Урок як дзеркало технології

В основі всіх шкільних технологій — урок. Не суть важливо, що його тепер називають десятками нових слів — спілкування, колективне навчання, гуртова взаємодія, крок, модуль, справа, ланка і т.д. Урок як визначений відрізок часу, на якому виконується заданий обсяг роботи, — велике досягнення педагогічної думки. Школи без уроків не існує, хоча існує, як і за всіх часів, природне навчання і виховання — без шкіл. За останньою ознакою усі педагогічні технології можна розділити усього лише на дві групи — урочні і безурочні. Перші — в основі шкільного виховання, другі — природного, випадкового, стихійного, оказіаль-ного, додаткового. Між ними усе більш голосно заявляють про себе новітні інформаційні технології — різновид дистанційного позашкільного навчання, але розбитого усе на ті ж самі уроки.

Майже півтисячі років і майже у незмінному вигляді існує поурочне навчання в Європі. У його основі 45-хвилинний відрізок часу, поділений на частини у залежності від завдань і видів роботи. Усього 45 хвилин, а скільки сил витрачено на раціоналізацію кожної. Спеціальними підрахунками ніхто не займався, за моїми оцінками, лише в українській та російській педагогічній літературі описано більше 400 спроб видозмін уроку — по десятку на кожну хвилину. Якби раціональними виявилися хоча б кілька відсотків, то у двадцять перше століття ми вступали б не із сумною констатацією тих самих вічних недоліків уроку, а з переможними реляціями про звільнення школи від хронічних хвороб.

Приймемо урок як даність, адже нічого кращого поки не придумано. І в найближчі десятиліття, я думаю, нічого особливого не відбудеться. Навряд чи в кожну подушку буде вмонтований «дидактичний сон», щоб здобувати знання без праці і напруги. Проекти такі є, і деякі навіть можуть бути здійснені. Але результат школи — це не тільки навченість, не одні лише знання. У шкільному продукті, як відомо, більше за все важать уміння, навички. А їх без уроків, без практики опанувати неможливо. Не скасовують уроків і нові проекти продуктивної педагогіки, зокрема, так звані «індивідуальні маршрути», — складені для кожного учня особисті схеми вивчення предметів на обраному рівні.

284

Практична педагогіка або три технології

Що взагалі можна змінювати в уроці? Дуже мало. По-перше, його тривалість. Намагалися сотні разів. Відомі уроки тривалістю від кількох хвилин до «безрозмірних» — 3-4 години роботи без перерви. Але жодне нововведення не стало досі гідним конкурентом винаходу кам'яного віку. 45-хвилинний класичний урок завжди виходить переможцем. По-друге, в уроці можна змінювати порядок діяльності вчителів і учнів. І отут класична структура виявляється найбільш ефективною, тому що вона краще за усі інші відповідає вимогам педагогічних законів. Віз поперед коня — про доцільність самостійного вивчення нового перед повторенням вивченого — так і не зрушився з місця всупереч заклинанням прихильників модерних схем. По-третє, намагалися і намагаються вивести урок із класу. У деяких випадках це доцільно, наприклад, у навчальних екскурсіях, в інших, наприклад, «класах без стін» — сумнівно. Завдання, зміст, види роботи, методи, способи, діагностика, моніторинг, тестування тощо урок не змінюють, а всього лише трохи його модифікують.

У минулих десятиліттях урок піддавався модифікаціям за усіма без винятку важливим і другорядним параметрами. Деякі знахідки виявилися корисними. Серед них — поєднання уроків у тематичні блоки, складання навчальних модулів. На цій основі виникли спеціальні технології блокового, модульного, наростаючого, розширеного, просунутого і т.д. навчання. Усі вони виходять з того, що окремий урок має обмежені можливості. Якщо до нього органічно «приростити» ще один чи навіть більше, об'єднати їх однією загальною метою, зробити «наскрізною» діяльність, то можна трохи заощадити час і підвищити коефіцієнт корисної дії. Необхідність в інтегрованих уроках, модульних і блокових їхніх сполученнях найчастіше виникає в старших класах, де шкільне навчання усе більше тяжіє до вузівського, що здійснюється за «спареними» уроками.

У таких схемах є і переваги, і недоліки. Головна перевага — можливість розгляду більшого обсягу матеріалу, повнішого досягнення мети і формування повноцінного продукту. Недоліки теж очевидні: збільшуються витрати (і втрати!) часу у зв'язку з накопиченням утоми, немає повторення, узагальнення і закріплення окремих частин матеріалу, а, виходить, неминуче знижується міцність засвоєння фактичних знань. Для розвитку краще, для запам'ятовування — гірше. Тут вибір залежить від цілей, які ми ставимо.

Не випадково, розробники модульних, блокових, інтегрованих технологій звичайно зв'язують їх із профільною (за змістом) і

285

Підласий І.П.

рівневою (за обсягом) диференціацією. Фактично це означає, що пропоновані технології обмежено придатні для звичайної масової школи, де вирішуються завдання відповідно до «Закону про освіту», згідно з вимогами державного стандарту, де немає диференціації, де працюють звичайні вчителі і навчаються звичайні діти.

