Політична участь та її основні форми. Фактори, що визначають види політ. участі.  

На різних історичних етапах по різному оцінювалася участь людей у політиці.

В ”широкому значенні” це залучення громадян до сучасних політичних відносин і структури влади.

У „вузькому значенні” – це дії, до яких вдаються громадяни, висловлюючи свої інтереси, позиції, вимоги, на­строї, намагаючись впливати (тиснути) на прийняття владою політичних рішень або на вибір політичних лідерів

Пересічний громадянин може стати рядовим членом громадської організації чи політичної партії, громадським чи політичним діячем, професійним

політиком чи політичним лідером.

Виділяють такі форми та рівні політичної участі:

= участь у політиці (- у громадсько-політичних організаціях без активного членства, - у демонстраціях, - у мітингах, - у виборах)

= політична активність (- організаційна робота з підготовки й проведення масових заходів, - активна участь у виборчих органах різних організацій, - активна участь у виборчих компаніях, - індивідуальне членство у політичних організаціях)

= політичне лідерство (- ініціювання масових заходів та керування їх проведенням, - балотування на виборні посади в органи державної влади, - керівна робота в політичних організаціях).

Політична участь може бути організована чи неорганізована, епізодична чи постійна, пряма (референдуми, плебісцити) чи опосередкована (вибори).

Види політичної участі,перщ за все, визначають:

= структурні фактори – (особливості побудови політичної системи, виборча система, ЗМІ) = політична культура (наявність демократичних традицій) = ситуативні фактори (чисельність і вплив партій, політичних лідерів...) = конюктурні впливи (міжнародна та економічна ситуація,  політична боротьба) тощо = особисті якості, сімя, оточення

Політичне відчуження та його прояви.

Політичне відчуження – процес, що характеризує сприйняття політики, держави, влади як сторонніх, чужих сил, які пригнічують і панують над людиною.

Воно наступає коли особа безсила впливати на перебіг політичних подій, відчуває ізоляцію, вважає ворожими інтересам людини встановлені соціальні і політичні інститути та норми.

Проявами відчуження є: конформізм, соціальна апатія, абсентеїзм, відсутність інтересу до політичних знань, подій, відмова від виконання громадянського обов’язку як форма протесу проти політики, влади та її лідерів (не участь у голосуванні

на виборах..)

Причинами політичного відчуження можуть бути:

= умови політичного життя, політичної системи та політичного режиму

= втрата соціальних ідеалів

= зневіра у владних структурах

= психологічна втома від політичної демагогії та непродуманих рішень

= обмеження влади на свободу слова та вираження особистих поглядів

= слабка політична активність інших членів суспільства, яка є позитивною моделлю поведінки

= усвідомлення відсутності реального впливу людини на політичний процес

30. Різні типи особистостей по відношенню до політики.

Політологи визначають різні типи особистості по відношенню до політики.

Вони виділяють політичних активістів, політичних наглядачів (спостерігачів), критиків, політично відчужених, нейтралів.

Ряд науковців якості політичної людини розкривають через єдність рівня регламентованості політичної поведінки та рівня причетності до політичної системи (Скептик, Конформіст, Службовець, Ідеолог-прагматик, Проповідник)

Інші - в залежності від рівня розвитку

політичної культури:

Індиферентний – особистість не має жодного стосунку до політики: ні емоційного, ні інтелектуального, уникає залучення до політики

Мораліст – реакція особи на політичну ситуацію має велику емоціональність, але пагане знання справ

Автомат – особа, що уникає свободи, приймає загально визначені форми індивідуальності, відмовляючись від особливої політичної орієнтації

Політичний агітатор – політичний лідер, що вміє пробуджувати в інших емоції

Політичний теоретик – особистість, що вміє маніпулювати ідеями

Бюрократична особа – особистість, відносини якої паралізовані умовами його життя

Авторитарна особистість – особа, що сповідує офіційну доктрину, агресивна до інакодумців

Демократична особистість – особа політична активна, компетентна, раціональна, залучена до політичного життя тощо

Які соціальні верстви українського суспільства демонструють високу політичну активність? А які найменшу? Як ви думаєте: чому?

Освічені й успішні громадяни схильні проявляти більшу політичну активність порівняно з іншими групами. Як правило, їм властиві висока політична культура, почуття власної гідності, знання своїх прав та обов’язків, уміння та бажання їх дотримуватися, тому вони більш готові до демократизації суспільства та встановлення реального народовладдя.

