Чи поділяєте ви точку зору, відносно якій часи великих політичних лідерів пройшла? Обґрунтуйте своє бачення.

Ні не поділяю, тому що Ю.Тимошенко, В.Ющенко, В.Янукович приклади лідерів, які могли повести за собою частину населення України.На мою думку вони мають риси та якості політичних лідерів

Характерні риси політичних лідерів:

- Наявнiсть чiткої полiтичної програми, що вiдпо­вiдає інересам великих соцiальних груп;

- Популярнiсть, умiння подобатися людям,

- завойовувати їх симпатії;

- Полiтична воля, здатність брати на себе відповідальність та уміння реалізовувати свою програму;

- Гострий розум та політична iнтуiцiя;

- Органiзаторський талант та організаторські здiбностi.

Якості політичного лідера:

1. Готовнiсть виходити за межi бюрократичних процедур пiд час прийняття рiшень в екстремальних ситуацiях → мистецтво створювати принципово нову модель поведiнки i мислення, яка б поширювалась у всьому суспiльствi.

2. Уміння допомогти нацiї повiрити в майбутнє, подолати невпевненiсть → умiння Формулювати нові творчi цiлi, евристичнi програми та iдеологiю за умов, коли втрачено cтapi орiєнтири, суспiльство розколоте, у ньому панують анархiя i апатія.

3.Здатнiсть персонiфiкувати функцiональнi цiн­нocтi вiдповiдно до конкретного iсторичного пе­pioдy → Здатнiсть пов'язувати актуальнi інтереси з iсторiєю краiїни, традицiями сучасного та попереднiх поколiнь

Розрізніть поняття “вождь”, “вожак”, “політичний лідер”. Культ особи.

Вождь - ідейний і політичний керівник громадського руху, партії, класу; керманич.

Вождь – тип владних відношень заснований на особистій „пре даності” особі, що має верховну владу. В політиці має місце в ідеологізованих, жорстко централізованих суспільствах та існує у вигляді ієрархії установ влади корпоративного характеру.

Є архаїчним соціальним явищем, найбільш розвинутим у „східному деспотизмі”, що зникло з капіталістичними відносинами

Вожак – керівник; організатор; передова людина, яка має вплив на інших; верховода.

Вожак– той, хто акумулював хвилинні інтереси, запити певного соціального ладу, частіше натовпу, та не змінг піти далі, глибше цих запитів. Той, хто не зміг, не в стані відірватися від нижчих щаблів суспільної свідомості, „слухняний рупор низів” Це веде до „охлократії” влади натовпу, руйнуванню існуючого суспільного ладу.

Політичний лідер – той, хто стоїть на чолі політичної партії або іншої певної суспільно-політичної організації, вождь, керівник, посідає провідне місце серед інших подібних

Культ особи - сліпе поклоніння комусь, безмірне звеличування, , обожнювання кого-небудь

Політична ідеологія – поняття і функції.

Полiтична iдеологiя- це систематизована сукупнiсть по­глядiв, iдей, гiпотез, концепцiй, iдеалiв, програм, що виражають, захищають базовi полiтичнi й економiчнi iнтереси певних соцiальних спiльнот i груп.

Поняття „ідеологія” запроваджене в ужиток французьким мислителем Д. де Tpeci. Жодна влада не обходиться без iдеологiї, за її допомогою здiйснюється орiєнтацiя громадян на певну систему цiнностей, норм поведiнки, вiдповiдний спосiб життя. Iдеологiя згуртовує суспiльство на засадах інтересів певної соцiальної чи нацiональної групи.

У демократичному суспiльствi жодна iдеологiя не має бути єдино можливою, офiцiйною, примусовою, тобто завжди є iдеологiчне багатоманiття.

Існують такі рівні реалізації: Теоретико-концептуальний, програмно -­ полiтичний, актуалізований.

За формами вияву: політичні теорії, політичні концепції, політичні ідеї, соціально-політичні ідеали, політичні гасла, політичні погляди.