Масова школа рухається уторованим шляхом — домагається засвоєння на заданому рівні найважливіших, необхідних усім, базових знань і умінь. І тут чим менше відхилень від класичних схем, тим вищі шанси на одержання запланованого результату. Це як у моді: нові фасони спочатку упроваджують, потім від них відмовляються, а сорочка та штани залишаються споконвічною одежею вічного призначення.

Урок у масовій школі більш за все страждає від:

• неякісної підготовки

• поганого розрахунку

• непродуманої імпровізації

• порушень педагогічних закономірностей.

Тільки підвищивши рівень підготовки уроків, можна всерйоз розраховувати на більший успіх навіть без зміни технології. За будь-якої, навіть наймодернішої технології, відсутність розрахунку, непродуманість уроку буде катастрофічно знижувати його ефективність.

СПЕРЕЧАЄМОСЬ

Я майже упевнений, що ви очікували зовсім іншого рецепту підвищення якості уроку. Ми сьогодні говоримо про що завгодно, тільки не про те, що уроки малоефективні, непродуктивні, у першу чергу тому, що погано підготовлені і проводяться з порушеннями дидактичних принципів. Причини шукаємо не в собі (адже ми, як дружина Цезаря, — поза підозрами), а у бідних і беззахисних дітях — вони в нас і ліниві, і малоздібні. Ви помітили, колего, що себе я не виокремлюю. Це наше спільне професійне лихо.

Я запевняю: ніяка технологія нам не допоможе, поки вчитель не буде як треба готуватися до уроку. Ніякі нові технології нам взагалі не потрібні, допоки ми не навчимося використовувати всі резерви класичного уроку. А вони ще є.

Погодитеся Ви з цими твердженнями чи ні?

286

Практична педагогіка або три технології

ося

Концептуальні моделі

Концептуальних моделей сучасного уроку всього три, вони відповідають виділеним вище головним педагогічним технологіям. Звичайно, ми захочемо вибрати серед них найкращу, що поєднує у собі якнайбільше переваг, таку, що максимально відповідає цілям продуктивної педагогіки і по можливості пом'якшує сувору муштру продуктивної технології. Обравши технологію, ми фактично задали основні параметри уроку. Адже урок — дзеркало технології. Покажіть мені його, і я безпомилково скажу, на якій концептуальній доктрині ви стоїте, яку переважаючу технологію використовуєте.

Основні моделі сучасного уроку такі.

1. Предметно зорієнтований урок є головною формою навчан ня за продуктивною технологією. Навчальний матеріал є голо вним предметом уваги педагога. Його засвоєння — мета навчан ня. Схема діяльності: матеріал-учні-результат. Учні, як бачимо, у цьому ланцюзі ієрархії стоять за предметом. Не їм головна увага, а предметові. Навчання йде «від предмета». Хто не здатен опано вувати предмет, випадає з процесу. Предметно орієнтована техно логія безжалісна до учнів, але гарантує високий рівень навченості. Досягнення запланованих цілей — основний критерій навчання.

2. Особистісно зорієнтований урок — головна форма роботи за поблажливою технологією. У центрі педагогічної турботи — учень. Матеріал — немовби доповнення до нього. Мета — розви вати особистість, а не опановувати навчальний матеріал. Показ ник навчання не кількість і якість засвоєного, а прогрес особис тості— розвиненість, розкріпачення Я, самоповага, самостійність і незалежність думок і т.ін. Навчальний процес будується «від уч ня», і якщо той взагалі не бажає учитися, стискується, дефор мується, або ж припиняється сам собою. Ніякого насильства ні в чому немає. Кількість і якість конкретних знань, умінь нікого особливо не цікавлять. Основний критерій — задоволення запитів особистості, створення умов для самореалізації.

3. Урок співробітництва (співпраці) виражає сутність і особ ливості партнерської технології. Педагог намагається добре піклуватися і про засвоєння навчального предмета, і про

287

Підласий І.П.

розвиток особистості. Його наміри полягають у тому, щоб учні винесли з класу максимум можливих знань у поєднанні з особистішими оцінними судженнями та необхідним рівнем розвитку індивідуальних якостей. Програма навчання за технологією співробітництва багатопланова, а її реалізація — справа надзвичайно важка, адже треба сполучити складну науку з тонкими дотиками до душі кожного учня, діяти так, щоб кожний пішов з уроку навченим і задоволеним.

Урок співпраці найважчий для практичної реалізації. Три пучки завдань — навчити, розвити, виховати, об'єднані генеральною метою забезпечити розвиток і виховання, з одного боку, створити умови для самореалізації особистості, з іншого боку, вимагають від педагога праці на фантастичному рівні. Поєднання продуктивної технології з технологією співробітництва може забезпечити найвищі результати. На урок продуктивної технології, зігрітий ідеями співпраці там, де можна і доцільно, — наша орієнтація.