В той же час, люди з високим рівнем освіти, але низьким рівнем доходів, є невдоволені своїм економічними становищем і не відіграють активної участі у політиці. Враховуючи більшу зайнятість (і на роботі, і вдома) менше цікавляться політикою жінки ніж чоловіки.

В Україні саме середній клас демонструє вищу політичну активінсть, як „буфер” між крайнощами в соціальній піраміді – вищими і нижчими верствами, хоча він і складає поки що близько 20% населення.

На мою думку, особа, яка вважає себе безсилою впливати на перебіг політичних подій є менш активною. Тому селяни в У. завжди демонстрували меншу політичну активність.

Під час Помаранчевої революції 2004 р. та виборів народних депутатів 2006 р., коли люди відчували можливість реального впливу своїх рішень на політичний процес відмічалася висока активність громадян та бажання виконувати свої громадянські обов’язки, в той же час як у попередні роки цього не було.

Крім того, в Україні на активність виборців впливала підтримка певними регіонами тих, чи інших політичних лідерів (В.Ющенка на Заході, В.Януковича на Сході, Ю.Тимошенко в Центральній частині України). 

Політичний менеджмент.

Політичний менеджмент - це система управління політ. процесами; наука і мистецтво аналізу тенденцій політ. розвитку, передбачення його наслідків, вироблення рекомендацій для політичного керівництва та забезпечення їх реалізації в політичній практиці.

Політ. менеджмент як система управління політ. процесами включає:

= маркетинговий аналіз кон’юнктури політ. ринку й формування відповідного іміджу «політичного товару» - організації, лідера, кандидата, політ.

платформи;

= політичне забезпечення діяльності бiзнecу; вивчення політ. і соціокультурних факторів, що впливають на ділову активність;

= зв'язок із громадськістю та професійне політичне лобіювання; оволодіння мистецтвом роботи з людьми та організаціями, спираючись на моральні, етичні, естетичні цінності суспільства.

Політ. менеджмент тісно пов'язаний із процедурою прийняття політичного рішення спеціалізованою керівною групою людей (політичною, правлячою елітою), яка домагається необхідної поведінки людей за допомогою правових норм чи маніпулювань. Необхідною умовою правильного прийняття рішення є компетентність, інформованість, знання громадської думки, вміння правильно вибирати відповідне конкретному історичному моменту співвідношення, оптимальне поєднання різних методів.

Керівна група використовує різні засоби впливу на людей санкції, заохочення, умовляння, маніпулювання суспільною свідомістю тощо.

У політичній сфері виокремлюють менеджмент виборчої кампанії, діяльності правлячої (чи урядової) команди, менеджмент окремої політичної кампанії з рекламування певних цінностей, доктрин, програм. Процес управління можливий на різних рівнях: загальнодержавному, регіональному, місцевому, галузевому тощо.

Політичний маркетинг.

Маркетинг (з англ.. ринок, збут) у політичній сфері – діяльність спрямована на створення, підтримку чи зміну поведінки людей щодо певних політичних ідей, явищ, подій, організацій, лідерів.

Маркетингові технології дають змогу виявити орієнтації громадської думки, конкретні прагнення, уявлення людей, рівень конкурентоспроможності політичних груп. Вдале застосування прийомів маркетингу в політиці є передумовою досягнення популярності, перемоги на виборах, утримання міцних політичних позицій.

Політичний маркетинг - сукупність форм, методів і технологій дослідження, проектування, регулювання та впровадження в суспільно-політичну практику тих чи інших настанов суспільної свідомості з метою завоювання ринку влади та утримання контролю над ним.

Існує політичний маркетинг:

= демократичного і тоталітарного суспільства,

= політичних, державних та інших інституцій, окремих організацій, політичних лідерів

= ідей, програм, концепцій, доктрин.

Його складовими є дослідження політичного ринку (через вивчення існуючої та формування бажаної гро­мадської думки щодо образу (іміджу) політика, політичної організації чи ідеї думки), виборча інженерія, політичне рекламування тощо

Найважливішими функціями політичного маркетингу вважають:

вивчення реального уявлення людей про політика, організацію чи ідею;

визначення характеристик ідеального образу, що існує в масовій свідомості, та якомога тісніше зближення цих двох образів;

планування та втілення в життя конкурентоспроможної програми дій, розрахованої на розуміння та активну підтримку громадськістю політичного лідера, організації чи ідеї.