Класифікація та основні типи вагонів

Вагонний парк складається з пасажирських та вантажних вагонів.

Пасажирські вагони :

Дальнього слідування

А) м‘які; жорсткі. Діляться на купейні та не купейні.

Міжобласного –м‘які кресла в загальному салоні.

Приміського сполучення.

Парк вантажних вагонів складається з:

Критих, платформ, пів вагонів, цистерн, ізотермічних вагонів та вагонів С/П (спец признач.)

Криті вагони служать для різноманітних вантажів та забезпечення їх збереження від дії оточуючого середовища, ці вагони оснащенні відповідним обладнанням, можуть використовуватись для перевезення людей.

Кузов критого вагона має в кожній з бокових стінок роздвижні двері та по два люки з металічними кришками, вантажопідйомність цього вагона 68т, а об‘єм 140см²

На платформах перевозять великі негабаритні вантажі. Платформа виконана з невисокими відкидними бортами, вантажопідйомністю 72т.

Піввагони використовуються для перевезення масових навалочних сипучих вантажів, підлога кузова, вздовж бокових стін розташовані розвантажувальні люки.

Різновидом піввагонів є коппери для перевезення щебня, гравія, піска, цементу та інш. Вантажопідйомність -50т.

Рідкі вантажі: нафта, газ, бензин, кислоти, перевозять в цистернах. В залежності від вантажу цистерни поділяються на дві групи – загального та спец. Користування . Загальні цистерни діляться на перевезення світлих та темних нафтопродуктів.

Спеціальні для окремих видів вантажів.

Цистерни, в яких кислоти покривають захисним шаром,

Для перевезення швидко-псуючогося товару використовується ізотермічні вагони для риби, м‘яса, фруктів (літом-зимою).

Разом з ізотермічними вагонами використовуються також спец-вагони для живої риби і молочних продуктів.

Вагони спецпризначення для перевезення вантажів що вимагають особливих умов перевезення (негабаритних) грузів, вантажопідйомність – 130-180-230-300т.

Споруди та пристрої залізничного транспорту

Для виконання процесу перевезень залізничний транс­порт має технічні засоби, споруди та пристрої, до яких входять:

-залізнична колія з необхідним колійним розгалуженням на роз­дільних пунктах для прийому, відправлення, обгону поїздів, вико­нання маневрової роботи

-споруди для посадки, висадки та обслуговування пасажирів;

-пристрої для зберігання, навантаження та розвантаження ван­тажів;

-пристрої автоматики, телемеханіки, зв'язку та обчислювальної техніки для забезпечення безпеки руху поїздів та прискорення виробничих процесів;                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                  

-споруди для екіпіровки та ремонту рухомого складу;

-пристрої енергопостачання, в тому числі тягові підстанції і контактна мережа на електрифікованих лініях;

-пристрої водопостачання;

-пристрої матеріально-технічного забезпечення

Типи габаритів та їх призначення

Для забезпечення безпечного та безперебійного руху поїздів необхідно, щоб локомотиви та вагони, а також вантажі на відкри­тому рухомому складі могли вільно проходити по коліях, не зачіп­ляючись за споруди і пристрої, а також за інший рухомий склад на сусідніх коліях. Тому для залізничного транспорту встановлені такі види габа­ритів:

1.габарит наближення споруд, який встановлює, як близько від колії можна будувати споруди та пристрої. На заліз­ницях діють габарити С і С_п (висота від головки рейки 6900 мм на станціях та 6400 мм на перегонах і ширина 4900 мм);

2.габарит залізничного рухомого складу, який встановлює макси­мально допустимі розміри локомотивів та вагонів (висота від рівня головки рейки 5300 мм, а ширина 3750 мм

3.габарит навантаження встановлює максимально допустимі розміри вантажів, які навантажені на відкритий рухомий склад (висота від рівня головки рейки - 5300 мм, а ширина 3250 мм). На залізничному транспорті зараз діють такі різновиди габариту на­вантаження: пільговий та зональний.

Залізниці приймають для перевезення вантажі, які виходять за межі габариту навантаження. Такі вантажі називаються нега­баритними. Мінімальна відстань між осями двох суміжних колій в прямих дільницях на перегоні повинна бути не менше 4100 мм, а між другою та третьою коліями - не менше 5000 мм. На станційних коліях ця відстань повинна бути не менше 4800 мм на приймально-відправних коліях; 4500 мм - на інших коліях та 3600 мм на суміжних коліях, де перевантажується вантаж з одного вагона в інший.

Повітряний транспорт. Загальна характеристика

Повітряний транспорт

Повітряний транспорт, будучи універсальним, використовується переважно для перевезення пасажирів на середні та далекі відстані та окремі види вантажів. На долю повітряного транспорту приходиться приблизно 15 % обсягу пасажирських перевезень у міжміському сполученні. Основні техніко-експлуатаційні особливості та переваги

повітряного транспорту:

висока швидкість доставки пасажирів і вантажів;

маневреність і оперативність, особливо при організації нових маршрутів;

можливість швидкої передислокації рухомого складу при зміні пасажиропотоків, у тому числі через аварії на інших видах транспорту;

велика відстань безпосадочних перельотів (близько 10000 км);

найкоротший шлях проходження;

економія суспільного часу завдяки прискоренню доставки;

необмежені провізні можливості (сьогодні вони обмежені лише потужністю, аеродрому);

відносно невеликі капітальні вкладення (на 1 км повітряного шляху приблизно в 30 разів менше, ніж на 1 км залізничної колії).

Відносні недоліки повітряного транспорту:

висока собівартість перевезень, тому авіаційний транспорт не є вантажним;

залежність від погодно-кліматичних умов.

Висока швидкість літаків дозволяє долати, наприклад, відстань за 8 -- 9 год на основних типах літаків і за 4 год -- на надзвукових (по залізниці ця відстань долається за 7 -- 8 діб).

Повітряний транспорт є найбільш швидкий вид транспорту. При цьому він є найбільш дорогим.

Поряд з перевезеннями вантажів, пасажирів, пошти, повітряним транспортом виконуються санітарні перевезення, хімічна обробка посівів, боротьба і лісовими пожежами та аерофотозйомка.

Найбільшими аеропортами України є: Бориспіль, Луганськ, Донецьк, Дніпропетровськ, Запоріжжя, Львів, Одеса, Харків, Жуляни. Напрямками розвитку повітряного транспорту є збільшення обсягів перевезення, побудова нових та реконструкція старих аеропортів.

Повітряний транспорт не відіграє суттєвої ролі в обсягах перевезень, але є найбільш швидким видом транспорту.

Напрямками розвитку авіатранспорту є:

1. Удосконалити систему управління з застосуванням комп’ютерних технологій управлінням зльотом і посадкою для забезпечення стійкості роботи авіації при різних погодних умовах, а також для забезпечення безпеки польотів.

2. удосконалити та реконструювати аеродромне господарство.

3. поліпшити технологію навантаження і розвантаження вантажів та багажу пасажирів

4. розширити систему попереднього автоматизованого продажу проїзних квитків

5. удосконалити систему мережі аеропортів.