Основними функціями є:

Освiтньо-виховна - оволодiння масовою по­лiтичною свiдомiстю, впровадженя в неї за­даних критерiїв оцiнки сучасного i майбутньо­го розвитку суспiльст­ва, певних цiлей i за­вдань, за якими люди мають орiєнтуватися у полiтичному просторi

Iнтегруюча - згуртування суспiльст­ва на базi будь-якої соцiальної або нацiона­льної групи (середньо­го класу) чи на грунті свiдомо сформульованих цiлей, не зорiєнто­ваних на конкретні гру­пи населення.

Пропагандистська - створення позитивного iмiджу полiтичної лiнiї, що проводиться або пропонується населенню, її вiдповiдностi iнтe­ресам того чи того кла­су, нацiї, держави.

Політична свідомість: поняття, структура, функції.

Політична свідомість - це опосередковане вiддзеркалення полiтичного життя суспiльства, суттю якого є проблеми влади, формування, розвиток i задоволення потреб суб'єктiв полiтики, сукупнiсть поглядiв, оцiнок, котрі вiдбивають полiтико-владнi відносини. = відображає політичні ідеї, форми і методи управління державою, стосунки між класами, соціальними групами, націями, державами. Включає ідеологічний (політична ідеологія) та психологічний (політична психологія) аспекти.

=  це сприйняття суб'єктом тієї части­ни реальностi, що пов'язана з полiтикою.

Знання та уявлення про полiтику в ходi полiтичної соціалізації та полi­тичного виxовання.

Сутність політичної свідомості – результат i процес віддзеркалення, засвоєння політичної реальностi з урахуванням соцiаль­них iнтересiв людей.

Зміст політичної свідомості – полiтичнi iдеї, теорії, погляди, iнтереси, на­cтрої, почуття.

Специфіка політичної свідомості: –високий ступiнь вiдбитгя соцiально-класових інтересів; –активний вплив на iншi форми суспiльної свідомості.

Умови виникнення політичної свідомості: –усвiдомлення людиною своєї групової належностi, групової iдентичностi; –розумiння неможливостi реалiзації своїх групових інтересів без вступу в певні вiдносини з полiтичною владою; –з'ясування людиною своєї належностi до певних по­лiтичних позицiй, усвiдомлення свого громадянсь­кого статусу суб'єкта, надiленого правами, свобо­дами, можливостями впливати на владу.

Способи формування політичної свідомості: –критичне осмислення соцiально-полiтичної дiйс­нocтi, поступова рацiона­лiзацiя чуттєвих уявлень людей, узагальнення наяв­ної iнформації;

 –усвiдомлення мети пар­тiйного або полiтичного руху, приєднання до оцiнки i норм уже сформованої громадянської поведiнки; –емоційне прилучення до вiри у справедливiсть тих чи тих полiтичних iдеалiв.

Масова політична свідомість. Особливості масової політичної свідомості в Україні.

Масова полiтична свiдомiсть - це свiдомiсть якогось су­спiльства щодо актуальних полiтичних питань, яка визначає форму полiтичної повeдiнки членів цього суспiльства.

Структура масової полiтичної свiдомості:

= статичнi компоненти (цiнностi та загальнi орieнтацiї),

= динамiчнi компоненти (масовий настрiй, громад­ська думка) компоненти.

Отож, по-перше, рівень очiкувань людей і їхня оцiнка власних можливостей впливати на полiтичну систему задля реалiзацiї наявних очiкувань;

по-друге, соцiально-полiтичнi цiнностi, що лежать в основі iдеологiчного вибору (наприклад, справедливiсть, рівність, стабiльнicть, по­рядок i тощо);

по-трете, це швидкозмiнюванi думки та настрої, пов'язанi з оцiнками поточнi ситуацiї, уряду, лiдерiв, конкрет­них полiтичних акцiй.

Масова полiтична свiдомicть визначає тип i рівень політичної культури суспiльства, котрі зумовлюють найтиповiшi, масові варiанти політичної поведiнки.