Робочий цикл 4 тактного двз карб і дизель.

За методом здійснення газообміну ДВЗ поділяються на двотактні і чотиритактні. Робочий цикл чотиритактного двигуна відбувається за 4 ходи поршня (такти), тобто за 2 обороти колінчастого валу. Перший такт - впуск. Другий такт - стиснення. Третій такт - робочий хід. Четвертий такт - випуск.

 Робочий цикл двотактного карбюраторного Двигуна внутрішнього згоряння здійснюється за два ходи поршня або за один оборот колінчастого валу. Процеси стиску, згорання і розширення практично аналогічні відповідним процесам чотиритактного Двигуна внутрішнього згорання. При рівних умовах двотактний двигун повинен бути в два рази більш потужним, ніж чотиритактний, т. к. робочий хід у двотактному двигуні відбувається в два рази частіше, проте на практиці потужність двотактного карбюраторного Двигуна внутрішнього згорання часто не тільки не перевищує потужність чотиритактного з тим же діаметром циліндра і ходом поршня, але виявляється навіть нижче. Це обумовлено тим, що значну частину ходу (20% -35%) поршень робить при відкритих клапанах, коли тиск в циліндрі невелике і двигун практично не виробляє роботи.

 За типом і способом займання горючої суміші розрізняють дизельні та карбюраторні двигуни. Дизельні двигуни працюють на займання палива в повітряному середовищі. Горюча суміш запалала за рахунок підвищення температури повітря при стисканні в циліндрах і розпилення палива форсунками. Дизелі також здатні розвивати велику потужність. Крім того, ККД дизелів досягає 35-40%, що помітно вище, ніж ККД карбюраторних двигунів: 25-30%.

 У карбюраторних двигунах горючу суміш готують у карбюраторі і запалюють її в циліндрах електричної іскрою. Прикладом карбюраторного Двигуна внутрішнього згорання може служити двигун ГАЗ-21 "Волга". Це чотирициліндровий чотиритактний двигун, що розвиває потужність 55 кВт (75 к.с.) при 4000 об / хв

 За способом утворення горючої суміші використовують двигуни з внутрішнім і зовнішнім сумішоутворенням. Внутрішнє сумішоутворення здійснюється в дизелях, повітря всмоктується окремо і насичується розпиленим дизельним паливом всередині циліндрів перед займанням.

 Зовнішнє сумішоутворення застосовують при бензиновому і газовому пальному. Усмоктуване двигуном повітря змішується з бензином або газом у карбюраторі або змішувачі до потрапляння горючої суміші в циліндри.

 За способом охолоджування відомі двигуни з рідинним і повітряним охолодженням.

 Двигуни з рідинним охолодженням забезпечують більш рівномірний режим роботи при коливанні температури зовнішнього повітря і їх вважають за краще на багатьох базових машинах. Як охолоджувальної рідини застосовують воду або антіфрізовие рідини, які замерзають при більш низьких температурах (до мінус 40 о С).

 Двигуни з повітряним охолодженням обдуваються потоком повітря, що нагнітається вентилятором в обребренние поверхні циліндрів.

 Основною перевагою Двигунів внутрішнього згоряння, так само як і ін теплових двигунів (наприклад, реактивних двигунів), перед двигунами гідравлічними і електричними є незалежність від постійних джерел енергії (водних ресурсів, електростанцій тощо), у зв'язку з чим установки, обладнані Двигунами внутрішнього згоряння, можуть вільно переміщатися і розташовуватися в будь-якому місці. Це зумовило широке застосування Двигунів внутрішнього згоряння на транспортних засобах (автомобілях, будівельно-дорожніх машинах, самохідної військовій техніці і т. п.).

 Основні складові ДВС.

 Двигуни внутрішнього згоряння являють собою складний агрегат, що включає ряд вузлів і систем.

 Остов двигуна - група нерухомих деталей, які є базою для всіх інших механізмів і систем. До остову відносяться блок-картер, головка (головки) циліндрів, кришки підшипників колінчастого валу, передня і задня кришки блок-картера, а також масляний піддон і ряд дрібних деталей.

 Механізм руху - група рухомих деталей, що сприймають тиск газів в циліндрах і перетворюють цей тиск в крутний момент на колінчастому валу двигуна. Механізм руху включає в себе поршневу групу (поршні, шатуни, колінчастий вал і маховик).

 Механізм газорозподілу служить для своєчасного впуску горючої суміші в циліндри і випуску відпрацьованих газів. Ці функції виконують кулачковий (розподільний) вал, що приводиться в рух від колінчастого валу, а також штовхачі, штанги і коромисла, що відкривають клапани. Клапани закриваються клапанними пружинами.

 Система змащення - система агрегатів і каналів, що підводять мастило до поверхонь, що труться. Масло, що знаходиться в масляному піддоні, подається насосом у фільтр грубого очищення і далі через головний масляний канал у блок-картері під тиском надходить до підшипників колінчастого і кулачкового валів, до шестерням і деталей механізму газорозподілу. Мастило циліндрів, штовхачів та інших деталей проводиться масляним туманом, що утворюється при розбризкуванні масла, що випливає із зазорів в підшипниках обертаються деталей.

Система харчування здійснює приготування горючої суміші з палива й повітря в пропорції, що відповідає режиму роботи, і в кількості, що залежить від потужності двигуна. Система складається з паливного бака, топливоподкачивающего насоса, паливного фільтра, трубопроводів і карбюратора, що є основним вузлом системи.

 Система запалювання служить для утворення в камері згоряння іскри, воспламеняющее робочу суміш. У систему запалювання входять джерела струму - генератор і акумулятор, а також переривник, від якого залежить момент подачі іскри. У той час, коли Двигуни внутрішнього згоряння не мали електричного запалювання, застосовувалися запальні калоризатор.

 Система пуску складається з електричного стартера, шестерень передачі від стартера до маховика, джерела струму (акумулятора) та елементів дистанційного управління.

Робочий цикл 2-такного карбюратора.

Робочим циклом ДВЗ назив.сукупність процесів які в певній послідовності періодично повторюються в циліндрі забезпечуючи неперервну роботу двигуна.

Немає газорозподільного механізму – переміщення поршня послідовно відкриває і закриває випускне і впускне вікна. В циліндр з кривошипно - камерною продувкою впуск горючої суміші здійснюється з картера. Здійснюється 2 підготовчі ходи: впуск суміші в картер, впуск суміші в циліндр.

1 такт: при русі циліндра від н.м.т. до в.м.т. поршень перекриває перепускне вікно, закриває впускний клапан. За рахунок цього підвищується тиск робочої суміші, та впускається суміш в картер. При підході до в.м.т. подається іскра і суміш згорає.

2 такт: відпрацьовані гази тиснуть на поршень, при його ході до н.м.т. відпрацьовані гази виходять через випускний клапан, а з картеру поступає нова робоча суміш.

Для підвищення ефективності в одному циліндрі використовують по два впускні та випускні клапани. Особливістю такого двигуна є те. Що цикл виконуються за 2 такти - 360º, а не 720º як у 4-тактних