Політична діяльність та її основні форми.

Політична діяльність – індивідуальна чи колективна, спонтанна чи організована діяльність соціальних суб’єктів, яка прямо чи опосередковано випливає з інтересів великих суспільних груп і цінностей, що вони поділяють.

У „широкому розумінні” – це реалізація суспільно-політичних відносин, взаємодія суб’єктів політичних відносин для здійснення політичних інтересів щодо завоювання, використання чи утримання влади.

У вузькому розумінні – це методи і засоби виконання владних функцій певними політичними силами, соціальними групами та засоби протидії ним.

Основні її форми: ухвалення політичного рішення, вибори, політична реформа, страйк, демонстрація, участь в політичних партіях, референдуми, мітинги, збір підписів,дипломатичні, міжурядові переговори, офіційний візит тощо.

Існує політична діяльність:

1. теоретична (пізнавальна, прогностична та ціннісно-орієнтована)

2. практична – вироблення й реалізація внутрішньої та зовнішньої політики держави, різні форми участі у політичному житті суспільства, партій, громадсько-політичних об’єднань, рухів.

Умовою політичної діяльності є політичні відносини, які виникають внаслідок соціальної диференціації суспільства та прояву інтересів великих груп.

Суб’єктами таких відносин є класи, нації, соціальні групи, індивіди, політичні інститути й організації. Типи політичної діяльності – =радикальні дії (революція, контрреволюція, заколот),=реформаторські заходи = політичні перевороти

Активна та пасивна політична позиція особи.

Під час здійснення політичної діяльності особа може мати активну та пасивну позицію.

Активна позиція осіб, не означає обов’язкову підтримку ними існуючої влади в даний час, але ці особи визнають владу цінністю та благом, самі активно прагнуть влади для себе, чи своїх груп.

Активна діяльність може передбачати: керівництво державою чи партійною установою, створення партійних фондів, організаційну роботу по підготовці і проведенню масових заходів, активну участь у виборних органах різних організацій, постійну участь у проведенні політичних кампаній і виборів, членство у політичних організаціях.

Особи, які мають пасивну позицію до влади ставляться негативно, чи нейтрально, їх не цікавлять політичні справи, хоча вони про них інколи добре поінформовані. Це аполітичні громадяни країни.

Чинники, від яких залежить політична позиція особи:

= місце в управлінні виробництвом, розподілом, споживанням, обміном, духовним життям суспільства

= приналежність до певного соціального стану, суспільного статусу, місця у процесі виробництва, розподілу, обміну, споживання

= соціальний статус суспільної групи до якої належить особа, співвідношення політичних сил у суспільстві

= вплив держави на особистість

= соціально-політичне становлення на певних етапах розвитку суспільства, суспільної групи, індивіда.

Свідченням активної позиції населення України були події 2004 р. Помаранчевої революції, при цьому відрізнялася участь регіонів (Сходу та Заходу) у подіях в залежності від підтримки того чи іншого кандидата, що обирався на посаду Президента України.

Політична діяльність особи здійснюється на принципах толерантності, компромісу, консенсусу, плюралізму.

Права людини - критерій гуманізму в політиці.

Гуманізм (від латинського humanus – людяний, людський) – це історично мінлива система суспільних поглядів, якісна ознака суспільства, основою якої є визнання цінності людини як особистості, її природного права на свободу, вільний розвиток і вияв своїх здібностей, утвердження пріоритету особи, її блага, прав, інтересів в якості критеріїв оцінки суспільства та відносин у ньому.

Нова Українська держава у перших своїх установчих актах проголосила відданість гуманістичним демократичним ідеалам. Конституція України 1996 р. однією з перших норм установила, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Принцип гуманізму випливає зі ст. 3 Конституції, яка проголошує людину, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпеку найвищою цінністю. Конституція України за «людським виміром» відповідає сучасним цивілізаційним стандартам гуманізму, встановлює

міцну основу як для закріплення на конституційному рівні природних прав людини, свобод і інтересів громадянина, так і для їх забезпечення.

Визначені законодавством України основні громадянські права відтворюють положення Загальної декларації прав людини від 10 грудня 1948 р. та міжнародні пакти з прав людини, прийняті 16 грудня 1966 р. Генеральною Асамблеєю ООН.

Політичні права та свободи – забезпечують можливість безпосереднього впливу особи на діяльність держави, пов’язані з її участю в суспільно-політичному житті, з формуванням органів державної влади та орга­нів місцевого самоврядування. Адресовані лише громадянам У.

Їх називають не­гативними, так як вони є свободою людини від держави (яка не має вживати дій для їх забезпечення, а повинна утриматися від зазіхань на них).

24. Конституція України про політичні права та свободи людини і громадянина і практика їх реалізації.

Політичні права та свободи – забезпечують можливість безпосереднього впливу особи на діяльність держави, пов’язані з її участю в суспільно-політичному житті, з формуванням органів державної влади та орга­нів місцевого самоврядування. Адресовані лише громадянам У.

Їх називають не­гативними, так як вони є свободою людини від держави (яка не має вживати дій для їх забезпечення, а повинна утриматися від зазіхань на них).

К. У. передбачає такі політичні права і свободи:

брати участь в управ­лінні державними справами, у всеукраїнському та місцевих референ­думах, обирати і бути обраними, рівного доступу до державної служби та служби в органах місцевого самоврядування (3);

право на об 'єднання у політичні партії та громадські організації, участь у профспілках (36);

на свободу зборів, мітингів, походів і

демонстрацій (39);

право на звернення - направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади та місцевого самовря­дування, посадових і службових осіб (40).

Право на свободу думки і свободу слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань та вільно збирати, збе­рігати, використовувати і поширювати інформацію деякі правознавці відносять як до особистих громадянських прав так і до політичних прав (ст. 34);

Політичними гарантіями прав і свобод є: відповідним чином орі­єнтована політика держави, її спрямованість на формування умов із забезпечення належного рівня життя людини; стабільність політичних структур; належний рівень політичної культури в су­спільстві.