавча база власності та підприємництва, мала та середня приватизація, демонополізація, становлення банківської системи, поява нового класу власників і підприємців, торговельні преференції та доступ до ринків, іноземні інвестиції)

= 5-15 р. – закріплення політичних перетворень та стабільне економічне піднесення (стабільні політичні партії, політична та правова культура, незалежні суди, велика приватизація, сформоване капіталістичне лорбі, культура підприємництва, значні іноземні інвестиції, вступ до провідних міжнародних організацій.

Особливості сучасного політичного режиму в У. Труднощі посткомуністичної трансформації.

Україна подолала початковий процес перехідного періоду, після отримання незалежності, набула атрибути державності, згідно К. є суверенною, демократичною, правовою, соціальною державою. Ознаками демократична держава єреальна представницька демократія (обрання ВРУ, Президента та органів місцевого самоврядування на основі принципів виборчого права), поділ влади на законодавчу, виконавчу та судову гілки, ідеологічний та конституційний плюралізм, визнання місцевого самоврядування, юридична рівність громадян, гарантії прав меншо­cтi та запобiгання сва­вiллю бiльшостi

На шляху посткомуністичної трансформації вона пройшла перехідний період політичних, економічних, соціальних, духовних криз. В сучасному періоді одночасно є риси притаманні різним політичним режимам, зокрема авторитарного = незважаючи на зміни К., залишаються широкi повноваження виконавчих органів (останнім часом часто говорять про „ручне” управління уряду) = законодавчо не визначено принцип реальної вiдповiдальностi керiвникiв органів полiт. вла­ди за наслiдки своєї роботи. автократичного = залишається обмеженим коло осiб, що здiйснює реальну полiтичну владу (до складу парт.списків останніх виборів включено мало нових облич, багато родичів, „кумів”) тоталітарного = залишається впевненiсть великої частини полiтикiв i адмiнiстративних кадрiв у власнiй непогрiшимостi. = партії нетерпимi до полiтичного iнакомислення.= догматизм, примiтивiзацiя полiтичної куль­тури. Анархічного = конфронтацiя влад­них структур, особливо під час переходу до парламентсьско-президенствої республіки та конституційної реформи= тривають дискусії між Президентом, ВРУ, Урядом щодо розподілу повноважень охлократичного : незважаючи на те, що влада декларує залучення фахівців, зявляються нові обличчя, які працювали до 2004 р. і не обовязково були висококомпетентними. Необхідно в подальшому працювати над впровадження демократичних стандартах в усіх сферах суспільного життя. 

Партія як політичний інститут, визначення та еволюція політичних партій.

Політична партія – організована група однодумців, яка виражає інтереси частини народу (класу, класів, соціальних верств) і має на меті реалізувати їх через завоювання державної влади або через участь в її здійсненні.

Кожна партія має свою ідеологію, політичну платформу, методи й засоби діяльності, соціальну базу, електорат, розгалужену організаційну структуру, покладають на своїх членів певні обов'язки та встановлюють норми поведінки.

Головна мета їх діяльності – захист соціально-політичних інтересів певних груп населення. Свої програмні цілі проводять в життя через розгалужену ідейно-політичну, організаційну, пропагандистську, державну діяльність. Політичні партії забезпечують зв’язок між народом та представницьким механізмом правління. Через партії Уряд звертається до мас за підтримкою, а маси критикують керівництво і висувають до нього вимоги.

Партії як соціальний феномен постійно еволюціонують, причинами їх виникнення є необхідність захисту соціально-класових, національних, релігійних, регіональних, інших інтересів, а також мета досягнення влади шляхом виборів.

Німецький політолог М. Вебер виділяв три періоди еволюції партій

1. XVI—XVII ст. в Європі - аристократичні гуртки, що об’єднували невелику кількість представників політичної еліти;

2. XVIII—XIX ст. - політичні клуби, що орієнтувалися на залучення до активної політичної діяльності людей, впливових не тільки в політиці, а й в інших життєво важливих сферах суспільного життя;

 3. ХІХ—ХХ ст. формування сучасних масових партій.

Основні ознаки та функції політичних партій.

Політична партія – організована група однодумців, яка виражає інтереси частини народу (класу, класів, соціальних верств) і має на меті реалізувати їх через завоювання державної влади або через участь у її здійсненні.

79. Ознаки політичних партій:

- є носіями певної ідеології або особливого бачення світу і людини;

- мають певну тривалість існування та організаційну структуру

- шукають народну підтримку та добровільно об’єднують людей на різних рівнях політики – від місцевого до міжнародного;

- прагнуть завоювання та утримання політичної влади, здійснюють вплив на неї;

- Представляють і захищають у політиці інтереси певних верств і груп суспільства.

Функції політичних партій:

- Боротьба за владу, її використання або контроль над нею;

- Представництво, виявлення, формування та обґрунтування соціальних інтересів відповідних верств та груп;

- Політична соціалізація – передача традицій від одного покоління іншому, політичне виховання суспільства в цілому або певної його частини;

- Формування та добір кадрів для партії, державних структур та різних громадянських організацій;

- Розробка та здійснення політичного курсу, створення ідеологічних доктрин

- Формування громадської думки.

- Соціальна інтеграція (узгодження інтересів політичних сил, пом’якшення конфліктів)

-