Дискутуємо

Якби наша педагогіка і школа розвивалися не від кампаній до кампаній, а послідовно і поступово, якби ми вчились, так як треба, то мудрість би була своя. Тепер німець нам повинен ткнути пучкою і сказати: ваша педагогіка співробітництва — одна з найкращих світових моделей якісного навчання. Довго про співпрацю дискутували, сперечалися, поки, зрештою, не забули. Тихо сповзли на традиційне інформаційно-повідомляюче навчання за гучними заявами про упровадження особистісно орієнтованого.

Працювати на рівні вимог і за технологією співпраці переважна більшість наших педагогів не змогла. Ідеї співробітництва після років дискусій і «розвінчування» були значною мірою спотворені, а тепер майже забулися. Чим вони не задовольнили школу, сьогодні вже не може сказати ніхто. Швидше за все тим, що рівень ефективної співпраці виявився недоступним для широкого загалу. А те, що недоступне, — погане і непотрібне. «Творчий» підхід — це саме для нас. Від «творчого» учня до «творчого» вчителя — саме те, що треба. «Натворили» натовпи безграмотних люмпенів.

288

Практична педагогіка або три технології

Класно-урочна форма організації навчальної роботи, як відомо, має низку переваг у порівнянні з іншими формами, зокрема індивідуальною: вона відрізняється більш чіткою організаційною структурою; дешева, оскільки один учитель працює одночасно з великою групою учнів; створює сприятливі передумови для взаємонавчання, колективної діяльності, змагальності у процесі праці. Разом з тим вона не позбавлена недоліків, що знижують її ефективність, головний серед яких — орієнтація на так званого «середнього» учня, відсутність можливості здійснення індивідуальної навчально-виховної роботи.

Урок, як про нього пишуть у більшості навчальних посібників, — завершений у змістовому, діяльнісному та організаційному відношенні відрізок (етап, ланка, елемент) навчального процесу. Незважаючи на малу тривалість, урок складний і відповідальний етап навчального процесу — від якості окремих занять у кінцевому підсумку залежить загальна якість шкільної підготовки. Тому основні зусилля теоретиків і практиків в усьому світі направляються на створення і впровадження таких технологій уроку, що дозволяють ефективно, у короткі терміни і гарантовано вирішувати навчально-виховні завдання з наявним складом учнів.

Дати якісний урок — справа непроста навіть для досвідченого вчителя. Багато залежить від розуміння і виконання педагогом вимог до уроку.

Хотілося б у зв'язку з наростаючими ринковими перетвореннями обговорити й такі питання:

- чи будемо ми надалі орієнтуватися на загальні вимоги до уроку, прагнути до їхньої повної реалізації, чи ці вимоги за даватимуть нам дуже конкретно і прагматично споживачі наших педагогічних послуг?

- уже сьогодні помітна тенденція до звуження завдань уроку, його спрямованість на вирішення переважно навчальних за вдань. Завдання ж виховні, розвиваючі ставляться і реалізу ються явно недостатньо.

Як же нам правильно зорієнтуватися?

289

Підласий І.П.

Ан

АЛІЗУЄМО

Ефективний і ефектний

Як впевнено почуває себе на уроці добре підготовлений учитель. Він не чекає жодних несподіванок, спокійно і безпомилково діє навіть у найнапруженіших ситуаціях. У чому ж секрети професіоналізму такого педагога?

У підготовці до уроку.

То якою ж вона має бути? Як підготувати ефективний урок? Загострення інтересу до цих питань не випадкове: інноваційна перебудова школи спрямована на максимальне використання її внутрішніх резервів. А вони є. Якісна підготовка уроку серед найбільш очевидних і невідкладних. Без досконалого, науково обгрунтованого проектування навчальних занять марно сподіватися піднести учнівську й учительську працю на якісно новий рівень.

Шкільні будні переконують: перевагу на уроці завжди має той учитель, який ретельно розрахував урок, передбачив запобіжні варіанти, намітив гнучку стратегію керування. А той, хто не зміг або не зумів цього зробити, опиняється у складних ситуаціях, розплачується низькою якістю заняття. Навіть майстерність не рятує погано підготовленого уроку. Які б чудеса винахідливості не демонстрував на ньому вчитель, він не в змозі спрямувати в бажане річище розвиток ситуації, що вийшла з-під його контролю внаслідок непродуманих дій.

Сучасний якісний урок — це урок добре підготовлений, ретельно розрахований відповідно до поставленої мети й наявних можливостей.

Обговорюючи проблеми підготовки якісного уроку, знову звернемося до питання — що головне в уроці. Найпростіше з тих, на які без затримки має відповідати навіть початкуючий учитель. Звертаючись з цим питанням до сотень шкільних працівників — учителів, організаторів, керівників, довелось почути безліч думок, але найчастіше стримано-лукаве — «Усе головне».

Сумніви однак є. На питання — що головне в телевізорі чи автомобілі мало хто відповість — запобіжник або вітрове скло. Хоча без запобіжника апарат працювати не буде, а розбите скло зменшує ступінь комфорту. Не все, виходить, має однакову важ-

290